вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2020 р. Справа № 910/9314/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Поляк О.І.
Пашкіної С.А.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. (про відмову у відкритті провадження)
у справі № 910/9314/20 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва, визнання незаконними та скасування записів про право власності, протоколу про результати електронного аукціону, договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу № 01/20 від 03.01.2020 р. та акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020 р.,-
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про:
- визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а (далі - Завод), який відбувся 26.11.2019 р. згідно з протоколом № UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування запису № 30338267 про право власності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на Завод;
- визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 321 від 18.12.2019 р. про затвердження протоколу № UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування протоколу № UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, № 01/20 від 03.01.2020 р., укладеного відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", посвідченого 03.01.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2;
- визнання незаконним та скасування акту приймання-передачі державного майна від 03.02.2020 р., підписаного відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр";
- скасування запису про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" на Завод.
Позовні вимоги умотивовано прийняттям відповідачем незаконного рішення про приватизацію та протиправним відчуженням через аукціон належного позивачу на праві власності об'єкту незавершеного будівництва - дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. у справі № 910/9314/20 відмовлено у відкритті провадження та повернуто позивачу матеріали позовної заяви.
Ґрунтуючись на приписах статей 4 та 20 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктний склад сторін даного спору не відповідає встановленим господарським судочинством вимогам, а тому спір, який є спором про право цивільне, підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті провадження в силу положень пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали, скаржник зазначав, що за ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" № 2269-VIII від 18.01.2018 р., визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини 12 статті 26 цього Закону. Тож, на думку позивача, з урахуванням спірних правовідносин, а також наявності прямої вказівки закону (ст. 30 "Про приватизацію державного і комунального майна") на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, - даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого спору та не є підставою для вирішення його в цивільному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Владимиренко С.В., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.08.2020 р.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р., у зв'язку з перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Владимиренко С.В. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Пашкіна С.А.
В судовому засіданні, що відбулось 19.08.2020 р., позивач вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Інші учасники справи не взяли участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції є: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. При цьому, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір, а не суб'єктний склад сторін, як помилково було зазначено судом першої інстанції. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини 12 статті 26 цього Закону.
За змістом пункту 22 частини 1 статті 1 вказаного Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.
На переконання колегії суддів, при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач.
При цьому спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв'язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб'єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб (позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 925/308/18).
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, а також наявності прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у справі не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства, що цілком відповідає вимогам статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 р. по справі № 125/703/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. у справі № 910/9314/20 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. у справі № 910/9314/20 задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. у справі № 910/9314/20 скасувати.
Матеріали справи № 910/9314/20 повернути суду першої інстанції для розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 21.08.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді О.І. Поляк
С.А. Пашкіна