14 серпня 2020 року Справа № 160/6421/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
12.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 30.01.2020 року №UА110000/2020/000058/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує у ТОВ «ПК «ДТЗ» додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення, яке звернене до оскарження.
Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду 17.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішено розпочати розгляд справи по суті з 17.07.2020 року.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
06.08.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В даному випадку були наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. У позивача відсутня копія митної декларації країни відправлення, відомості якої є необхідними для перевірки та підтвердження відомостей митної вартості товару. Перевірити під час митного оформлення, що витрати на транспортування становили 312 USD в інспектора не було можливості, оскільки підтверджуючі документи позивач надає безпосередньо в суд, а не вважає за потрібне їх надавати до митного органу. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
10.08.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що надане до суду в якості доказу по справі платіжне доручення №48 у сукупності з іншими документами, наданими митниці у ході митного оформлення, підтверджують числові значення вартості товару, яка сплачена постачальнику, як складової митної вартості товару. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані з перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи є наявність лише передбачених обставин, а саме у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають виплив на правильність визначення митної вартості. Посилаючись на законодавство КНР, обов'язок продавця здійснити митне оформлення експорту митницею не враховує, що цей обов'язок виникає у підприємства іншої юрисдикції і на території іншої держави і не має відношення до діяльності українського підприємства у Україні. У своїй сукупності додані документи беззаперечно підтверджують числові значення транспортних витрат як складової митної вартості.
13.08.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.0.2019 р. ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (м. Дніпро) уклала з компанією LISHUI YERAI GARDEN MACHINERY CO, LTD. (Китай) зовнішньоекономічний контракт № YEK-1-2020, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту,
29.01.2020 року до відділу митного оформлення м/п «Дніпро-Правобережний» Дніпровської митниці Держмитслужби задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110150/2020/001354, товари - трімерні шпулі, що являються робочим органом ручної мотокоси у кількості 20000 шт. Загальною вартістю 23400 дол.США.
Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МК України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № UA110150/2020/001354: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 20.08.2019 №YEK-l-2020, додаток (специфікація) до нього від 07.11.2019 № 1 , рахунок - фактура (інвойс) від 13.11.2019 р. №YEKAI20191009, пакувальний лист від 13.11.2019, коносамент № MREB19111754D від 23.11.19, інвойс №L30124 від 20.01.2019 року, акт виконаних робіт з перевезення від 20.01.2020 р.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення , відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митницею були додатково витребувані від ТОВ «ПК «ДТЗ», наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Керуючись пунктом 8 статті 55 Митного кодексу України, листом №29 від 30.01.2020р., ТОВ «ПК «ДТЗ» надало митниці свої роз'яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи: прайс-лист виробника товару, комерційну пропозицію постачальника від 05.11.19, реєстраційне свідоцтво компанії-постачальника.
30.01.2020 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UА110000/2020/000058/2, згідно якого митниця здійснила коригування митної вартості частини задекларованих товарів.
Відповідно до розділу 33 оскаржуваного рішення, митна вартість, скоригована митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МК України за резервним методом.
Скориставшись правом, наданим пунктом 2 частини 3 статті 52 МК України підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця 30.01.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UА110150/2020/001511.
Різниця митних платежів (ввізне мито, ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 28 213,91 грн.
Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет його відповідності закону суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).
Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 Митного кодексу України.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене частиною п'ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:
- товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" до митного контролю та оформлення 29.01.2020 за ЕМД №UA110150/2020/001354 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (в гр..44 код 4104) від 23.10.2019 року №YEK-1-2020 з "LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY" CO., LTD. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Ningbo, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, Продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 23.10.2019 MYEK-1-2020 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення.
Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта, що також зазначено у пункті 3.1.1 Контракту від 23.10.2019 №YEK-l-2020. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.
Ненадання декларантом ТОВ "ПК "ДТЗ" експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення;
- згідно п. 2 частини другої ст.52 декларант зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є "LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY" CO., LTD. Проте, в наданих комерційних та товаросупровідних документах відсутнє посилання на вказану компанію як виробника товару, лише як на «Продавця». З'ясування питання виробника товару впливає на врахування в ціні товару торгівельної надбавки за перепродаж, відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є "LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY" CO., LTD. Проте, в наданих комерційних та товаросупровідних документах відсутнє посилання на вказану компанію як виробника товару, лише як на «Продавця». 30.01.2020 декларантом додатково надано реєстраційне свідоцтво компанії "LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY" CO., LTD з перекладом, в якому зазначено дату оформлення, термін та сфери господарської діяльності. Відповідно до п.1 ч.5 cт. 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Декларантом не надано спростування виявлених невідповідностей щодо відсутності у документах митного оформлення зазначення виробника товару;
- відповідно п.5.2 контракту від 23.10.2019 №YEK-l-2020 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У наданій декларантом Спец-я №1 від 07.11.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). У разі здійснення оплати, прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару;
- з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019; рахунок про надання ТЕО від 20.01.2020 №L30124, акт виконаних робіт від 20.01.2020 №б/н, Заявку №1/3 від 08.11.2019.
Поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері №MRKU4666278 на морському судні MAERSK KYRENIA за коносаментом №MRFB19111754D від 23.11.2019.
В наданому рахунку про надання ТЕО від 20.01.2020 №L30124 зазначена вартість ТЕО за межами України та вартість морського фрахту частини вантажу в контейнері, включаючи всі надбавки, перевантаження, БАФ, КАФ, додатковий збір за безпеку на загальну суму - 312 дол.США.
При цьому, у наданій до митного оформлення заявці №1/3 від 08.11.2019 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з урахуванням перевантаження на загальну суму 312 дол.США.
Відомості щодо включення надбавок, БАФ, КАФ, додатковий збір за безпеку до загальної вартості фрахту в заявці №1/3 та акті виконаних робіт від 20.01.2020 №б/н - відсутні.
Враховуючи вищезазначене, в наданих документах містяться суперечні відомості щодо включення додаткових витрат на надбавок до загальної вартості транспортування, що є складовими митної вартості у розумінні ч.10 ст.58 МКУ;
- відповідно до п.4.2 Договору ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 замовник сплачує виставлений Перевізником рахунок на оплату морського перевезення вантажів протягом 45 календарних днів з дати вивантаження контейнерів в порту. Банківські платіжні доручення щодо здійснення оплати транспортно-експедиційних послуг декларантом не надано;
- п.4.2 Договору ТЕО також передбачено, що Перевізник надає оригінал рахунку та/або акту виконаних робіт, протягом 5 календарних днів з моменту вивантаження вантажу в порту призначення. Враховуючи визначений маршрут перевезення згідно Заявки №1/3 від 08.11.2019 (Port Ningbo, China - city Dnipro, Ukraine) та відмітки на коносаменті №MRFB19111754D від 23.11.2019 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару) Одеської митниці ДФС - 24.01.2020, Дніпропетровської митниці ДФС - 28.01.2020, рахунок про надання ТЕО від 20.01.2020 №130124, акт виконаних робіт від 20.01.2020 №б/н усупереч вимогам п.4.2 Договору ТЕО №1510/912/2019 складено до моменту фактичної поставки товару, що не дає можливості перевірити наявність додаткових витрат та включення їх до загальної вартості наданих послуг.
Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 29.01.2020 року №UA110150/2020/001354, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, відповідач дійшов висновку, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2. ст. 58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ.
Посадовою особою митниці розглянуто питання послідовного застосування другорядних методів визначення митної вартості, про що зазначено у гр.33 МД.
Відносно вказаних вище обставин, що слугували підставами для коригування митної вартості товару оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.
Партія товару поставлялась на умовах FOB - Ningbo (КНР) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 згідно зовнішньоекономічного контракту від 23.10.2019 №YEK-1-2020, додатка (специфікації) до нього від 07.11.2019 року № 1, рахунка - фактури (інвойса) від 13.11.2019 p. №YEKAI20191009.
Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України:
- Декларацию митної вартості;
- зовнішньоекономічний контракт від 23.10.2019 №YEK-1-2020;
- додаток (специфікація) до нього від 07.11.2019 № 1;
- рахунок - фактура (інвойс) від 13.11.2019p.№YEKAI20191009;
- пакувальний лист від 13.11.2019р.;
- технічний характеристики (опис) товарів від 21.11.2019 р.;
- прайс-лист та комерційна пропозиція від 30.10.2019 р.
Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством ціну партії товару - 23400,00 дол.США, зазначену в інвойсі, надані у підтвердження ціни документи не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації) від №1 до контракту, кількість товару, вага, найменування підтверджуються рахунком-фактурою (інвойсом), пакувальним листом.
Платіжне доручення в валюті №48 від 18.02.2020 р. про сплату вартості товару додатково підтверджує фактурну вартість як складову митної вартості товару.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало:
- договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019р.;
- заявку на №1/3 від 08.11.2019 р.;
- коносамент №МRFВ 19111754D від 23.11.2019 р.;
- рахунок на оплату морського фрахту № L30124 від 20.01.2020 р.;
- акт виконаних робіт від 20.01.2020 р.
Стосовно твердження представника відповідача про ненадання доказів оплати товару, суд зазначає, що підставою для перерахування коштів за товар є Специфікація №1 від 07.11.2020 р. Умови оплати, передбачені Специфікацією передбачають оплату товару на протязі 90 днів від дати фактичного отримання товару. Товар фактично отримано 28.01.2020 року. Таким чином на день декларування товарів термін оплати за товар не збіг. 18.02.2020 року ТОВ "ПК "ДТЗ" платіжним дорученням №48 перерахувало постачальнику 49855 дол.США за специфікаціями №1 від 07.11.19 та №2 від 14.11.19 р., контракту №YEK-l-2020.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар:
у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17.
Стосовно твердження представника відповідача про відсутність у позивача копії декларації країни відправлення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 ст.53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, в зв'язку з чим надання її є неможливим.
Крім того, відповідно до частини 2 ст.53 МКУ митна декларація країни відправлення не передбачена у переліку документів, які декларант обов'язково повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а лише може надаватись підприємством (за наявності) на вимогу митного органу у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ мають розбіжності, що впливають на числові значення митної вартості.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 р. по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Щодо твердження представника відповідача про відсутність у документах митного оформлення зазначення виробника товару, суд зазначає наступне.
Як вбачається з пункту 3 Специфікації №1 до контракту №YEK-l-2020 компанія LISHUI YERAI GARDEN MACHINERY CO.,LTD. визначена як виробник товарів, які є предметом контракту. Крім того, митниці у якості додаткового документу надана Ліцензія КНР з якої вбачається, що компанія є виробником садової техніки та деталей до неї.
Ні умовами контракту, ні діючим законодавством України не передбачено обов'язок продавця надати покупцю копії ліцензії на виробництво товару; копії нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копії сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
Частина 5 статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє митний орган вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Стосовно суперечностей щодо включення додаткових витрат та надбавок до загальної вартості транспортування, що є складовими митної вартості, суд зазначає, що як вбачається з наданих для митного оформлення документів товар, що декларувався 400 місць вагою брутто 7840 кг., був лише частиною товарів, розміщених у контейнері MRKU4666278, в зв'язку з чим транспортні витрати розраховувались пропорційно вазі брутто від товарів, що перевозились у контейнері. Тому транспортні витрати, як складова митної вартості складали саме 312 дол. США , що підтверджується рахунком перевізника, актом виконаних робіт.
Стосовно оплати рахунку за перевезення, судом встановлено, що 26.02.2020 року ТОВ «ПК «ДТЗ» платіжним дорученням у валюті №1 перерахувало перевізнику 10372 дол.США за контрактом №1510/912/2019 від 05.10.2019 року, у тому числі за інвойсом №L30124 від 20.01.2020 року.
Стосовно розбіжностей у документах на поставку товару, суд зазначає, що відмітка Одеської митниці на коносаменті про дату взяття під митний контроль 24.01.2020 року не свідчить про дату доставления контейнера в порт призначення. Як вбачається з автомобільної накладної №0013/3 від 24.01.2020 року зазначенимй штамп митниці проставлений у день вивезення контейнера з порту для доставления у кінцевий пункт призначення.
Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1)документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3)транспортні (перевізні) документи;
4)комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5)у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6)документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7)у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8)у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9)у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10)у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11)у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Зворотного суду не доведено.
Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.
Згідно п.1.3 Правил, Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою наказом формою:
У графі 31 „Код методу визначення вартості митного органу зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару;
У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу зазначається посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно п.2.3 Правил, Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа у порядку, передбаченому Митним кодексом, для електронного декларування.
Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про грубе порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб ( пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов'язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.
Тобто, орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС).
При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 N 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018р.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб'єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Як вбачається з оскаржуваного Рішення підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.
Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення морським транспортом.
Додавання до ціни товару, мають здійснюватися на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
В даному випадку вказаних обставин митницею не наведено.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.
З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим задовольняє його повністю з покладенням на відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних Рішень носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.
Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом ДФС вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 05.06.2020 р.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 30.01.2020 року №UА110000/2020/000058/2.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно