Справа №461/6284/20
19 серпня 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Найди І.А., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, українку, працюючу директором Хостелу А-1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 678267 від 05 серпня 2020 року, 05 серпня 2020 року біля 11 години 19 хвилин у АДРЕСА_1 було виявлено працюючий хостел, чим було порушено підпункт 2 пункту 14 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020, та на думку автора протоколу вчинено правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
Права особи, притягненої до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вимоги статті 63 Конституції України роз'яснені при складанні адміністративного протоколу.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подала до суду письмове клопотання, яке підтримала в судовому засіданні в якому просила провадження відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, що підтверджували би наявність події та складу правопорушення, про яке йдеться у складеному протоколі
Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Найди І.А., дослідивши матеріали протоколу, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи
Відповідно до пп. 2 п. 14 Постанови КМ України №641 від 22.07.2020, на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для “зеленого” та “жовтого” рівня епідемічної небезпеки, забороняється діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, крім готелів;
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, не зазначено навіть, у чому саме полягає «робота» хостелу (увімкнене світло, використання власниками камер зберігання та поличок у власних цілях, розміщення відвідувачів), тобто, відсутні відомості про обставини, які становлять об'єктивну сторону правопорушення, не зазначено свідків, які б підтверджували факт вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, не надано суду їх письмових пояснень, не надано інших доказів, які б підтверджували факт вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення.
Крім того, суд не бере до уваги фотокопії, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки з них неможливо встановити місце, яке на них зафіксоване, а так само фактичну обстановку цього місця. Тим паче, ці фото не дають змоги встановити факт проведення господарської діяльності у хостелі у зазначений у протоколі час.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без сукупності належних та допустимих доказів вини особи, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Жодних доказів на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке ставиться у вину органом поліції, суду не надано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було порушено вимоги ст. 255 КУпАП та не зібрано доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 44-3, 247 ч.1 п.1, 283, 284 ч.1 п.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в її діях, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо неї - закрити.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.Р. Волоско