20.08.2020
Справа № 642/ 3159/18
Провадження 1-і/642/15/20
20 серпня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого- ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові клопотання прокурора Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з професійно- технічною освітою, одруженого, не працюючого, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
-19.06.1986 р. Харківським обласним судом за ст. ст. 14 ч.2 93 п. «Ж», 117 ч.4, 42 КК УРСР до 9 років позбавлення волі, звільнився 30.07.1994 р. по відбуттю строку покарання;
- 12.12. 1994 р. Лозівським міським судом Харківської області за ст. ст. 101 ч.1, 206 ч.3, 42 КК УРСР до 7 років позбавлення волі, звільнився 09.08.2001 р. по відбуттю строку покарання;
-08.08.2005 р. Лозівським міським судом Харківської області за ст.121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився 11.08.2010 р. по відбуттю строку покарання;
-16.01.2012 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнився 13.11.2012 р. умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 11 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.3 ст.185 КК України,-
встановив:
У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова (суддя ОСОБА_6 ) перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 185 КК України.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 21.08.2020 року.
Прокурор Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Пунктом 20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Головуючий суддя ОСОБА_6 тривалий час знаходиться на лікарняному, тому розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій проводиться іншим суддею Ленінського районного суду м. Харкова, визначеним в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.
В обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу прокурор послався на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати. ОСОБА_5 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, перебував у розшуку, не працює. Він може переховуватися від суду, вчинити новий злочин, незаконно впливати на потерпілих, свідків, а інший запобіжний захід не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання.
Захисник ОСОБА_4 проти продовження запобіжного заходу заперечував, зазначив, що ризики не доведені, просив змінити запобіжний захід ОСОБА_5 на домашній арешт, послався на те, що обвинувачений є інвалідом 3 групи, в даний час у нього тяжке захворювання ока, йде загноєння ока та він потребує термінової операції, яка в умовах слідчого ізолятора не може бути проведена.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, пояснив, що він неодноразово з'являвся на виклики суду, однак внаслідок зміни місця проживання не отримав судової повістки, наміру ухилятись від суду він не мав. В даний час він тяжко захворів, не бачить на одне око, йде загноєння, йому потрібна операція. Він зобов'язується з'являтись за першим викликом суду.
Вирішуючи питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Згідно практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).
В даній справі прокурор і слідчий вважають, що ризики ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, а саме особистим зобов'язанням.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 р. у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
При розгляді клопотання суд має ретельно перевіряти дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров'я, сімейний стан, соціальна занятість особи, вид діяльності, місце проживання п. п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК).
Стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого) може вказувати на меншу вірогідність того, що він може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі. При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров'я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв'язку з тяжкими хронічними захворюваннями.
Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має биту «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні корисливого тяжкого злочину. Санкція ч.3 ст. 185 КК України передбачає покарання волі на строк від 3 до 6 років.
Після внесення змін Законом № 2617-УЇЇЇ від 22.2018 з 1 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є кримінальним проступком, а не злочином.
ОСОБА_5 обвинувачується також у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке передбачене покарання від 3 до 6 років позбавлення волі.
Так, він обвинувачується у крадіжці 21.05.2018 бензопили вартістю 1 536 грн. 64 коп., та заволодінням 06.06.20918 шахрайським шляхом перфоратором вартістю 3 516 грн. 24 коп.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово з'являвся в судові засідання, а в з січня 2019 року змінив місце проживання та не з'являвся в судове засідання, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук. ОСОБА_5 раніше судимий, звільнений з місць позбавлення волі 13.11.2012 року.
Після затримання ухвалою суду від 8 липня 2020 року йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що існує ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення ним нового кримінального правопорушення та переховування від суду.
В судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винним.
З наданої обвинуваченим медичної документації вбачається, що ОСОБА_5 визнаний особою з інвалідністю 3 групи з 2015 року, многократною перебував на стаціонарному лікуванні, має чисельні захворювання суглобів, тромбоз глибоких він, ревматоідний артрит в активній фазі з ураженням костей з порушенням акту статики та ходи, деформуючий артроз колінних суглобів, сгибальні контрактури ліктьових суглобів, перелом ІІ- пясної кості лівої кисті, бронхіальну астму 2 ст., невропатію правого малогомілкового нерву, захворювання ока, ряд інших хвороб. МСЕК складена індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_5 ..
Таким чином, враховуючи стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, суд приходить до висновку, що існує реальний ризик настання негативних незворотних наслідків для його здоров'я внаслідок його подальшого тримання під вартою в умовах відсутності повноцінної медичної допомоги, а тому продовження строку тримання його під вартою є недоцільним та не є виправданим, що дає суду підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 202, 322, 331, 372, 376 КПК України, п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою відмовити.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на домашній арешт строком на 2 місяці, заборонивши йому з 18 год. 00 хвил. до 7 год. 00 хвил. залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- з 18 год. 00 хвил. до 7 год. 00 хвил. не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.
Термін дії вказаних обов'язків - два місяці.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на прокурора Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1