Єдиний унікальний номер №943/1352/20
Провадження №3/943/655/2020
21 серпня 2020 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Буського відділення поліції Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , -
за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, -
ОСОБА_2 29 липня 2020 року о 08.00 годині в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_3 , під час якого голосно викрикував, ображав її нецензурними словами, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Крім того, як вбачається із протоколу серії АПР18 №710406 від 29.07.2020, що ОСОБА_2 29 липня 2020 року о 09.00 год. в м. Буськ по вул. Шашкевича, 9а на закону вимогу поліцейського не реагував, при цьому погрожував фізичною розправою працівникам поліції.
Крім того, як вбачається із протоколу серії ВАБ №259074 від 29.07.2020, що ОСОБА_2 15 червня 2020 року о 21.05 год. в м. Буськ по вул. Шашкевича, 9 на закону вимогу поліцейського не реагував та не пред'явив документи, що посвідчують особу.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив факту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КупАП, скоєного ним 29 липня 2020 року щодо вчинення ним словесного конфлікту зі своєю матір'ю. Проте, категорично заперечив свою вину, що стосується адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 КУпАП за фактами від 15.06.2020 року та 29.07.2020 року, оскільки з поліцейськими він не конфліктував.
Аналогічні покази в судовому засіданні надала свідок ОСОБА_3 , яка повідомила, що її син ОСОБА_2 з працівниками поліції жодних конфліктів не мав, а лише вчинив словесний конфлікт з нею.
Вищевказані справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП були об'єднані в одне провадження відповідно до постанови суду від 29.07.2020 року.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність гр. ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення є щире розкаяння винного. Обставин, які б обтяжували відповідальність судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях порушника наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_3 , під час якого голосно викрикував, ображав її нецензурними словами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (протоколом про адміністративне правопорушення, письмовою заявою потерпілої), показаннями як свідка ОСОБА_3 , що не заперечується самим правопорушником в судовому засіданні. Тож, останнього слід визнати винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують його відповідальність, вважаю за доцільне застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу, відповідно до ст. 27 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Разом із тим, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених законних розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Так, дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського.
Окрім цього, як роз'яснив Верховний Суд України у своїй Постанові №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац 2 пункту 7 зазначеної Постанови).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №710406 від 29.07.2020, судом встановлено, що у ньому не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, зокрема, відсутнє посилання на те, від виконання яких саме законних вимог працівника поліції, відмовився ОСОБА_2 , в чому така законна вимога полягала та у зв'язку з чим його відмову слід вважати злісною непокорою, оскільки сам протокол містить виключно посилання на те, що 29 липня 2020 року о 09.00 год. в м. Буськ по вул. Шашкевича, 9 на закону вимогу поліцейського не реагував, при цьому погрожував фізичною розправою працівникам поліції. Більше того скоєння ОСОБА_2 вищевказаного правопорушення спростовується також показання допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_3 , яка заперечила факт конфлікту сина із поліцейськими.
Що стосується складеного відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №259074 від 29.07.2020 про те, що ОСОБА_2 15 червня 2020 року о 21.05 год. в м. Буську по вул. Шашкевича, 9 на закону вимогу поліцейського не реагував та не пред'явив документи, що посвідчують особу також не може становити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки із дослідженого протоколу та матеріалів справи не встановлено, які саме наполегливі, неодноразово повторювані законні вимоги чи розпорядження поліцейських ОСОБА_2 не виконав та відмова останнього від такого виконання, виражена в зухвалій формі. Більше того указаний протокол складено через півтори місяці після від моменту події, що є невиправдано.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували, що ОСОБА_2 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Згідно зі статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 61 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Відтак, суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 185 КУпАП підлягає закриттю за відсутності у його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 173-2, 185, 247, 279, 280, 283, 284, 288 КпАП України, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 420,40 гривень в дохід держави.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 185 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даних адміністративних правопорушень на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
На постанову судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І. Б. Кос