ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 серпня 2020 року м. Київ № 826/8387/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши заяву та доповнення до заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України, в якому, із врахуванням доповнення до позовної заяви, просили:
- забезпечити повний захист конституційних прав позивачів при розгляді даної справи та винесенні рішення. Для цього використати всі передбачені чинним законодавством України повноваження суду в таких випадках, зокрема приписи ч.2 ст.11 КАС України щодо можливості виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав і свобод людини, а також положення ч.2 ст.162 КАС України про можливість прийняття постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина;
- визнати, що відповідач порушив конституційні права позивачів на отримання обґрунтованої відповіді (достовірної, і повної інформації), які гарантовані статтями ч.3 ст.32, ч.2 ст.34, і ст.40 Конституції України, а також статтею 8 Конвенції;
- визнати, що відповідач безпідставно відмовив позивачам в розгляді їх звернення (скарги) від 23.12.2016р. № 01/12, порушивши при цьому положення частин 3 і 5 статті 34 Закону України № 755- VI від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань»;
- визнати, що тривалі протиправні дії територіальних підрозділів і безпосередньо самого відповідача, які унеможливлюють позивачам мирне володіння і розпорядження своєю власністю, мають ознаки їх дискримінації за майновим станом, що є порушенням їх прав і свобод, гарантованих статтею 24 Конституції України, статтею 14 Конвенції і статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції;
- зобов'язати відповідача надати позивачам повну і обґрунтовану інформацію, яку вони запитували у пунктах №5-12 звернення від 23.12.2016р. № 01/12 та розглянути скаргу позивачів від 23.12.2016р. № 01/12 по суті із врахуванням покладеного в прохальній частині цієї скарги та надати їм обґрунтовану відповідь за результатами проведеного розслідування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 року по адміністративній справі №826/8387/17 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2017р. №591/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.12.2016".
Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву-скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.12.2016р. №01/12 та надати обґрунтовану відповідь по всім пунктам зазначеним в даній заяві-скарзі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили відповідно до положень частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
17 липня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва видані виконавчі листи.
До Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла заява та доповнення до заяви, згідно яких вона просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. У поданій заяві посилається на ту обставину, що позивач-2 не отримала повної інформації від відповідача по всіх пунктах заяви-скарги від 23.12.2016 р. № 01/12, зазначене порушує не тільки її право на виконання остаточного рішення суду, яке є захищене частиною 1 статті 129-1 Конституції України (щодо обов'язковості виконання судових рішень), а також частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання відповідачем повністю судового рішення порушує і право позивача на ефективний захист в національному органі, яке захищене частиною 1 статті 13 Конвенції.
На її думку, відповідач визнав, що він на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 у справі № 826/8387/17 надіслав позивачам виключно лист № 25445/КО-17/19.2.2 від 08.07.2019 р.
Проте, даний лист відповідача фактично не містив відповідей ні на один пункт заяви-скарги від 23.12.2016 р. № 01/12. Крім того, документи відповідача доводять, що на даний час відповідачем розглянуто звернення позивачів від 23.12.2016 р. лише в частині самої скарги.
Вказує, що виконавчий лист від 17.07.2019 у справі № 826/8387/17 разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2019 був надісланий на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва, який його видав.
Таким чином, навіть при ухваленні Окружним адміністративним судом міста Києва позитивного для позивача-2 рішення в адміністративній справі і набрання ним законної сили, позивач-2 може не встигнути отримати необхідну їй інформацію від відповідача (відновити порушене право за судовим рішенням у справі № 826/8387/17) в порядку виконавчого провадження, до передбаченого законодавством строку звернення до суду із оскарженням наказу Міністерства юстиції України від 03.01.2020 № 33/7. У зв'язку з наведеним просить суд:
1. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо невиконання ним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі № 826/8387/17.
2. Встановити судовий контроль за виконанням Міністерством юстиції України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі № 826/8387/17.
Суд ознайомившись із поданим клопотанням приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Більше того суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду.
13.07.2020р до суду надійшов лист від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, разом з копією постанови від 06.07.2020 про відновлення виконавчого провадження винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/8387/17 від 17.07.2019, що видав Окружний адміністративний суд м. Києва.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Керуючись статтями 248, 382 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 року у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.І. Добрянська