про залишення позовної заяви без руху
21 серпня 2020 року справа № 580/3254/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.02.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (56) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.02.2018.
Під час вивчення позовної заяви, суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 3 статті 161 вказаного Кодексу до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі-Закон України № 3674-VI).
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлюються у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року № 294-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2102 гривень.
Оскільки, адміністративний позов ОСОБА_1 містить вимогу немайнового характеру, тому за подання позовної заяви позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 840,8?0 грн.
Звертаючись до суду, позивач не додав до адміністративного позову документ про сплату судового збору, однак у прохальній частині позовної заяви заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI. На підтвердження чого надав копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.09.2015, згідно з яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, Законом № 3674-VI звільнено від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернувся позивач.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 (справа № 9901/311/19) та ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI відсутні.
?Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 840,80 грн.
Роз'яснити позивачеві, що встановлений в даній ухвалі строк на усунення недоліків може бути продовжений відповідно до вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.О. Гаврилюк