Іменем України
06 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г., Ісаєва Г.А.
при секретарі Фетісовій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року,
встановила:
ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно договору від 06.02.2006 року відповідачка ОСОБА_1, отримала споживчий кредит у розмірі 10000,00 грн., зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 01.02.2008 року у неї склалася заборгованість у сумі 3051,50 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2206,74 грн. і заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом у сумі 844,76 грн. Відповідно до умов укладеного договору та вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, Банк як кредитор, має право вимагати дострокове повернення всій суми боргу у розмірі 6662,61, яка складається з загальної суми неповерненого кредиту - 5817,85 і загальної суми нарахованих несплачених відсотків - 844,76. Крім того, 06.02.2006 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, згідно з яким відповідачі на добровільних началах взяли на себе зобов"язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника - ОСОБА_1, які витікають з умов зазначеного договору від 06.02.2006 року, у повному обсязі цих зобов'язань. Згодом уточнивши позовні вимоги у зв'язку із звеличенням станом на 18.04.2008 року суми простроченої заборгованості, остаточно позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 6855,91 грн., а також просив стягнути з них суму судового збору у розмірі 66,63 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 30 грн.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року позов ВАТ «Райффайзен банк Аваль» задоволено. Стягнуто на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість по споживчому кредиту у сумі 6855,91 грн., держмито - 66,63 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу - 30 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування фактичних обставин справи.
Справа № 22-ц-6870/2008 р. Головуючий у першій
інстанції Пименова Т.М.
Доповідач Ісаєв Г.А.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника ВАТ «Райффайзен банк Аваль», перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, не належним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати кредиту і відповідно до умов договору та вимог ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати від неї та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дострокового повернення всій суми боргу у солідарному порядку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що 06 лютого 2006 року між Банком та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальнику був наданий споживчий кредит на загальну суму 10000 грн. зі сплатою 19 % річних. За умовами кредитного договору (п. 1.3), отриманий кредит ОСОБА_1, повинна погашати до 15 числа кожного місяця, згідно установленого графіку.
Виходячи із наданого Банком розрахунку заборгованості, позичальник систематично порушує умови кредитного договору, станом на 18 квітня 2008 року сума неповернутого кредиту складає - 5817 грн. 85 коп., загальна сума нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом - 1038 грн. 06 коп.
06 лютого 2006 року між Банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно взяли на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням позичальника по кредитному договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частин позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 554, ч. 2 ст. 1050 ЦК України солідарно стягнув з боржника та обох поручителів заборгованість по кредитному договору.
Посилання в апеляційної скарзі на те, що зобов'язання кредиторів погасити заборгованість боржника на час звернення Банка до суду ще не виникло, неспроможне.
На думку колегії суддів зобов'язання поручителів є похідним від зобов'язань кредитора, і тому у разі вимог Банку про дострокове повернення суми кредиту, поручителі несуть відповідальність перед кредитором як солідарні боржники.
Твердження у апеляційної скарзі про те, що Банк не мав права вимагати стягнення з відповідачів витрат пов'язаних з оплатою державного мита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, не мають правового значення, оскільки протирічать положенням ст. 79, 88 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.