06 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Ісаєва Г.А.
Белинчук Т.Г. при секретарі Фетісовій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим будинком; про визнання право власності на спірний будинок за померлою ОСОБА_4. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Уютненської сільської ради Сакського району про визнання права власності на жилий будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Сакської районної держадміністрації про визнання недійсним розпорядження про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку за ОСОБА_4; визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину жилого будинку, виданого на ім'я ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину жилого будинку, виданого в порядку спадкування на ім'я ОСОБА_2; про вселення його у спірний будинок, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Уютненської сільської ради Сакського району про визнання недійсним рішення виконкому від 15 липня 2004 року, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10 грудня 2007 року.
встановила:.
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, доповнивши згодом позовні вимоги, про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1, визнання право власності на зазначений будинок за нею. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 фактично у спірному будинку не проживає, хоча і зареєстрований; померла ОСОБА_4 отримала спірний будинок як переселенець, повністю сплатила за нього гроші та за життя не отримала документ, який би свідчив про право власності на цей будинок; позивачка вважає, що лише вона має право на спадкування спірного будинку, оскільки померла ОСОБА_4 заповіла своє майно лише позивачці.
ОСОБА_3 звернувся до суду їз~ зустрічним позовом до ОСОБА_2 та Сакської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження від 13 жовтня 2000 року про визнання права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4, яка на той час вже померла. Відповідно просив визнати недійсними свідоцтво про право власності на 1/2 частку спірного будинку за ОСОБА_4, та нотаріальне свідоцтво про право на спадщину від 30 січня 2001 року на ім'я ОСОБА_2 Позов мотивовано тим, що він постійно проживає у спірному будинку, зареєструвався у ньому після смерті батька ОСОБА_6, який помер у 1996 році. Постійно вимушений їздити на заробітки. Вважає себе спадкоємцем після смерті батька, оскільки фактично прийняв спадщину, так
Справа № 22-ц-4048/2008 р. Головуючий у першій інстанції Ісламгулова О.В.
Доповідач Ісаєв Г.А.
як мешкав разом із померлим. У зв'язку з тим, що всі прийняті документи відносно спадкоємця ОСОБА_2 він вважає недійсними, просить визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1, а також вселити його у цей будинок. Рішенням виконкому Уютненської сільської ради від 15 липня 2004 року надана згода на розподіл зазначеного будинку на два різних домоволодіння, спірному будинку надано новий номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 просив також визнати це рішення недійсним, так як фактично ОСОБА_2 дано право оформлення документів на спірний будинок.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10.12.2007 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними: розпорядження Сакської райдержадміністрації про визнання права власності на 1/2 частку будинку за ОСОБА_4; свідоцтво Сакської райдержадміністрації про право власності на 1/2 частку будинку на ім*я ОСОБА_4; свідоцтво про право власності на 1/2 частку будинку в порядку спадкування, видане Сакською державною нотаріальною конторою 30 січня 2001 року на ім'я ОСОБА_2 В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у позові та прийняти нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду у частині відмови їй у позові з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила залишити рішення без змін у частині відмови ОСОБА_3 у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухав представників ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у 1961 році ОСОБА_4 як переселенцю було надано 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка за життя свідоцтво про право власності на зазначений будинок не отримала.
Рішенням виконкому Уютненської сільської ради від 15 липня 2004 року будинок поділене на різні домоволодіння, спірному будинку, у якому мешкала ОСОБА_4, надано номер НОМЕР_1.
ОСОБА_2, вважаючи себе спадкоємцем ОСОБА_4, просила (т. 2 а.с. 34) визнати за нею право власності на спірний будинок на підставі ст. 41, 47 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про власність", крім того, ОСОБА_2, вважаючи себе власником спірного будинку, просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст. 155 ЖК України.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано правових підстав в обґрунтування своїх вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Оскільки у спадкодавця ОСОБА_4 не було оформлено право власності на спірний будинок, то і до ОСОБА_2 не може перейти право власності на цей будинок у порядку спадкування.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд повинен був безпосередньо застосувати Конституцію України, не спроможні.
Відповідно до вимог п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі: коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй; коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів АР Крим, суперечить Конституції України.
Враховуючи те, що законом України, зокрема Цивільним кодексом, врегульовано підстави набуття права власності, то застосовування безпосередньо Конституції України щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 неможливо.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 особою, що втратив право на житлову площу, оскільки стаття 155 ЖК України, на яку посилалася позивачка, як на підставу своїх вимог, не регулює дані правовідносини.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновки суду не спростовують.
Колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 у визнанні права власності в порядку спадкування після смерті його батька, оскільки за час свого життя ОСОБА_6 не придбав права власності на будь які об'єкти нерухомості, розташовані на території спірного домоволодіння.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріатьного і процесуального права і доводами апеляційних скарг висновки суду не спростовуються.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303. 308. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10 грудня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.