2008 року жовтня місяця 7 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Новікова Р.В.
Суддів Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.
При секретарі Комаренко М.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом Прокуратури Сімферопольського району до Добровської сільської ради Сімферопольського району, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Добровської сільської ради Сімферопольського району від 15.10.2003 р, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Добровської сільської ради Сімферопольського району, ОСОБА_1 про скасування рішення Добровської сільської ради Сімферопольського району від 15.10.2003 р., за апеляційними скаргами прокуратури Сімферопольського району і ОСОБА_3 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2008 р.,-
Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення Добровської сільської ради Сімферопольського району від 15.10.2003 р. «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель у с.Піонерське по вул.. Недієва, 2а».
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в береговій захисній смузі, а тому надання земельної ділянки ОСОБА_1 суперечить положенням чинного земельного законодавства.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про скасування рішення Добровської сільської ради Сімферопольського району від 15.10.2003 р. «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та будівель у с.Піонерське по вул. Недієва, 2а».
Ухвалою суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 частини 1 статті 157 КАС України.
В апеляційних скаргах прокуратури і ОСОБА_3 ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Закриваючи провадження у адміністративній справі на підставі п. 1 статті 157 КАС України, суд першої інстанції виходив з предмету спору, яким є право користування земельною ділянкою, а тому, як визначив суд, справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження
Головуючий
Справа №22-а-3115/2008 у першій інстанції Хмарук Н.С.
Доповідач Новіков Р. В.
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Проте, оскаржуване у суді рішення місцевої ради про передачу у власність земельної ділянки має конкретні і прямі майнові наслідки як для позивача, так і для третьої особи у справі.
Крім того, слід враховувати таке.
Конституційний Суд України Рішенням від 1 грудня 2004 р. у справі N 1-10/2004 визначив «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним, зокрема, матеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, інтереси держави, в тому числі її право на отримання у власність відповідних земель в порядку розмежування земель державної та комунальної власності (а, зважаючи на імператив частини 1 статті 6 Закону, одночасно і обов'язок отримання державою цих земель в порядку розмежування) повинні враховуватися при вирішенні всіх питань щодо передачі у власність таких земель (і можливості такої передачі) іншим суб'єктам земельних правовідносин.
До того ж, реалізація державою вказаного права в наступному і набуття державою права власності на вказані землі не обмежена чинним законодавством будь-яким строком.
Все це викликає необхідність врахування принципа рівності суб'єктів земельних правовідносин.
Тому оскаржувані у суді дії мають конкретні і прямі майнові наслідки і для держави.
Все це не притаманно для справ адміністративної юрисдикції.
Рівність перед законом усіх суб'єктів права власності встановлений частиною четвертою статті 13 Конституції України. Цією статтею Основного Закону гарантовано право власності на землю не тільки громадян, юридичних осіб, але й держави та набуття і реалізація такого права виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону принципом розмежування земель державної та комунальної власності визначено забезпечення рівності права власності на землю територіальних громад та держави.
Відповідно до п.б). частини 1 статті 5 ЗКУ забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави є принципом земельного законодавства.
Але забезпечення вказаних положень Основного Закону та чинного законодавства не є завданням Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
:Зважаючи на наведене, юрисдикція щодо розгляду вказаної справи дійсно є не адміністративною, а цивільною, що визначено частиною 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 199, 200, 205, 206, 210, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і прокуратури Сімферопольського району залишити без задоволення, а ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2008 р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у місячний строк.