Іменем України
01 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Сокола B.C.,
суддів Куриленка О.С., Руснак А.П.,
при секретарі Амельченко М.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 і його представників Асанової М.З. і ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_5, представника Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району Асанова Ш.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району, Сімферопольського районного відділу земельних ресурсів про визнання недійсним державного акту на землю, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_4 до Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року,
29 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом (а.с. 3-4,67-69, 150-152).
11 вересня 2007 року ОСОБА_4 також звернувся до суду з позовом до Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (том 2 а.с. 3-6).
Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2008 року обидва позови об'єднані в одне провадження (а.с. 38).
Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 19 травня 2008 року вимоги позову ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним виданий ОСОБА_4 03 березня 2005 року державний акт серія KM №139374 на право власності на земельну ділянку площею 0,2306 га, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, стягнено солідарно з ОСОБА_4, Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району, Сімферопольського районного відділу земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 531 грн. 70 коп. та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та в задоволенні вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального
Справа № 22-ц-5866/2008 р. Головуючий у першій
інстанції Биховець М.О.
Доповідач Сокол B.C.
права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1 і відмови у вимогах його позову і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволення його позову. Зокрема вказує, що суд першої інстанції безпідставно, без урахування вимог статей 140-149 ЗК України, підстави припинення на земельну ділянку за якими являються вичерпними, позбавив його права власності на земельну ділянку і при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не являється власником земельної ділянки, межі займаної ним земельної ділянки в натурі не встановлювались.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши пояснення сторін, які відповідно підтримали доводи апеляційної скарги і заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити за наступними підставами.
З оскаржуваним висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні компетентними органами процедури щодо видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку були допущені порушення закону, які призвели до порушення прав суміжного землекористувача ОСОБА_1, . апеляційний суд погоджується і зазначає наступне.
Рішенням Урожайнівської сільської ради від 08 вересня 1999 року ОСОБА_1 було надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 25 га по вул. Кримській № 9 в селі Урожайне Сімферопольського району АРК.
Значно пізніше, згідно рішенню 10 сесії 24 скликання Урожайнівської сільської ради від 31 березня 2004 року ОСОБА_4 було надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 2306 га по АДРЕСА_1.
З тим, що відбулося накладення на місцевості земельних ділянок, в результаті чого земельна ділянка ОСОБА_1 зменшилась на 177 кв. м, сторони не спорять. Але ОСОБА_4 дану обставину оцінює таким чином, що оскільки ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку в тих розмірах, на які він претендує, то і його право не підлягає судовому захисту із зазначеної причини. Однак дана позиція не може вважатись правильною. Так, по цивільній справі за аналогічним предметом спору, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що виходячи із змісту статей 13, 14, 41, 55 Конституції України гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів. Аналогічний підхід щодо захисту прав землевласників (землекористувачів) міститься і у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата щодо відповідності Конституції України положень статті 92, п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року.
Крім того, вважаючи правильною позицію щодо захисту прав позивача, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою саме в розмірах 0, 25 га відповідно до чинного на той час законодавства і його право в цілому на земельну ділянку саме в розмірах 0, 25 га ніким, в тому числі і ОСОБА_4, не оспорено, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови особі у судовому захисті таких прав.
Згідно вимог частини 5 статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Із справи вбачається, що частину земельної ділянки, яка ввійшла до земельної ділянки згідно державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4, у ОСОБА_1 вилучено не було, що унеможливлювало передачу в цілому ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 2306 га.
Також дії одного із відповідачів по справі, а саме прийняття Урожайнівською сільською радою Сімферопольського району АРК оскаржуваним ОСОБА_4 рішення 17 сесії 4 скликання Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району від 14 вересня 2005 року «Про скасування рішення 10 сесії Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району від 31 березня 2004 року «Про визначення остаточного розміру площі земельної ділянки, наданого безоплатно у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, на території Урожайнівської сільської ради, прийняті у відповідності із положеннями статті 19 Конституції України і статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування". Даним рішенням відповідача поновлені права не лише ОСОБА_1, а і самого ОСОБА_4, оскільки його права щодо спірної частини земельної ділянки не базуються на серйозному законному інтересі щодо одержання земельної ділянки у точній відповідності із законом. Таким чином, рішення відповідача прийняте у точній відповідності із законом, права ОСОБА_4 не порушує, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову ОСОБА_4 і скасування оскаржуваного ним рішення Урожайнівської сільської ради.
Таким чином, ОСОБА_4, як апелянт, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, не надав належних допустимих доказів, які мали б спростувати викладені у рішенні суду висновки. Отже, оскаржуване рішення суду у визначеній частині в порядку статті 308 ЦПК України необхідно залишити без змін.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.