іменем України
2008 p. вересня місяця «30» дня. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Любобратцевої Н.І. Суддів: Філатової Є. В. Чистякової Т.І. При секретарі: Войциховській Е.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Красногвардійської селищної ради, Селянського фермерського господарства „ОСОБА_3, Регіонального підприємства „Бриз" про визнання недійсним договору купівлі - продажу, рішення Красногвардійської селищної ради №23 від 26.02.2002 p., свідоцтва про право власності, за зустрічним позовом Селянського фермерського господарства „ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 квітня 2008 року,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконкому Красногвардійської селищної ради, Селянського фермерського господарства „ОСОБА_3, Регіонального підприємства „Бриз" про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання права власності на нерухоме майно.
Вимоги мотивовані тим. що після припинення господарської діяльності підприємства „Орбіта", він уклав з ним договір купівлі - продажу №12 від 02.11.1997 р. за яким придбав у власність будівлі ковбасного, пресового, столярного цехів за 35000 грн. З 2002 року посадові особи СФГ ..ОСОБА_3 почали перешкоджати йому у користуванні його власністю та незаконно оформили право власності на спірні об'єкти на підставі договору купівлі - продажу, укладеному між РП „Бриз" і СФГ „ОСОБА_3. Позивач вважає цей договір фіктивним, оскільки РП „Бриз" ніколи не мало право власності на зазначене майно та підписи на договорі підроблені.
За таких обставин позивач просив визнати недійсним договір купівлі -продажу від 22.01.2001 p., укладений між РП „Бриз" і СФГ „ОСОБА_3, визнати недійсним рішення Красногвардійської селищної ради №23 від 26.02.2002 р. „Про оформлення права власності СФГ „ОСОБА_3 а будівлю складу літ Г, будівлю ковбасного цеху літ О, будівлю столярного цеху літ Б, які розташовані у смт. Красногвардійське, вул. Тельмана, 25 АРК, визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказані об'єкти, надане Красно гвардійською селищною радою за №23 від 02.04.2002 р. Визнати за позивачем право власності на будівлі пресового, ковбасного та столярного цехів, будівлю складу ПММ і зобов'язати Джанкойське БТІ зареєструвати за ним право власності на вказані будівлі.
Справа №22-ц-5015/2008р. Головуючий в 1 інстанції Кірюхіна М.А.
Доповідач Філатова Є.В.
Селянське фермерське господарство „ОСОБА_3 звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі -продажу.
Вимоги мотивовані тим. що договір купівлі - продажу від 02.11.1997 р. підроблений та створений після укладення дійсного договору купівлі - продажу спірних об'єктів між РП „Бриз" і СФГ „ОСОБА_3.
У судовому засіданні сторони наполягали на своїх вимогах, за винятком того, що ОСОБА_1 відмовився від позову щодо будівлі складу ПММ, та не визнавали позови одне - одного.
ОСОБА_1 пояснив, що пропустив строк позовної давності з поважної причини, через те, що йому не було відомо про оформлення права власності СФГ „ОСОБА_3 на будівлі, які він купив ще у 1997 році. За куплену нерухомість він сплатив до каси МП „Орбіта", про це є письмовий документ і може підтвердити керівник МП „Орбіта" -ОСОБА_2 Він не реєстрував своє право власності у БТІ, оскільки не мав для цього часу та грошей, тім більш, що на це майно ніхто не претендував. Коли на території колишнього підприємства „Орбіта" став працювати Погарський, СФГ „ОСОБА_3, то він одразу повідомив його, що три будівлі його власність. Він не заперечував, що СФГ „ОСОБА_3 користується ними, тим більше, що вони працювали разом. Але коли там почалося переобладнання, у 2005 році довідався, що СФГ „ОСОБА_3 оформило право власності на них.
Представник СФГ „ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 працював разом з ними, але не офіційно. За дорученням відповідача ОСОБА_1 займався оформленням договору з РП „Бриз", він же здавав документи для оформлення права власності до селищної ради та БТІ. При цьому не повідомив, що склав на свою користь інший договір купівлі -продажу. Про наявність договору стало відомо у 2006 році, коли почалися перевірки, та ОСОБА_1 звернувся до суду.
Представник Красногвардійської селищної ради Данилова Т.І. позов не визнала, та пояснила, що документ про право власності видали на підставі договору між двома юридичними особами. На той час нотаріального посвідчення не вимагалося. Ніхто інший про свої права на вказане майно не заявляв.
Представник Джанкойського МБТІ Рюміна Л.І. пояснила, що у БТІ зареєстровано право власності СФГ "ОСОБА_3 на будівлі, розташовані у смт. Красногвардійське, вул. Тельмана, 25, у тому числі на будівлі, позначені літерами „Г", „О", „Б", на підставі свідоцтва про право власності, видане Красногвардійською селищною радою 02.04.2002 року. Раніше право власності на господарчий комплекс було зареєстроване за Верховною Радою АРК, право власності на спірні будівлі за іншими підприємствами, у тому числі РП ..Бриз" та МП „Орбіта" не зареєстровано.
Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнаний недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, укладений між РП „Бриз" та СФГ „ОСОБА_3 від 22 січня 2001 року.
Визнано недійсним рішення Красногвардійської селищної ради №23 від 26 лютого 2002 року щодо оформлення права власності СФГ „ОСОБА_3 на будівлі, позначені у технічній документації літерами „Б", „Г", „О", розташовані у АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності за №23 від 02.04.2002 року, видане СФГ „ОСОБА_3 Красногвардійською селищною радою.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлі, позначені у технічній документації літерами „Б". „Г". ..О", розташовані у смт. Красногвардійське. вул. Тельмана. 25 Красногвардійського району АРК відмовлено.
Позов СФГ "ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилих будівель, укладений між МП „Орбіта" та ОСОБА_1 02 листопада 1997 року.
Не погодившись з висновком суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення його позову. В позові СФГ «Іван» відмовити. Посилається на те, що у процесі своєї діяльності МП „Орбіта" за свій рахунок побудувало спірні приміщення, тобто воно є власником зазначених приміщень. Суд не прийняв до уваги ст. 220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Але якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто СФГ „ОСОБА_3 не має будь - яких правових підстав на визнання за ним права власності на спірні об'єкти нерухомості. Натомість договір між позивачем і МП «Орбіта» відбувся і фактично виконаний сторонами.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно керувався нормами Цивільного Кодексу 1963р., оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2004р.
Проте, вирішуючи питання по суті спору, суд дійшов висновку, що обидві угоди є незаконними, як таки, що були укладені з порушенням правових норм, і задовольнив взаємні вимоги, не вирішивши питання про правову приналежність спірного майна, і всупереч матеріальному і процесуальному закону.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Посилаючись на зазначену норму закону, суд першої інстанції не дотримався цих положень закону і вийшов за межи позовних вимог.
З позовної заяви КФГ «Іван» випливає, що договір купівлі-продажу спірного майна між МП «Орбіта» та ОСОБА_1 оспорювався, як нікчемний, що укладений на підставі підроблених документів. Натомість суд першої інстанції визнав угоду незаконною, посилаючись на те, що, продавець не мав права власності на відчужене майно. Таким чином суд вийшов поза межі заявлених вимог.
Разом з тим, ані по даній справі, ані за висновком правоохоронних органів не встановлено, що письмовий договір між МП «Орбіта» та ОСОБА_1 був сфальсифікованим. З інших підстав договір не був оскаржений. Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Зі справи вбачається, що спірні споруди на час укладання договору ОСОБА_1 не були здані в експлуатацію, право власності на них не було оформлено, тому за вимогами ст.48 ЦК України вони не могли бути предметом купівлі-продажу, як самочинні. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у визнанні права власності на ці споруди.
Проте одночасно суд задовольнив зустрічний позов в іншій частині і визнав недійсним договір купівлі-продажу між РП «Бриз» і СФГ «Іван». На підставі зібраних по справі доказів та матеріалу про відмову у порушенні кримінальної справи проти посадових осіб СФГ «Іван» суд дійшов висновку, що договір не укладався і не міг бути укладеним, оскільки РП «Бриз» ніколи не був власником цього майна.
Проте суд не звернув уваги, що позивач за цими вимогами - ОСОБА_1 не має правовстановлюючого документу і у відсутності підстав для задоволення його позову про визнання за ним права власності, не є належним позивачем. Місцева рада, як особа, яка за законом має право звернутися з таким позовом, визнає за СФГ «Іван» право на це майно і до суду не звертається.
Таким чином правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 у суду першої інстанції були відсутні. Оскільки діючим процесуальним законодавством не передбачена можливість заміни неналежного позивача, рішення суду в цій частині також необхідно скасувати, в позові відмовити.
Керуючись п.3,4 ст. 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 квітня 2008 року скасувати, в позовах ОСОБА_1 і Селянському фермерському господарству «Іван» - відмовити.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційну інстанцію до Верховного Суду України протягом двох місяців зі дня проголошення.