2008 року жовтня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Куриленка О.С
суддів Яковенко Л.Г., Синельщікової О.В.
при секретарі Іванові O.K.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сімферопольської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності та зобов'язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку.
з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 червня 2005 року.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 17 листопада 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. За ОСОБА_1 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
За ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 129 кв.м.. розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Сімферопольську міську раду видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 129 кв.м.. розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те. що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що право власності на річ насувається особою тільки на підставах і в порядку передбаченому законом. Вважає, що зазначених підстав при розгляді справи не було встановлено. Також, зазначає, що визнаючи дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, суд
Справа № 22-ц-4644/2008 р. Головуючий у першій
інстанції Поєдинок І.А. Доповідач Синельщікова О.В.
першої інстанції порушив вимоги частини 2 статті 47 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. Суду не були надані правовстановлюючі документи па домоволодіння та земельну ділянку, які б підтверджували що домоволодіння та земельна ділянка належали ОСОБА_2 на праві приватної власності. Також, вважає, що розписка не може розглядатися як договір купівлі-продажу. оскільки вона не містить всіх суттєвих умов договору і зобов'язань сторін, не підтверджує виконання договору, оскільки такий не укладався. Показання свідків в даному випадку не є допустимими доказами. Зазначає, що позивач в органи місцевого самоврядування з вимогами про приватизацію земельної ділянки не звертався, судом не було перевірено, чи має він право на приватизацію. Крім того, посилається на те, що. розглянувши позов без притягнення її до участі у справі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки вона є суміжним землекористувачем і власником сусіднього будинку, і рішенням суду порушуються її права та інтереси.
Заслухавши суддю-доповідача. скаржницю. її представника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції вирішено спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Сімферопольською міською радою щодо прав на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що відноситься до цього домоволодіння.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами зазначене рішення не було оскаржено в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що. звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду ОСОБА_3 посилалася на порушення її прав новим власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1.
Скаржниця зазначала, що домоволодіння АДРЕСА_2 належало її матері, вона користувалася земельною ділянкою зазначеного домоволодіння, а також землею під огород, на якій мався під'їзд до будинку.
На час апеляційного перегляду справи скаржниця ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 487 кв.м.
Оскаржуючи рішення суду ОСОБА_3 зазначала, що позивач ОСОБА_1, отримавши сусідній будинок і земельну ділянку у власність, розпочав будівельні роботи, чим завдає шкоди її будинку АДРЕСА_2, перешкоджає користуванню будинком, порушує її право власності.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
При апеляційному перегляді справи не встановлено, що вирішенням спору відносно прав на сусіднє домоволодіння АДРЕСА_1 порушені права ОСОБА_3 на належне ій домоволодіння АДРЕСА_2
Захист її прав, порушених нових власником зазначеного будинку, можливий шляхом звернення з пегаторними вимогами до суду у самостійному провадженні.
Що стосується рішення суду в частині земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що межі зазначеної ділянки у судовому рішенні не визначені.
Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться лише в порядку статті 118 Земельного кодексу України після затвердження технічних матеріалів та документації, що підтверджує розмір земельної ділянки, або виготовлення проекту відведення земельної ділянки з подальшим його розглядом міською радою, на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином, у випадку порушення прав землекористування скаржниці при передачі землі у власність ОСОБА_1. або інших осіб, вона також має право оскаржити відповідне рішення органу місцевого самоврядування, та оспорити дійсність державних актів, звернувшись з самостійними вимогами до суду.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що скаржницею всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України не доведено, що зазначена цивільна справа повинна була розглядатися за участю ОСОБА_3 та стосується її прав та інтересів.
Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_3, звернувшись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, не має повноважень діяти від імені Сімферопольської міської ради або інших осіб, права яких можуть бути порушені оскаржуваним рішенням суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд за участю ОСОБА_3 відсутні, а тому її апеляційна скарга не може бути задоволена.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303. 307. 308. 311. 314. 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду .набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена оезпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.