Справа № 2 - 2338/2010
31 березня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарях Наконечній В.А., Башкіровій О.І., Довгань Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації” про визнання звільнення незаконним, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу й компенсацію за невикористану відпустку ;
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Інтернаціональні телекомунікації” (далі ТОВ „Інтертелеком”) про визнання звільнення незаконним, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу й компенсацію за невикористану відпустку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що в кінці 2008 року відповідач почав звільнювати працівників з посиланням на світову фінансову кризу, в тому числі йому було запропоновано звільнитися за власним бажанням, але він відмовився написати таку заяву, і тоді його безпосередній керівник ОСОБА_2 заявив йому, що в такому випадку буде знайдена можливість звільнити його за іншою підставою, а 20.03.2009 року ТОВ „Інтертелеком” видав наказ № 120-К, згідно якого його було звільнено за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач вважає, що його звільнення є незаконним та здійснено відповідачем з порушенням трудового законодавства України, так як, по-перше, за весь час праці в ТОВ „Інтертелеком” він належним чином виконував свої трудові обов'язки, не порушував трудову дисципліну та до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, по-друге, у порушення вимог ст.43 КЗпП України відповідач не отримав попередню згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на його звільнення, по-третє, у порушення вимог ст.47 та ст.116 КЗпП України відповідач не видав йому копію наказу про звільнення та належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення, і, по-четверте, у порушення ст.116 КЗпП України відповідач в день його звільнення не повідомив його письмово про нараховані суми, належні йому при звільненні, та не запровадив виплату йому цих сум.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати його звільнення з ТОВ „Інтертелеком” на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним, зобов'язати відповідача змінити формулювання причини його звільнення і вважати його звільненим за ст.38 (за власним бажанням) КЗпП України з дня ухвалення рішення суду у даній справі, та зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу й компенсацію за всі дні невикористаної відпустки у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_3 підтримали позов і наполягали на задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_4 не визнав позов та подав суду письмові заперечення на позов за підписом Генерального директора ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_5, з яких вбачається, що позивача ОСОБА_1 було законно та обґрунтовано звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, в день звільнення позивача було ознайомлено з наказом про звільнення, йому надано копію цього наказу та запропоновано отримати належним чином оформлену трудову книжку, а також, що позивач пропустив встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України місячний термін для звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Судом установлено, що наказом ТОВ „Інтертелеком” № И/К-001377 від 01.02.2008 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера-програміста сервісного центру департаменту маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ „Інтертелеком”. При прийомі на роботу ОСОБА_1 у відповідності до ст.29 КЗпП України було ознайомлено під розпис з посадовою інструкцією інженера-програміста сервісного центру, яка діяла на той час, а 02.02.2009 року його було ознайомлено під розпис з посадовою інструкцією інженера-програміста сервісного центра, яка була затверджена Генеральним директором ТОВ „Інтертелеком” 02.02.2009 року, згідно якої інженер-програміст сервісного центру підпорядковується безпосередньому начальнику сервісного центру.
У відповідності до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ „Інтертелеком”, які є Додатком № 1 до колективного договору між представниками власника та трудовим колективом ТОВ „Інтертелеком” на 2008-2013р.р., працівники цього товариства зобов'язані дотримуватися дисципліни і точно виконувати розпорядження адміністрації товариства та службові завдання відповідного керівника структурного підрозділу.
Також судом установлено, що 10 березня 2009 року інженером з прийому абонентського обладнання сервісного центру ОСОБА_6 було подано головному менеджеру з маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_7, який є безпосереднім керівником сервісного центру департаменту маркетингу та продаж в м.Одесі та Одеській області ТОВ „Інтертелеком”, службову записку щодо некоректної поведінки інженера-програміста ОСОБА_1 у відношенні абонента.
В свою чергу ОСОБА_7 своїм розпорядженням № 2 від 10.03.2009 року запропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу зазначеної вище конфліктної ситуації з абонентом - 16.03.2009 року в строк до 12 год. 00 хвил. В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував той факт, що його було вчасно ознайомлено із зазначеним розпорядженням № 2 від 10.03.2009 року.
Проте ОСОБА_1 відмовився виконати це розпорядження свого безпосереднього керівника ОСОБА_7, чим порушив п.1.4. Посадової інструкції інженера-програміста сервісного центру, про що 16.03.2009 року працівники ТОВ „Інтертелеком” (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10І.) склали відповідний акт.
Згідно наказу ТОВ „Інтертелеком” № 119-К від 20.03.2009 року, виданого на підставі вищевказаних службової записки інженера ОСОБА_6, розпорядження № 2 від 10.03.2009 року та акту від 16.03.2009 року, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.
З наказом № 119-К від 20.03.2009 року ОСОБА_1 було ознайомлено в день
видання цього наказу, про що 20.03.2009 року працівники ТОВ „Інтертелеком” (ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10І.) склали відповідний акт.
Станом на день розгляду судом даної справи наказ ТОВ „Інтертелеком” „ 119-К від 20.03.2009 року не визнаний недійсним та не скасований в установленому порядку, й не оспорюється позивачем у даній справі.
Викладеними обставинами повністю спростовуються доводи позивача стосовно того, що під час його роботи в ТОВ „Інтертелеком” до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Крім того, 10.03.2009 року оператором відділу продажу та обслуговування абонентів Одеського відділення ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_11 було подано головному менеджеру з маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_7 службову записку щодо невиконання інженером-програмістом ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків щодо проведення номера абонента, який підключався, у зв'язку з чим ОСОБА_7 своїм розпорядженням № 4 від 16.03.2009 року запропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення з цього приводу - 16.03.2009 року в строк до 14 год. 00 хвил.
В день видання розпорядження № 4 від 16.03.2009 року ОСОБА_1 було ознайомлено з цим розпорядженням, про що 16.03.2009 року працівники ТОВ „Інтертелеком” (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10І.) склали відповідний акт.
Більш того, 16.03.2009 року в строк до 14 год. 00 хвил. ОСОБА_1 не надав керівництву ТОВ „Інтертелеком” свої письмові пояснення з приводу невиконання ним 10.03.2009 року своїх посадових обов'язків щодо проведення номера абонента, який підключався, а отже не виконав розпорядження № 4 від 16.03.2009 року свого безпосереднього керівника.
Наказом ТОВ „Інтертелеком” № 120-К від 20.03.2009 року ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків та порушення трудової дисципліни за п.3 ст.40 КЗпП України, з 20.03.2009 року.
З цим наказом ОСОБА_1 було ознайомлено в день його звільнення, але він відмовився підтвердити цей факт особистим підписом, а також відмовився від отримання належним чином оформленої трудової книжки під особистий розпис, про що 20.03.2009 року працівники ТОВ „Інтертелеком” (ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8С.) склали відповідні акти.
Допитані судом свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 підтвердили вищевказані обставини і пояснили, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої посадови обов'язки та некоректно поводився з клієнтами, а також спростували доводи позивача стосовно того, що керівництвом ТОВ „Інтертелеком”, з посиланням на світову фінансову кризу, було запропоновано йому звільнитися за власним бажанням, що головний менеджер з маркетингу та продаж Одеського відділення ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_7 погрожував йому, що знайде можливість звільнити його за іншою підставою й тому намагався штучно створити видимість порушень з його боку, та що 19.03.2009 року він був відсторонений від роботи.
В свою чергу позивач не надав суду доказів на підтвердження зазначених своїх доводів, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом профспілкової організації, що діє на підприємстві, установі, організації, або звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
В ТОВ „Інтертелеком” немає первинної профспілкової організації, а ОСОБА_1 не є членом будь-якої іншої первинної профспілкової організації.
Разом з тим, суд бере до уваги, що звільнення ОСОБА_1 було проведено зі згоди представника трудового колективу ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_15, про що свідчить направлене на адресу останнього подання Генерального директора ТОВ „Інтертелеком” ОСОБА_5 „Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1М.” від 20.03.2009 року.
Також судом установлено, що 26.03.2009 року ТОВ „Інтертелеком” частково виплатив ОСОБА_1 належний йому розрахунок при звільненні в сумі 1 635,88 грн., а 22.04.2009 року здійснив остаточний розрахунок, виплативши позивачу компенсацію за невикористану відпустку в сумі 496,56 грн. Крім того, у відповідності до ст.117 КЗпП України 03.12.2009 року відповідач запровадив виплату позивачу середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 20.03.2009 року по 22.04.2009 року в сумі 1 680,98 грн.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що за станом на 22 квітня 2009 року він отримав належний йому від відповідача розрахунок при звільненні у повному обсязі, та що за станом на 03.12.2009 року він отримав належний йому від відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у повному обсязі.
Таким чином, судом не встановлено порушень діючого трудового законодавства України з боку ТОВ „Інтертелеком” під час проведення звільнення позивача ОСОБА_1
Неспроможні доводи представника відповідача стосовно того, що позивач пропустив встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України місячний термін для звернення до суду з даним позовом, так як позивача було звільнено 20.03.2009 року, а він звернувся до суду з даним позовом 15.04.2009 року, тобто в місячний термін з дня звільнення.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.40, ст.43-1, ст.116, ч.1 ст.117, ст.ст.232,233 КЗпП України, суд , -
У задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації” про визнання звільнення незаконним, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу й компенсацію за невикористану відпустку - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави :
1. судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп. ;
2. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 7 (сім) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України
Суддя Н.А.Ільченко