П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4650/19
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 14 лютого 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_2 та Державній казначейській службі України, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; стягнення не отриману одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка становить 8284,80 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправною бездіяльність, яка полягає у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби; зобов'язано здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням військовою частиною подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, так як під час здійснення нарахування спірної суми одноразової грошової допомоги з розміру місячного грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби, військовою частиною правомірно та на виконання відповідних вимог чинних нормативно-правових актів не включено отримуваної позивачем суми щомісячної додаткової грошової винагороди до розміру його грошового забезпечення.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень невірно розраховано розмір одноразової грошової допомоги позивача при звільненні з військової служби.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого техніка групи 1-го загону у Військовій частині НОМЕР_2 .
При цьому, позивач має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 04 березня 2015 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02 жовтня 2017 року № 68-РС/дск головного старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02 жовтня 2017 року № 126 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
При цьому, ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вважаючи, що відповідач протиправно нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин йому протиправно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільнення в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Аналогічне положення містилось також у постанові КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, в якій установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно пункту 1 постанови № 889 передбачено виплату винагороди:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Між тим, на виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Пунктом 8 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, пунктом 9 Інструкції № 550 встановлено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В даному випадку, позивач вважає, що при здійсненні нарахування спірної суми одноразової грошової допомоги з розміру місячного грошового забезпечення, військовою частиною протиправно не включено отримувані позивачем суми щомісячної додаткової грошової винагороди до розміру грошового забезпечення.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевказаних положень законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В даному випадку, ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.
Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-368а13, та від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.
Також, аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, № провадження К/9901/2181/17, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17 № провадження К/9901/15763/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності включення отриманої позивачем суми щомісячної додаткової грошової винагороди до складу його грошового забезпечення при обчисленні спірної одноразової допомоги.
При цьому, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищевказаним вимогам законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, а як наслідок зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.