Справа № 932/7415/20
Провадження №2з/932/86/20
12 серпня 2020 суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, -
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення половини вартості понесених додаткових витрат на лікування дитини, стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду зазначеної справи.
Ухвалою суду від 02.07.2020 року у справі відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.07.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10.08.2020 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
24.07.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, дарування, виділ часток та інше) на відчуження, передачу іншим особам та переоформлення документів на квартиру АДРЕСА_4 . В обґрунтування заяви представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилається на те, що позивач звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Обґрунтовуючи вимоги заяви, представник позивача посилається на те, що відповідач має фінансову можливість надавати таку допомогу, у відповідності до відомостей що містяться у витязі з реєстру нерухомого майна 06 березня 2020 відповідач придбав квартиру, загальною площею 62,7 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_3 , яку як стало відомо позивачу, він наразі має намір за допомогою договору дарування перереєструвати на свою маму, з метою ускладнення в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 27.07.2020 року вказана заява про забезпечення позову визначена для розгляду судді Кудрявцевій Т.О.
10.08.2020 року дана заява про забезпечення позову передана судді Кудрявцевій Т.О. (з урахуванням перебування в черговій відпустці з 13.07.2020 по 07.08.2020 року).
Розглянувши заяву про забезпечення позову та долученою до неї копією Інформації з Державного реєстру речових прав, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.1 ст. 149 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 149 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Відповідно до ч.6, 7, 8 цієї статті - залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У відповідності до п.п. 1, 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
В заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що позивачу стало відомо, що наразі відповідач має намір за допомогою договору дарування перереєструвати належну йому квартиру на свою маму, з метою ускладнення в подальшому виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Разом з цим, в заяві не зазначено як саме невжиття вказаних в заяві представником позивача заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, зважаючи на зміст заявлених позивачем у даній справі позовних вимог.
Вказані заявником обставини, що викладені у заяві про забезпечення позову, не обґрунтовують необхідності в застосуванні вказаних ним у заяві видів забезпечення позову, враховуючи те, що заява позивача не містить належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.
Крім того, не надано жодних доказів тому, що існує загроза відчуження вказаного нерухомого майна, або невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В обгрунтування вимог заяви про забезпечення позову представник позивача в заяві посилається на роз'яснення Пленуму ВССУ від 97.02.2014 року, викладені у п.20 Постанови № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав». Разом з цим, у цьому пункті Постанови ВССУ роз'яснює про те, що суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову відповідно до статтей 151, 152 ЦПК України, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр) лише на час судового розгляду позову про право на це майно. Проте, предметом позову у даній цивільній справі є позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення половини вартості понесених додаткових витрат на її лікування, стягнення додаткових витрат на дитину, а не позовні вимоги про право на вищевказане нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_3 .
З урахуванням вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, відсутності доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить у заяві позивач, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-159, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя Т.О. Кудрявцева