20 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 804/6793/16
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. (суддя Турлакова Н.В.) в справі № 804/6793/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 р., позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.07.2019 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 р. у справі №804/6793/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 р. здійснена заміна первісного відповідача Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області (далі - ГУ ДПС).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що відповідно до норм Податкового кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були транспорті засоби, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить 1 033 500 грн. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Таким органом є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. Оскільки спірні правовідносини поширюються на 2016 рік, середньоринкова вартість повинна визначатися станом на 01.01.2016 р., що не охоплює технічні можливості сайту Мінекономіки. Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає саме на Мінекономрозвитку. Межі повноважень відповідача полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку надано ДФС інформацію листом № 3252-08/20315-03 від 06.07.2016 р., згідно з додатком 2 до якого вартість транспортного засобу марки Audi моделі Q7 об'ємом двигуна 3000 куб. см., тип пального - дизель, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 р., тобто перевищує 1 033 500 грн., та є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що роздруківка з сайту Мінеконорозвитку, відповідно до якої середньоринкова вартість автомобіля позивача станом на 06.07.2017 р. становить 1 245 375,4 грн. не є належним доказом, оскільки станом на 2017 р. вартість становить більше ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 р.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, тип - загальний легковий універсал-В, дизель, об'ємом двигуна 2967 куб см., 2015 року випуску.
Криворізькою південною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведеності відповідачем, що належний позивачу на праві власності автомобіль був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році в силу вимог пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, тобто що його середньоринкова вартість, розрахована за відповідною Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та Порядком визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, дорівнює або перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - легкового автомобілю марки Audi моделі Q7, тип - загальний легковий універсал-В, об'ємом двигуна 2967 куб. см., тип пального - дизель, 2015 року випуску, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Криворізькою південною ОДПІ 21.07.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 10684-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Спірним є правомірність визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік податковим повідомленням-рішенням № 10684-13.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2016 р., платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відтак, вимоги до об'єкта оподаткування як елемента транспортного податку змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 р.
Із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2016 р. власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто на 01.01.2016 р., є платниками транспортного податку. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2016 року (рік набрання чинності Законом).
Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що необхідними ознаками є рік випуску автомобіля та середньоринкова вартість автомобілю у розмірі 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016 р. (звітний період в контексті спірних правовідносин).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 р. становив 1378 грн. Тобто об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.
Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Відтак, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 (далі - Методика), відповідно до пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Таким чином, за положеннями приведених вище нормативно-правових актів при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу мають враховуватися певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
Процесуальним законом саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доведення правомірності рішення.
Так, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На виконання вказівки Верховного Суду судом першої інстанції витребувано у відповідача інформацію, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу марки Audi, моделі Q7, а також інформацію, чи звертався позивач до контролюючого органу із письмовою заявою про проведення звірки розрахунку щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість автомобіля, на який нараховано транспортний податок податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом цього спору.
Відповідачем на виконання вимог суду першої інстанції не надано інформації та відповідними доказами, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу, який належить позивачу, яка має враховуватися при розрахунку середньоринкової вартості транспортного та, відповідно, впливає на визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у звітному періоді.
У наданій відповідачем суду першої інстанції роздруківці із сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу марки Audi, моделі Q7, V-3,0, внутрішнього згорання, дизель, рік випуску - 2015, пробіг 27 000 км, середньоринкова вартість транспортного засобу у 2016 році становить 1 245 375,40 грн.
При цьому така роздруківка створена 06.07.2017 р. о 17:18 год.
Зважаючи на те, що інформація, надана контролюючим органом, сформована станом на 06.07.2017 р., тобто в іншому (наступному) податковому періоді, така інформація була відсутня у розпорядженні контролюючого органу станом на час прийняття оспореного індивідуального акту, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неможливість визнання цієї роздруківки належним, достовірним та достатнім доказом середньоринкової вартості транспортного засобу як об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році у розумінні статей 73, 75-76 КАС України.
Також суд визнає правильним зазначення судом першої інстанції про те, що контролюючим органом визначено позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб фактично без застосування Методики.
За вимогами Методики середньоринкова вартість автомобілів, перелік яких Мінекономрозвитку розміщує на сайті, має визначатися, зокрема, виходячи із нормативного середньорічного пробігу.
Так, відповідно до п. 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.
У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Тобто, якщо Додаток 2 до Методики містить дві графи «нормативного» та «середньорічного» пробігу транспортного засобу, то ці показники мають застосовуватися при визначенні середньоринкової вартості транспортних засобів, що передбачає можливість при встановленні фактично більшого середньорічного пробігу іншої середньоринкової вартості автомобіля. Відповідно, перелік автомобілів, який розміщений на сайті Мінекономрозвитку як об'єктів оподаткування транспортним податком за відповідний звітний період, є орієнтовним.
Відповідачем не встановлювалась інформація про показники пробігу автомобіля, який належить позивачу, задля вирішення питання, чи є такий автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що приведені вище критерії, зокрема, фактичний пробіг, для визначення середньоринкової вартості є обов'язковими, а відсутність будь-якої інформації по таким критеріям унеможливлює визначення середньоринкової вартості автомобіля.
Враховуючи, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено застосування належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача, відповідач а не мав підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішень.
При цьому суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував, що не звертався до Мінекономрозвитку задля отримання інформації про автомобіль позивача під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на інформацію, надану Мінекономрозвитку на адресу ДФС листом № 3252-08/20315-03 від 06.07.2016 р., згідно з додатком 2 до якого вартість транспортного засобу марки Audi, моделі Q7, об'ємом двигуна 3000 куб. см., тип пального - дизель, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 р., тобто перевищує 1 033 500 грн., тому автомобіль, який належить позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Таку письмову інформацію відповідач просить прийняти як доказ та вказує на неможливість надання цього доказу суду першої інстанції.
За приписами частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідачем не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та які перешкоджали у наданні цього доказу до суду першої інстанції. При цьому суд враховує, що такий доказ не надавався суб'єктом владних повноважень протягом усього часу розгляду цієї справи, перше рішення в якій ухвалене ще в 2017 році.
Таким чином, суд не приймає доказ, який надається відповідачем під час апеляційного перегляду.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач підтвердив в апеляційній скарзі, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13 у розпорядженні контролюючого органу не було листа Мінекономрозвитку листом № 3252-08/20315-03 від 06.07.2016 р., відповідно, в силу вимог абзацу другого частини 2 статті 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на цей лист як доказ, який не був покладений в основу оскаржуваного рішення.
За змістом підпункту 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючий орган забезпечує визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
Для реалізації функцій, визначених у статті 19 Податкового кодексу України, відповідно до пп. 20.1.1, 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 цього кодексу контролюючі органи мають право:
- запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);
- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Контролюючий орган при прийнятті оспореного податкового повідомлення-рішення задля підтвердження того, чи є належний платнику податків автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком, не застосував свої повноваження, приведені вище, відповідно суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення прийнято законно та обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мали бути встановлені.
Відповідно до підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством закріплено саме право платника податків, а не обов'язок, звернення до контролюючого органу з питання проведення відповідної звірки.
Відсутність звернення платника податків до контролюючого органу з питання звірки відповідних відомостей для визначення об'єкта оподаткування не позбавляє суб'єкта владних повноважень обов'язку діяти при прийняття відповідних рішень лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це встановлено частиною 2 статті 19 Конституції України.
Враховуючи приведені обставини, суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом, що середньоринкова вартість автомобілю, що належить позивачу, розрахована за Методикою та Порядком № 403, дорівнює і перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, відповідно, що такий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, тому погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № 10684-13.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. в справі № 804/6793/16 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. в справі № 804/6793/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 20.08.2020 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко