20 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3025/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. (суддя Жук Р.В., повне судове рішення складено 13.02.2020 р.) в справі № 340/3025/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.10.2019 р. № 11-6580/14-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про припинення права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою з дати реєстрації фермерського господарства «Надія» та переходу такого права до цього фермерського господарства, оскільки законодавством на передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства. Крім того, право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, які належало таке право. Відповідно, право постійного користування земельною ділянкою припинилось зі смертю ОСОБА_2 , це право не входить до складу спадщини. Враховуючи відсутність підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд має зобов'язати відповідача надати такий дозвіл.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач через уповноваженого представника звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
До такої заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу; копія документу про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції; нотаріально засвідчена копія довіреності; копія документу про посвідчення особи представника, копія документу про присвоєння ідентифікаційного номера представника, копія державного акту на право постійного користування землею серії КР №00285, виданого 11.10.2001 року ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР 00285 від 31.10.2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №297, виданого на підставі рішення Олександрійської районної ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 31.01.2001 року №236, ОСОБА_2 землю надано у постійне користування площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства.
На заяву позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №11-6580/14-19-СГ від 29 жовтня 2019 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: відповідно до наявної у Головному управлінні інформації земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою (статті 116, 126 Земельного кодексу України, стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Суд першої інстанції, враховуючи положення статті 22 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час надання у користування ОСОБА_2 земельної ділянки, вважав, що після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто, суд першої інстанції вказав, що після створення фермерського господарства, надана ОСОБА_2 як голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства як до юридичної особи, у зв'язку з чим відбулася фактична заміна власника земельної ділянки і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства «Надежда» з дня його державної реєстрації, а тому користування останнім цією земельною ділянкою є законним.
Також суд першої інстанції вважав, що фермерське господарство «Надежда» як юридична особа не втратило право користування земельною ділянкою зі смертю ОСОБА_2 , фермерське господарство «Надежда» є діючим, не ліквідовано та не перебуває в процесі ліквідації, а доказів припинення чи скасування державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2001 р. ОСОБА_2 , позивачем суду не надано.
Зважаючи на те, земельна ділянка, зображена на доданих позивачем графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи (фермерського господарства «Надія») та відсутності відомостей про припинення права користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно, суд першої інстанції вважав такою, що не може бути задоволена, вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Суд визнає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову обґрунтованим, проте вважає за необхідне змінити мотивувальну частину судового рішення через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
До такої заяви позивачем додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу; копія документу про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції; нотаріально засвідчена копія довіреності; копія документу про посвідчення особи представника, копія документу про присвоєння ідентифікаційного номера представника, копія державного акту на право постійного користування землею серії КР №00285, виданого 11.10.2001 р. ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР 00285 від 31.10.2001 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №297, виданого на підставі рішення Олександрійської районної ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 31.01.2001 р. №236, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства.
Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №11-6580/14-19-СГ від 29.10.2019 р. про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: відповідно до наявної у Головному управлінні інформації земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи, відсутні відомості про припинення права користування цією земельною ділянкою (статті 116, 126 Земельного кодексу України, стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка розташована в межах 3520383700:02:000, площею 50,00 га, перебуває у державній власності, наявний державний акт на право постійного користування землею від 11.10.2001 р. серії НОМЕР_1 , що виданий ОСОБА_2 (а.с. 58-59).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, до повноважень якого входить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Кіровоградської області; організація виконання робіт на території Кіровоградської області із землеустрою.
Відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем зазначено статті 116, 126 Земельного кодексу України, статтю 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Предметом доказування в цій справі є правомірність/протиправність наказу ГУ Держгеокадастру, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстави перебування запитуваної земельної ділянки у користуванні іншої особи та відсутності відомостей про припинення права користування цією земельною ділянкою.
Враховуючи, що на момент подання ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027, а саме жовтень 2019 р., ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні іншої особи, у розпорядженні суду відсутні належні, достовірні та достатні докази припинення права користування цією земельною ділянкою, суд доходить до висновку про обґрунтованість відмови відповідачем у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027.
Доводи апелянта стосовно того, що земельна ділянка вибула з постійного користування ОСОБА_2 внаслідок смерті останньої, а тому є вільною, суд визнає необґрунтованими.
Так, відомості щодо припинення речового права на вказану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не внесені.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не має компетенції зі встановлення належного землекористувача земельної ділянки внаслідок смерті особи, за якою право користування певною земельною ділянкою зареєстровано у встановленому законом порядку.
Така компетенція відсутня й адміністративного суду, оскільки визначення належного землекористувача є фактично спором про право та має вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб'єктного складу учасників правовідносин.
Разом з тим, суд погоджується з доводами апелянта про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про припинення права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою з дати реєстрації фермерського господарства «Надія» та переходу такого права до цього фермерського господарства, оскільки встановивши у цій частині обставини справи, суд першої інстанції вийшов за межі спірних правовідносин та за межі власної компетенції, що призвело до відмови позивачу у задоволенні адміністративного позову з невірних мотивів, тому мотивувальна частина рішення має бути змінена та викладена в редакції цієї постанови.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. в справі № 340/3025/19 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 р. в справі № 340/3025/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.08.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.08.2020 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко