17 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 328/605/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року в адміністративній справі №328/605/20 (головуючий суддя першої інстанції Петренко Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Кучеренко Ганни Вікторівни, Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач 20.03.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Токмацького районного суду Запорізької області, в якому просила скасувати постанову Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Кучеренко Г.В. від 04 березня 2020 року № 000251/01/04, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.47 Кодекс України про адміністративні правопорушення на застосовано штраф у розмірі 510,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою її, як директора ТОВ «Тепло-Мелітополь» визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме за те, що ТОВ «Тепло-Мелітополь» порушує права державної власності на надра, здійснює самовільне користування надрами (видобування підземних вод із свердловин у місті Мелітополь Запорізької області) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Позивач вважає, що складання протоколу є безпідставним, а постанову незаконною, оскільки відповідачем порушено порядок та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення; протокол складено на особу, яка не є суб'єктом правопорушення; інспектором не встановлено чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Апеляційна скарга обгрунтована доводами, що зазначені в адміністративному позові, зазначено, що судом першої інстанції не враховано наступні обставини: на підприємстві наявна посада інженера з охорони навколишнього природного середовища, до завдань та обов'язків якої входить, зокрема, здійснення контролю за дотриманням чинного екологічного законодавства, інструкцій, стандартів і нормативів з охорони навколишнього середовища, розробка та погодження природоохоронної документації, тощо; ТОВ «Тепло-Мелітополь» має дозвіл на спеціальне водокористування від 17.09.2019 року № 1019/ЗП/49д-19, виданий Державним агентством Водних ресурсів України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, процесуальні строки щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 працює директором ТОВ «Тепло-Мелітополь» з 15.05.2019 року. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №82 від 18.04.2019 року вказане підприємство призначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання.
В період з 10.02.2020 року по 21.02.2020 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку ТОВ «Тепло-Мелітополь» з питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якої 21.02.2020 року складено акт №042/58/03 (а.с.88-99).
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Тепло-Мелітополь» у період з 28.08.2019 року по 31.01.2020 року включно здійснює самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра вимог природоохоронного законодавства.
21.02.2020 року складено протокол 010918 про адміністративне правопорушення, згідно якого ТОВ «Тепло-Мелітополь» порушує права державної власності на надра, здійснює самовільне користування надрами (видобування підземних вод із свердловин у місті Мелітополь Запорізької області) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (а.с.60-61).
Постановою Державної екологічної інспекції у Запорізькій області від 04.03.2020 року Ялсукову О.О.- директора ТОВ «Тепло-Мелітополь» визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.47 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.11-12).
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржила її до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною 3 статті 2 Водного кодексу України земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води це природній ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватись і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Відповідно до статті 48 цього Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому. спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.
Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки за яких суб'єкти господарювання мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21).
Статтею 23 Кодексу України про надра визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас, законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».
Проте, із аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».
Як встановлено судом, ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» спеціалізується на постачанні пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що свідчить про факт використання води на виробничі потреби (спеціальне водокористування), пов'язані безпосередньо із здійсненням господарської діяльності, а не лише на господарсько-побутові потреби.
ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» використовує воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а і для виробничих, а тому зобов'язано мати спеціальний дозвіл на користування надрами.
ТОВ «Тепло-Мелітополь» має дозвіл на спеціальне водокористування від 17.09.2019 року № 1019/ЗП/49д-19, виданий Державним агентством Водних ресурсів України. Строк дії дозволу з 17.09.2019 року по 17.09.2022 року (а.с. 22-27).
Відповідно до п.7 розділу «Умови спеціального водокористування» вказаного дозволу зазначено про прийняття до виконання умов, зазначених у висновку Державної служби геології та надр України від 23.08.2019 року №17472/10/10-19, а саме: застосування води для питних потреб тільки при відповідності якості води до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10; вести регулярний облік відбору води, її якості та глибини рівня у водозабірній споруді; обов'язкова наявність огорож зон суворого санітарного режиму і поясу, наявність водомірів, кранів для відбору проб води; дотримання санітарно-технічних норм з утримування експлуатаційної водозабірної споруди та водонесучих комунікацій; буріння нових свердловин та будівництво об'єктів, які можуть учинити негативний вплив на якість підземних вод, проводити відповідно до проектів, складених та погоджених за встановленим порядком; відповідно до статті 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання, водовідведення» та статті 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб'єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра; надавати щорічно до 20 січня наступного за звітним роком дані режимних спостережень, відомості про фактичний водовідбір та результати хімічних аналізів за формою 7-ГР Бердянському ТГЗ КП «Південукргеологія» (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Бакинська, 37) та ДНВП «Геоінформ України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16) (а.с.26).
У вказаному дозволі на спеціальне водокористування від 17.09.2019 року №1019/ЗП/49д-19 встановлені ліміти забору води: забір води усього 391,638 м3 на добу, 68,211 тис.м3 на рік, з підземних джерел 391,638 м3 на добу, 68,211 тис.м3 на рік, р.Молочна з Лиманом 391,638 м3 на добу, 68,211 тис.м3 на рік. Ліміт використання води в наступних обсягах: використання води на власні потреби - 752,673 м3 на добу, 131,711 тис.м3 на рік, з підземних джерел 391,638 м3 на добу, 68,211 тис.м3 на рік, на питні санітарно-гігієнічні потреби - 13,565 м3 на добу, 2,923 тис.м3 на рік, на виробничі потреби - 378,073 м3 на добу, 65,288 тис.м3 на рік, від іншого водокористувача 361,035 м3 на добу, 63,5 тис.м3 на рік, на питні і санітарно-гігієнічні потреби 15,484 м3 на добу, 3,027 тис.м3 на рік, на виробничі потреби - 345,551 м3 на добу, 60,473 тис.м3 на рік (а.с.23-24).
У даному випадку користування ділянкою надр (підземних вод) здійснюється за відсутністю спеціального дозволу, що є порушенням п.7 умов спеціального водокористування, передбачених Дозволом на спеціальне водокористування №1019/ЗП/49д-19 від 17.09.2019 року.
Як зазначалось вище, основним видом діяльності ТОВ «Тепло-Мелітополь» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 18.04.2019 року №82 виконавцем послуг з централізованого теплопостачання у м.Мелітополі з 18 квітня 2019 року визначено ТОВ «Тепло-Мелітополь».
Таким чином, перевіркою вірно встановлено, що підприємство використовує воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, але й для виробничих, що свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб.м. на добу мають суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Згідно журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірюваними приладами та обладнанням ТОВ «Тепло-Мелітополь» за 2019-2020 роки, що надавався позивачем під час перевірки, встановлено, що в період з 29.05.2019 року по 31.01.2020 року ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» самовільно забрано з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами 29389 куб метрів води (а.с. 156-158).
Згідно вказаного звіту забрано води у листопаді 2019 року - 11000 м3, у грудні 2019 року - 10600 м3.
Дані з журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірюваними приладами та обладнанням ТОВ «Тепло-Мелітополь» за 2019-2020 роки, що додані до позовної заяви (а.с.28-32), суд оцінює критично, оскільки щомісячні дані суперечать поданій ТОВ «Тепло-Мелітополь» звітності, а саме звіту про використання води за 2019 рік ТОВ «Тепло-Мелітополь» за встановленою формою № 2ТП-водгосп (річна) (а.с.159-162).
Вказані обставини позивачем не спростовані.
Статтею 47 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на надра.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що вона не може нести відповідальність за статтею 47 КУпАП, оскільки на підприємстві ТОВ «Тепло-Мелітополь» наявна посада інженера з охорони навколишнього природного середовища, яку займає ОСОБА_2 , що підтверджується посадовою інструкцією та наказом про призначення відповідальних осіб за дотриманням природоохоронного законодавства від 21 січня 2020 року, тобто в період часу з 21.01.2020 року на підприємстві ТОВ «Тепло-Мелітополь» діяв наказ № 19 від 21.01.2020 року, яким за стан охорони навколишнього природного середовища призначено відповідальну особу у ТОВ «Тепло-Мелітополь» інженера ОСОБА_2 .
Вказані доводи позивача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ТОВ «Тепло-Мелітополь» використовує свердловини, з яких використовується вода для господарської діяльності, де ОСОБА_1 є директором. Суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.47 КУпАП є особа, яка безпосередньо використовує надра та не має відповідної ліцензії на таке використовування.
У даному випадку директор ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» має нести відповідальність за самовільне користування надрами, тобто, за умов недотримання положень ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра.
Позивач є суб'єктом правопорушення за ст. 47 КУпАП як особа, яка є керівником - директором ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ», що використовує природні надра безпосередньо.
Доказів того, що робітниками ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» самовільно, без відома директора проводилось використання надр/підземних вод, позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення відповідачем вимог законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, покладається на відповідача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 47 КУпАП, а тому відповідачем на позивача правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., тобто у межах санкції зазначеної норми КУпАП.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову у цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч.3 ст.272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року в адміністративній справі №328/605/20 залишити без задоволення.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року в адміністративній справі №328/605/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.Ю. Чумак