19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3107/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Бондар М.В.) в адміністративній справі №160/3107/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0198 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено торгівельний павільйон, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі поданого клопотання від 28.10.2019 року за вх.№36/4845.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.10.2019 року позивач звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та додала до заяви всі необхідні документи. Проте, відповідач в порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також не прийняв відповідного рішення про відмову у наданні дозволу. Позивач вважає, що відсутність відповідного рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зобов'язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мали значення для вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем було належним чином розглянуто клопотання позивача від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 та надано мотивовану відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0198 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено торгівельний павільйон, який належить позивачу на праві приватної власності. Також зазначає, що ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього приводу, чи достатньо відповіді у формі листа, а тому вважає, що мотивована відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0198 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка оформлена листом від 19.02.2020 року №8/13-516 відповідає вимогам чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги та зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належним чином оформленого рішення Дніпропетровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є фактично протиправною бездіяльністю.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.10.2019 року позивач звернулася до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0198 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 19.02.2020 року №8/13-516 відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не вбачається можливим.
Не погодившись з таким рішенням позивач звернулась з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, а отже, має місце протиправна бездіяльність. Враховуючи те, що відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.
Статтею 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, наведені норми права дають підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний прийняти одне із таких рішень: або надати такий дозвіл або відмовити у його наданні. Отже, за наслідками розгляду такого питання уповноважений орган приймає відповідний розпорядчий документ, який є правовим актом індивідуальної дії.
Посилання відповідача на те, що ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього приводу, чи достатньо відповіді у формі листа не приймаються судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, в даному випадку відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, був зобов'язаний прийняти розпорядчий документ у формі рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у наданні такого дозволу. Проте, відповідного рішення за наслідком розгляду клопотання позивача Дніпровською міською радою не прийнято.
В той же час, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке подане 28.10.2019 року, враховуючи приписи частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, мало бути розглянуто у місячний строк, тобто не пізніше 28.11.2019 року. Однак, всупереч вимогам зазначеної норми відповідачем не розглянуто клопотання позивача у визначений строк.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Вказаний правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року №806/2208/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою підлягають задоволенню.
Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 3 статті 123 Земельним кодексом України, у визначений законом строк, суд першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання Дніпровську міську ради прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду тому, підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року в адміністративній справі №160/3107/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст рішення складено 19.08.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай