19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1661/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 01.06.2020 р.) в справі № 280/1661/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання противоправними дій щодо відмови у передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої йому заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 по справі № 2а-3581/11, до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018; зобов'язання здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 по справі № 2а-3581/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що предметом цього позову не є протиправні дії відповідача з невиконання рішення суду, що набрало законної сили, а протиправні дії щодо незастосування порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., тому вважає висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до цих правовідносин статті 383 КАС України неправильним.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року по справі №2а-3581/11, зобов'язано УПФУ в м. Енергодарі Запорізької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю) з 25.04.2011 по 23.07.2011 включно з урахування проведених виплат.
На виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано за період з 25.04.2011 по 23.07.2011 суму пенсії в розмірі 13457,76 грн., але не виплачено у зв'язку з відсутністю фінансування.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 25.09.2019 року про виплату належних йому коштів та надання аргументованих пояснень причин невиплати заборгованості по пенсії з 2013 року. З метою отримання коштів просив недоотриману суму пенсії в розмірі 13457,76 грн. перерахувати на картковий рахунок для зарахування пенсії.
Листом від 22.10.2019 року № 24/Т-2 Управління рекомендувало звернутись до Управління ДВС ГУ юстиції в Запорізькій області з метою отримання належних позивачу коштів, так як зазначену суму доплати управлінням ДВС було поставлено на облік для подальшої виплати. Окремо було повідомлено, що рішення суду від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, яке набрало законної сили 25.06.2013 року, підпадає під дію порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року.
Суд першої інстанції вважав, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, а доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо неперерахування нарахованої суми пенсії зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо його виконання, тому у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 р. в справі № 2а-3581/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р., зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю) з 25.04.2011 р. по 23.07.2011 р. включно з урахування проведених виплат.
На підставі виконавчого листа в справі № 2а-3581/11 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відкривалось виконавче провадження.
Постановою державного виконавця від 11.11.2014 р. у виконавчому провадженні № 42845011 виконавчий лист повернуто стягувачу (а.с. 14).
За змістом цієї постанови та інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладеній в листі від 06.05.2014 р. № 332/Т-9 (а.с. 13), органом Пенсійного фонду на виконання приведеного вище судового рішення проведено перерахунок пенсії (як державної, так й додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю), нараховано до виплати суму в розмірі 13 457,76 грн.
Нарахована сума поставлена на облік для подальшої виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440.
На день подання позову позивачу не виплачена нарахована сума перерахованої пенсії за 2011 р.
Спірним в цій справі є питання застосування Порядку
погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., в процедурі виконання судового рішення про перерахунок та виплату пенсії, яке набрало законної сили.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом позову у цій справі є протиправність дій ГУ ПФУ з відмови у передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за судовим рішення, що набрало законної сили 25.06.2013 р., до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р.
Фактично позивачем оскаржуються дії органу Пенсійного фонду щодо виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом і спір фактично стосується належного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд вказує, що процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом про зобов'язання виконати таке судове рішення.
Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Враховуючи приведені вище обставини справи, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини фактично вирішені судовими рішеннями, які набрали законної сили, і перейшли до стадії виконання судового рішення.
Факт закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу в спірному випадку не може слугувати підставою для повторного звернення до суду з питання вирішення тих самих правовідносин.
Якщо позивач не погоджується з діями суб'єкта владних повноважень - відповідача, вчинених ним на виконання рішення суду, зазначеними вище нормами чинного процесуального законодавства, зокрема положеннями статті 383 КАС України, встановлено певний порядок захисту прав такої особи-позивача та регламентовано певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача виконати належним чином рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом.
Враховуючи те, що позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача при виконанні ним судового рішення, звернувся до суду з позовною заявою, в той час як положеннями статті 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення такого питання, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.
Суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
Якщо ж позивач ініціює питання про зміну чи встановлення способу або порядку виконання судового рішення, як в цьому випадку, а саме зобов'язання орган Пенсійного фонду здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 р. в справі № 2а-3581/11, до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., то позивач повинен звернутися до суду, що ухвалив таке рішення, в порядку статті 378 КАС України, відповідно до частин 1 та 2 якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі № 2а-3581/11, яке набрало законної сили, тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України або в порядку статті 378 КАС України, якщо бажає змінити спосіб або порядок виконання такого рішення.
Посилання апелянта на те, що предметом цього позову не є протиправність дій відповідача з невиконання рішення суду, що набрало законної сили, а позивачем оскаржуються протиправні дії щодо незастосування порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., тому висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до цих правовідносин статті 383 КАС України є неправильним, спростовані приведеними вище висновками суду.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що застосування того чи іншого порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється органами, що виконують судові рішення, які набрали законної сили, саме в процесі виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. в справі № 280/1661/20 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. в справі № 280/1661/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 19.08.2020 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко