Номер провадження 2/243/2245/2020
Номер справи 243/6881/20
(ЗАОЧНЕ)
«20» серпня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 вересня 1988 року він зареєстрував шлюб з відповідачем у міському Відділі запису актів громадянського стану Слов'янського міськвиконкому Донецької області, Актовий запис № 830.
Їх сім'я розпалася, він та відповідач ніяких сімейних стосунків не підтримують. Вважає, що збереження сімейних стосунків неможливе та на примирення він не згоден.
Просить суд, шлюб, зареєстрований 17 вересня 1988 року у міському Відділі запису актів громадянського стану Слов'янського міськвиконкому Донецької області, Актовий запис № 830, між ним та відповідачем, розірвати.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 20 серпня 2020 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлена про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 20 серпня 2020 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив час і місце судового розгляду справи, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 17 вересня 1988 року, який було зареєстровано у міському Відділі запису актів громадянського стану Слов'янського міськвиконкому Донецької області, про що складено відповідний Актовий запис № 830 (а.с. 4).
Їх сім'я фактично розпалася та протягом тривалого часу сторони проживають окремо.
Спору з приводу майна на теперішній час немає.
В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї неможливе.
Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідач ОСОБА_2 не просила суд відновити їй дошлюбне прізвище.
Позивач ОСОБА_1 не наполягає на стягненні з відповідача понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 3, 24, 56, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 17 вересня 1988 року у міському Відділі запису актів громадянського стану Слов'янського міськвиконкому Донецької області, Актовий запис № 830, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_2 ».
Роз'яснити сторонам, що шлюб припиняється з моменту набрання чинності даним рішенням, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Копію даного рішення після набрання ним чинності надіслати до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.
Головуючий:
суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова