1/0544/457/2012
провадження № 1-в/243/277/2020
18 серпня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
За участю
Секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
заявника ОСОБА_4
представника заявника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов'янська заяву засудженого ОСОБА_4 про визнання законності підстав звільнення, -
До Слов'янського міськрайонного суду звернувся засуджений ОСОБА_4 з заявою про визнання законності підстав звільнення по відбуттю строку покарання, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він був засуджений 06.07.2012 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі. За вказаним вироком суду він відбував покарання у виправній колонії м. Горлівки Донецької області, з 15.08.2019 року в Кіровській ВК Донецької області та 14.02.2020 року його було звільнено на підставі довідки №60858 по відбуттю строку покарання. До арешту він постійно проживав у м. Слов'янську та після звільнення з місць позбавлення волі, прибув за місцем своєї реєстрації. У зв'язку з вищевикладеним просить суд визнати законними підстави його звільнення.
Заявник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив заяву задовольнити.
Представник заявника адвокат ОСОБА_5 , що діє на підставі ордеру серія ДН №126091 від 03.08.2020 року, підтримала доводи заявника та просив заяву задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив заяву задовольнити, оскільки вирок був законний та ОСОБА_4 відбув покарання повністю.
Суд, вислухавши заявника, його захисника та прокурора, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Так, у ході судового засідання достовірно було встановлено, що ОСОБА_4 був засуджений 06.07.2012 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі. Вирок набув законної сили 27.11.2012 року.
Під час відбування ОСОБА_4 покарання в Горлівській ВК та Кіровській ВК, місто було захоплене незаконними збройними формуваннями та на теперішній час перебуває на непідконтрольній українській владі території.
Як вбачається з довідки про звільнення №60858, наданої засудженим на підтвердження законності свого звільнення, ОСОБА_4 звільнено 14.02.2020 року по відбуттю строку покарання.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Таким чином, суд вважає, що невизнання законності підстав звільнення ОСОБА_4 призведе до серйозних обмежень його прав, оскільки він буде позбавлений права належного оформлення соціальних потреб, а саме паспорта громадянина України, влаштування на роботу тощо.
Крім того, в практиці Міжнародного суду ООН були сформульовані виключення вони отримали назву Намібійські винятки. Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Суд вважає, що зазначені принципи можливо застосовувати у діях, які викладені у вищезазначеному документі - «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», і також можуть бути застосовані у даному випадку.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимоги заявника щодо законності підстав його звільнення з Кіровської виправної колонії Донецької області обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, -
Заяву засудженого ОСОБА_4 про визнання законності підстав звільнення - задовольнити.
Визнати законність підстав звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Кіровської виправної колонії Донецької області 14.02.2020 року відповідно до довідки №60858, по відбуттю строку покарання, призначеного вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06.07.2012 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи суток з дня її проголошення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_1