243/7160/20
Номер провадження № 2-о/243/718/2020
18 серпня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
за участю
секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов'янська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, -
І. Стислий виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.
18.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду з заявою, за участю заінтересованої особи: Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку, помер його батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ця територія є окупованою, то отримані документи не мають юридичної сили і факт смерті батька потрібно встановити в судовому порядку для отримання свідоцтва про смерть і подальшого використання в цивільно-правових відносинах, у зв'язку з чим, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник заінтересованої особи: Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій повідомив, що в результаті розширеного пошуку у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть ОСОБА_2 - відсутній.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.1985 року, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про причину смерті до форми № 106/у № 1701 від 14.04.2020 року, причина смерті ОСОБА_2 , 1954 року народження - атеросклеротична хвороба серця.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14.04.2020 року.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до 317 ЦПК України, визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови. м. Донецьк віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Згідно статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Переміщені всередині країни особи є громадянами своєї держави і мають широке коло громадських, політичних, екологічних, соціальних і культурних прав.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що внутрішньо переміщена особа має права, визначені Конституцією України та законами України. Зокрема, на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до принципу 20 Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни, які були розроблені та прийняті в 1998 році за дорученням Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з прав людини, кожна людина, де б вона не знаходилась має право на визнання її правосуб'єктності. Для забезпечення цього права особам, які переміщені всередині країни відповідні органи влади надають всі документи, які необхідні для поваги і здійснення їхніх законних прав, як-то паспорти, посвідчення особи, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб і свідоцтва про смерть. Органи влади сприяють, зокрема, у видачі нових документів або заміні документів, втрачених під час переміщень, без будь-яких необґрунтованих умов, як-то вимога повернення на місце звичайного проживання для отримання цих та інших необхідних документів.
Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачений розгляд судом справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.
З огляду на викладене та ту обставину, що для проведення державної реєстрації смерті на території України є об'єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 315-319 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995 року, суд -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України.
Визнати датою смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - м. Донецьк.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко