20 серпня 2020 року справа №200/4020/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 200/4020/20-а з розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 200/4020/20-а за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця,
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. (далі - приватний виконавець) про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2020 ВП № 61673216 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 21 368,89 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог частини 2 статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання боржника, яке йому було відоме, а за місцезнаходженням майна, яке, як зазначив, позивач, відсутнє у нього на території м. Києва, тобто округу, де відповідач має право приймати до виконання наведений виконавчий документ.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позовні вимоги задоволені.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - задоволено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 200/4020/20-а - скасовано.
Прийнято нову постанову.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2020 ВП № 61673216 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 21 368,89 грн. - відмовлено.
24 липня 2020 року до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про прийняття додаткового рішення по справі № 200/4020/20-а.
Першим апеляційним адміністративним судом витребувано дану справу у суду першої інстанції.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року призначено розгляд заяви про прийняття додаткового рішення на 20 серпня 2020 року.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про прийняття додаткового рішення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.252 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Враховуючи, що відповідачем згідно з платіжними дорученнями було сплачено 1261,20 грн. (т.1 а.с.217) судового збору за подання апеляційної скарги, проте інших витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз ним не здійснювалось, то відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення шляхом стягнення на користь відповідача з позивача коштів, сплачених за подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 161/14389/16-а, від 13 лютого 2019 року у справі № 814/1020/16, від 24 квітня 2020 року у справі № 814/970/16.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 200/4020/20-а слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 139, 252, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволені заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 200/4020/20-а позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця.
Повне судове рішення - 20 серпня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді І. В. Сіваченко
Г. М. Міронова
Т. Г. Гаврищук