19 серпня 2020 року справа № 200/740/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представників позивача Бакланова О.О., Коваленка В.Ю., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (повний текст складено 17 лютого 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/740/20-а (суддя в 1 інстанції - Логойда Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглерозробка» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглерозробка» (далі - ТОВ «Донбасвуглерозробка», позивач) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є суб'єктом господарювання, який звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14.04.2014 року.
Між тим, отримав податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «Ш», якими за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції: від 10.08.2018 року № 0034904507 на суму 60 грн.; від 18.10.2018 року № 0087354507 на суму 500 грн.; від 14.01.2019 року № 0002724507 на суму 2999,99 грн.; від 19.03.2019 року № 0023414507 на суму 6 000 грн.; від 25.04.2019 року № 0031154507 на суму 14 726,58 грн.; від 24.05.2019 року № 0035884507 на суму 3 000 грн.; від 05.06.2019 року № 0037384507 на суму 3 000 грн.; від 30.07.2019 року № 0049554507 на суму 3 607 грн.
Також вважав, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з земельного податку. Предмет проведеної відповідачем перевірки, не відноситься до предмету камеральної перевірки, а тому результати такої перевірки і не можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.
Вважаючи свої права порушеними позивач просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 200/740/20-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10.08.2018 року № 0034904507; від 18.10.2018 року № 0087354507; від 14.01.2019 року № 0002724507; від 19.03.2019 року № 0023414507; від 25.04.2019 року № 0031154507; від 24.05.2019 року № 0035884507; від 05.06.2019 року № 0037384507; від 30.07.2019 року № 0049554507; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглерозробка» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 2102 грн.
Не погодившись з таким рішенням, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, зокрема, що платником податків самостійно визначено плату за землю в податковій декларації за 2014 рік та в уточнюючій податковій декларації за 2016 рік. Однак у встановлений строк суми узгоджених податкових зобов'язань сплачені не були. Тому щодо платника податків за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб - за земельні ділянки державної або комунальної власності (земельні ділянки знаходиться в м. Гірник Донецької обл.), правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції. Підстави для звільнення позивача від відповідальності відсутні. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року було замінено відповідача в адміністративній справі № 200/740/20-а - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ТОВ «Донбасвуглерозробка» є платником, зокрема, плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), який як платник вказаного податку перебуває на обліку в органі доходів і зборів - в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Покровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, Селидівське відділення), що розташований на території населеного пункту (м. Покровськ Донецької обл.), включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Місцезнаходження вказаного платника податків: м. Селидове, м. Гірник, Донецької обл.
Податкові зобов'язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності (власник - Гірницька міська рада), які розташовані у м. Гірник Донецької обл. та перебувають в користуванні у позивача на підставі відповідних договорів оренди.
У серпні 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецької області (Покровсько-Добропільським управлінням) проведено камеральні перевірки щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки ТОВ «Донбасвуглерозробка», за результатами яких складено акти, якими встановлено несвоєчасну сплату платником самостійно визначених грошових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки по Гірницькій міській раді, а саме:
1) акт від 09.08.2018 року № 159/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по податковій декларації за 2014 рік № 9002488570 від 27.01.2014 року грошове зобов'язання в сумі 300 грн. з граничним терміном сплати 30.06.2014 року фактично сплачено 18.06.2018 року із затримкою в 1449 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.08.2018 року № 0034904507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 60 грн.;
2) акт від 16.10.2018 року № 411/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по податковій декларації за 2014 рік №9002488570 від 27.01.2014 року грошове зобов'язання в сумі 2500 грн. з граничним терміном сплати 30.06.2014 року фактично сплачено 28.09.2018 року із затримкою в 1551 день.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.10.2018 року № 0087354507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 500 грн.;
3) акт від 11.01.2019 року №9/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по податковій декларації за 2014 рік №9002488570 від 27.01.2014 року: грошове зобов'язання в сумі 9344,70 грн. з граничним терміном сплати 30.06.2014 року фактично сплачено 27.12.2018 року із затримкою в 1641 день; грошове зобов'язання в сумі 5655,25 грн. з граничним терміном сплати 30.07.2014 року фактично сплачено 27.12.2018 року із затримкою в 1611 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.01.2019 року № 0002724507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 2999,99 грн.;
4) акт від 26.02.2019 року №82/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що:
по податковій декларації за 2014 рік №9002488570 від 27.01.2014 року грошове зобов'язання в сумі 6775,17 грн. з граничним терміном сплати 30.07.2014 року фактично сплачено 25.01.2019 року із затримкою в 1640 днів; грошове зобов'язання в сумі 8224,83 грн. з граничним терміном сплати 30.08.2014 року фактично сплачено 25.01.2019 року із затримкою в 1609 днів;
по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік №2931 від 29.03.2018 року грошове зобов'язання в сумі 15000 грн. з граничним терміном сплати 29.03.2018 року фактично сплачено 20.02.2019 року із затримкою в 328 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 19.03.2019 року № 0023414507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 6 000 грн.
Відповідно до розрахунку штрафної санкції сума штрафу 6 000 грн. складається з:
- щодо грошових зобов'язань по податковій декларації за 2014 рік: 1355,03 грн. та, відповідно, 1644,97 грн., всього - 3000 грн.;
- щодо грошових зобов'язань по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік: 3000 грн.;
5) акт від 25.03.2019 року №131/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік №2931 від 29.03.2018 року:
грошове зобов'язання в сумі 15000 грн. з граничним терміном сплати 29.03.2018 року фактично сплачено 20.03.2019 року із затримкою в 356 днів;
грошове зобов'язання в сумі 58632,88 грн. з граничним терміном сплати 29.03.2018 року фактично сплачено 25.03.2019 року із затримкою в 361 день.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.04.2019 року № 0031154507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 14 726,58 грн.;
6) акт від 11.05.2019 року №205/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік №2931 від 29.03.2018 року грошове зобов'язання в сумі 15000 грн. з граничним терміном сплати 29.03.2018 року фактично сплачено 19.04.2019 року із затримкою в 386 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.05.2019 року № 0035884507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 3 000 грн.;
7) акт від 27.05.2019 року №224/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік №2931 від 29.03.2018 року грошове зобов'язання в сумі 15000 грн. з граничним терміном сплати 29.03.2018 року фактично сплачено 21.05.2019 року із затримкою в 418 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 05.06.2019 року № 0037384507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 3 000 грн.;
8) акт від 24.07.2019 року №283/05-99-45-07/33161575, яким встановлено, що по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік №2931 від 29.03.2018 року:
грошове зобов'язання в сумі 10000 грн. з граничним терміном сплати 30.03.2018 року фактично сплачено 25.06.2019 року із затримкою в 453 дні;
грошове зобов'язання в сумі 8035,94 грн. з граничним терміном сплати 30.03.2018 року фактично сплачено 09.07.2019 року із затримкою в 467 днів.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 30.07.2019 року №0049554507, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст.57, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 3 607 грн.
Колегією суддів також встановлено, що 29.03.2018 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік (від 29.03.2018 року №2931), в якій визначив суми щомісячного грошового зобов'язання і загальну суму грошового зобов'язання за рік - 266941,90 грн. (у раніше поданій позивачем декларації за 2016 рік щодо грошового зобов'язання стояли нулі).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Пунктом 288.7 ст. 288 розд. Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 розд. Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розд. Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Пунктом 57.1 ст. 57 Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такі випадки встановлені, зокрема щодо податкового зобов'язання з плати за землю.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 розд. Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.
Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 вказаного Кодексу, яка регулює питання порушення правил сплати (перерахування) податків, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Разом з наведеними положеннями законодавства колегія суддів враховує наступне.
14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів: територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014; період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.
Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.
До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Селидове та м. Гірник Донецької обл., де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.
Враховуючи наведене з 14.04.2014 року позивач як платник податків був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:
«Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»;
«Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».
Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».
Такі Переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і такий населений пункт як м. Гірник Донецької обл., в якому платник податків користується земельними ділянками комунальної власності, до них не включено.
Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України № 1365-VІІІ від 17.05.2016 року) позивач як платник податків від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.
Тобто, платник податків був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.
З 08.06.2016 року він має сплачувати вказане податкове зобов'язання на загальних підставах.
Положень, які б з 08.06.2016 року звільняли таких платників податків як позивач від виконання обов'язків щодо плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання таких обов'язків вказаним законом не встановлено. Відповідні зміни до Податкового кодексу України як спеціального нормативно-правового акту з питань оподаткування - з цього питання не вносилося.
Отже, позивач з 08.06.2016 року зобов'язаний сплачувати плату за землю (орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності) в межах строків, визначених Податковим кодексом України, і нести відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання таких обов'язків.
Вказані положення законодавства відповідачем враховані не були.
З огляду на наведене підлягають визнанню протиправними та скасуванню податкові повідомлення-рішення, якими щодо позивача застосовані штрафні санкції за 2014 рік (період з 14.04.2014 року по кінець 2014 року), а саме: від 10.08.2018 року №0034904507 на суму 60 грн.; від 18.10.2018 року №0087354507 на суму 500 грн.; від 14.01.2019 року №0002724507 на суму 2999,99 грн.; від 19.03.2019 року №0023414507 на суму 6 000 грн. (тобто, в частині 2014 року).
Щодо решти податкових повідомлень-рішень, якими щодо позивача застосовані штрафні санкції за 2016 рік.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року у Головного управління ДФС у Донецькій області витребувані письмові пояснення щодо якого саме задекларованого періоду (місяця 2016 року) за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб по уточнюючій податковій декларації за 2016 рік контролюючим органом щодо платника застосовані штрафні (фінансові) санкції податковими повідомленнями-рішеннями: від 19.03.2019 року № 0023414507 в частині суми 3 000 грн.; від 25.04.2019 року № 0031154507 на суму 14 726,58 грн.; від 24.05.2019 року № 0035884507 на суму 3 000 грн.; від 05.06.2019 року № 0037384507 на суму 3 000 грн.; від 30.07.2019 року № 0049554507 на суму 3 607 грн.
Окремо суд першої інстанції просив зазначити оскаржені податкові повідомлення-рішення та штрафні (фінансові) санкції, що стосуються задекларованих позивачем періодів з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року і окремо з 08.06.2016 року.
На виконання зазначеної ухвали суду відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначав, що ТОВ «Донбасвуглерозробка» 29.03.2018 року надано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю №2931 за минулий період - 2016-й рік, якою збільшено податкове зобов'язання, річна сума заниження склала 266941,90 грн. Згідно з пп. «а» абз. 4 п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Тому строк нарахування по уточнюючій податковій декларації з плати за землю за минулий період січень-лютий 2016 року припадає (збігається) на дату надання такої декларації, тобто 29.03.2018 року, а фактична сплата відбулася 20.02.2019 року, 20.03.2019 року, 25.03.2019 року, 19.04.2019 року, 21.05.2019 року, 25.06.2019 року, 09.07.2019 року.
Отже, ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року відповідачем - суб'єктом владних повноважень фактично виконана не була.
Разом з тим, з поданих відповідачем письмових пояснень вбачається, що штраф щодо 2016 року накладався на позивача в розмірі 20% від кожної сплаченої суми грошового зобов'язання без урахування законодавчих періодів з початку 2016 року по 07.06.2016 року включно і з 08.06.2016 року по кінець року.
Такі періоди відповідачем не відображалися та не враховувалися ні в актах перевірки, ні в розрахунках до оскаржених податкових повідомлень-рішень, що і спричинило необхідність винесення судом ухвали від 29.01.2020 року.
Доводи апеляційної скарги щодо посилання на положення пп. «а» абз. 4 п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України є неприйнятними, оскільки ці положення є загальними. В той час як в даних правовідносинах мають застосовуватися спеціальні положення Кодексу, що податковим органом враховано не було.
Повноваження щодо контролю за справлянням податків та зборів, повноваження щодо обчислення та накладання штрафних (фінансових санкцій) за порушення податкового законодавства, належать до безпосередніх повноважень відповідача як контролюючого органу з цього питання.
Вказані повноваження не належать до компетенції суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суб'єктом владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконаний, що свідчить про те, що оскаржені рішення в частині 2016 року прийняті без урахування усіх обставин та норм матеріального права, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на встановлені колегією суддів обставини та відсутність з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень доказів щодо того, які саме суми штрафу та якими саме податковими повідомленнями-рішеннями щодо 2016 року застосовані окремо по періодам з початку 2016 року по 07.06.2016 року і з 08.06.2016 року, та враховуючи те, що суд не має повноважень та можливості самостійно визначити штраф окремо по таким періодам з прив'язкою сум штрафів до відповідних податкових повідомлень-рішень, решта податкових повідомлень-рішень також підлягає скасуванню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 200/740/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 200/740/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць