241/1281/20
3/241/417/2020
19.08.2020 року суддя Першотравневого районного суду Донецької області Чудопалова С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, працюючої ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованої тапроживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
22.07.2020 до Першотравневого районного суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 677499 від 12.07.2020, згідно якого 12.07.2020 о 20-30 годині громадянка ОСОБА_1 , будучи посадовою особою кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , порушила правила карантину, а саме: відсутнє рішення про державну реєстрацію потужностей, чим порушила вимоги п.п. 6 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 500 та постанову Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, за що відповідальність передбачена ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності та у присутності її захисника - адвоката Бубнової Л.В.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бубнова Л.В. надала письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 677499 від 12.07.2020, складеного відносно ОСОБА_1 , просила суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 12.07.2020 о 20-30 годині громадянка ОСОБА_1 , будучи посадовою особою кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , порушила правила карантину, а саме: відсутнє рішення про державну реєстрацію потужностей, чим порушила вимоги п.п. 6 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 500 та постанову Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, за що відповідальність передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (Офіційний вісник України, 2020 рік, № 43, ст. 1394, № 45, ст. 1451. № 46. ст. 1477) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 480
Так, зазначеною постановою КМУ не передбачена така вимога, як наявність чи відсутність державної реєстрації потужності, а отже відсутність державної реєстрації потужності не є порушенням правил карантину.
Статею 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» передбачено, що Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру па безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер. Зміна найменування оператора потужності у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для звернення оператора до компетентного органу із заявою про внесення змін до реєстру потужностей у частині найменування такого оператора та не є підставою для внесення таких змін до реєстру. У разі звернення оператора, найменування якого було змінено, до компетентного органу з письмовою заявою про внесення змін до реєстру в частині нового найменування такого оператора компетентний орган безоплатно вносить такі зміни до реєстру, про що письмово повідомляє оператора.
Якщо за результатами здійснення заходу державного контролю виявлено незареєстровану потужність, обов'язковість державної реєстрації якої встановлено цим Законом, та отримано інформацію, достатню для її державної реєстрації, територіальний орган компетентного органу здійснює державну реєстрацію такої потужності з власної ініціативи, про що повідомляє оператора ринку.
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам.
Статею 28 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють санітарно-карантинмі підрозділи відповідних органів державної санітарно епідеміологічної служби.
На підставі вищенаведеного слідує що державну реєстрацію потужності проводять відповідні органи держпродспоживслужби вони ж здійснюють нагляд та саме до їх компетентності входить перевірка дотримання санітарно-епідеміологічних вимог. Тобто відсутність реєстрації потужності не є порушенням правил карантину, а національна поліція не є компетентним органом, який здійснює перевірку даної реєстрації. В діючому законодавстві відсутня відповідальність за відсутність державної реєстрації потужності і органами державної санітарної епідеміологічної служби при виявленні відсутності такої реєстрації просто здійснюється реєстрація даної потужності.
Отже, зазначений протокол був складений працівниками поліції Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області неправомірно, оскільки питання про відсутність державної реєстрації потужностей не відноситься до їх компетенції, а є компетенцією органів держпродспоживслужби.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Отже, враховуючи викладене, зважаючи на наявність порушень під час складання протоколу, які є істотними, даний протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись належним і допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv/the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ст. 44-3 КУпАП підлягає закриттю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.В. Чудопалова