ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 серпня 2020 року м. Київ № 826/13516/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до третя особа Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
провизнання протиправною та скасування постанови №0028-13-05
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 №0028-13-05.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 відкрито провадження у справі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017, в решті указану постанову суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таке рішення Верховний Суд вмотивовував тим, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, в матеріалах справи відсутня інформація Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля, що належить позивачу, із урахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу, а відповідачем до податкового повідомлення-рішення не було надано копію розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, яка стала підставою для його прийняття.
Верховний Суд зауважив, що повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, при цьому й інформації щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалась при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 дану адміністративну справу прийнято до спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.12.2019 задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про заміну відповідача та залучення третьої особи, а саме: замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) та залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням йому як власнику транспортного засобу марки Lexus, модель RX350, типу легковий універсал-В, об'єм двигуна 2640, 2011 року випуску, середньоринкова вартість якого становить 854 831,26 грн., визначено транспортний податок, незважаючи на те, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України цей автомобіль не підпадає під оподаткування цим податком, оскільки досяг п'ятирічного віку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, обґрунтовуючи тим, що вірно визначив об'єктом транспортного податку належний позивачу автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2014 року випуску, об'єм двигуна 4461 куб.см.
У письмовому поясненні, наданому до суду, позивач додатково вказав на відсутність в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні інформації стосовно якого транспортного засобу здійснено нарахування транспортного податку та за який податковий період його нараховано.
Крім того, на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач не володів інформацією Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля позивача із урахуванням його манки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу, що свідчить про відсутність підстав для його винесення. Крім того, відповідач не долучив до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Водночас оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом 15.07.2016, а вручене позивачу - 30.07.2016, тобто після спливу передбаченого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України строку - до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Отже, податкове зобов'язання позивачу визначене контролюючим органом з порушенням строку та без належних підстав, а також за неправильного визначення пробігу автомобіля, а відтак, безпідставного віднесення цього автомобіля до об'єкта оподаткування.
Також позивач звернув увагу, що нарахування контролюючим органом транспортного податку у 2016 році на підставі Закону №909 суперечить принципу стабільності податкового законодавства, а обов'язок зі сплати такого податку виникає у позивача в наступному бюджетному періоді, тобто у 2017 році.
Третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в адресованих до суду поясненнях зазначило, що в установленому порядку для цілей віднесення легкових автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та забезпечено роботу офіційного веб-сайту Міністерства в режимі, який давав змогу протягом податкового (звітного) року отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Через відсутність в ухвалі суду даних про марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг автомобіля у 2016 році надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Lexus, модель RX350, типу легковий універсал-В, об'ємом двигуна 2640, 2011 року випуску, а також транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, об'ємом двигуна 4461 куб.см, 2014 року випуску, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
15.07.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0028-13-05, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн за 2016 рік.
Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суду виходить із такого.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України встановлено, що доходами бюджету є податкові надходження.
Таким чином, податкове законодавство є похідним від бюджетного.
Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:
- не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;
- після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Отже, Бюджетним кодексом України встановлено, що між прийняттям закону (набрання чинності) і введенням його в дію обов'язково триває певний проміжок часу.
Це узгоджується з основами теорії права, яка розділяє такі юридичні факти.
Виключно Бюджетний кодекс України встановлює час, з якого вступають у дію закони, котрі впливають на згадані показники бюджету.
28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» (далі - Закон).
Указаним Законом встановлено, що він набирає чинності з 01.01.2015.
Пунктом 81 Закону статтю 267 Податкового кодексу України (транспортний податок) викладено в новій редакції.
Так, згідно з підпунктами 267.1.1, 267.1.2 пункту 267.1, пункту 267.4, підпункту 267.5.1 пункту 267.5, підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (при цьому календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Абзацом першим підпункту 267.6.2 пункту 267.6.2 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
При цьому доцільно зауважити, що підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено таку основну його засаду як стабільність.
Стабільність зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Аналіз цієї норми права дає підстави суду зробив такі висновки:
- законодавець надав час платнику податків не менше як 6 місяців для того, щоб останній мав можливість проаналізувати власний бюджет та прийняти рішення стосовно перебування у власності або набуття у власність об'єкту, який планується оподаткувати у новому бюджетному періоді;
- зміст цієї норми «зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду» треба розуміти як заборону введення у дію таких змін у новому бюджетному періоді, якщо такі зміни прийнятті (набрали чинності) менш як за 6 місяців до його початку (це обумовлено тим, що законодавець може приймати зміни до податкового законодавства у будь-який час, однак повинен враховувати час набрання ними дії, на що впливає дотримання певної засади податкового законодавства).
У випадку з транспортним податком зміни до законодавства, прийнятті 28.12.2014, тобто менш як за 6 місяців до нового бюджетного періоду, тому вводяться в дію з початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто з 01.01.2016).
Відтак, доводи позивача стосовно порушення контролюючим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу транспортного податку принципу сталості податкового законодавства, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.
Крім того, рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Києві» відповідно до норм Податкового кодексу України встановлено на території міста Києва податок на майно, який складається, зокрема, і з транспортного податку.
Положення пунктів 2-6 Положення про транспортний податок, що є додатком №2 до рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923, що визначають платників, об'єкт та базу оподаткування транспортним податком, податковий період та порядок обчислення і сплати такого податку повністю кореспондуються з наведеними вище нормами Кодексу.
Отже, з 01.01.2016 у власників транспортних засобів, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см, виник обов'язок сплати транспортного податку.
Оскільки у власності позивача перебуває транспортний засіб марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, об'ємом двигуна 4461 куб.см, 2014 року випуску, то такий обов'язок виник і у позивача.
При цьому, суд дійшов висновку, що позивач помилково уважає, що такий обов'язок у нього виник у зв'язку із наявністю у власності транспортного засобу марки Lexus, модель RX350, типу легковий універсал-В, об'ємом двигуна 2640, 2011 року випуск, оскільки цей автомобіль використовується понад 5 років.
Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який станом на 01.01.2016 становив 1 378,00 грн.
Ураховуючи вищевикладене об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років і середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (1 378,00 грн. х 750 м.з.п = 1033 500,00 грн.).
З 19.02.2016 набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.
Згідно із пунктом 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Відтак, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.
Як встановлено судом, листом від 22.02.2016 №3252-08/4797-03 Мінекономрозвитку направило на адресу ДФС України такі документи:
- інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ»;
- інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел;
- перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити.
Листом від 06.07.2016 №3252-08/20315-03 Мінекономрозвитку направило до ДФС України такі документи:
- інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ»;
- інформацію щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел;
- перелік автомобілів, вартість яких неможливо визначити.
В листі від 12.10.2018 №3805-05/44621-06, адресованому Головному управлінню ДФС у м.Києві у відповідь на його звернення щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомбіля, що належить позивачу, Мінекономірозвитку зазначило, що для цілей віднесення легкових автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано до ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - Інформація) та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (далі - Калькулятор).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття контролюючим органом оскаржуваного повідомлення-рішення в його розпорядженні була наявна відповідна інформація стосовно середньоринкової вартості автомобілів, надана уповноваженим органом - Мінекономрозвитку, що підлягала застосуванню при визначенні транспортного податку, зокрема й позивачу.
Крім того, у вищевказаному листі Мінекономрозвитку зазначило, що, враховуючи, що 1000 куб.см є еквівалентом 1 літру, а тому об'єм циліндрів двигуна автомобіля 4461 куб.см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 4,5 літра. Відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 з об'ємом двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.
Через відсутність в листі Головного управління ДФС у м.Києві даних про фактичний пробіг автомобіля Мінекономрозвитку вказало на неможливість надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості.
Розрахована за допомогою Калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTA, модель LAND CRUISER 200 з об'ємом двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис км (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403) становила 1 150 000,00 грн. (з ПДВ).
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Ураховуючи вищевикладене, контролюючий орган вірно визначив, що належний позивачу транспортний засіб TOYOTA, модель LAND CRUISER 200 з об'ємом двигуна 4461 куб.см, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску є об'єктом оподаткування у 2016 році.
Стосовно доводів позивача про неврахування контролюючим органом інформації про пробіг вищевказаного транспортного засобу, яка підлягає врахуванню при розрахунку середньоринкової вартості цього автомобіля та впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, то суд звертає увагу на відсутність у контролюючого органу такої інформації станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому ним обґрунтовано застосовано нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів - 27 тис.км, що міститься в додатку 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66)
При цьому суд уважає за доцільне зауважити, що відповідно підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:
а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Однак, позивач своїм правом звернення до контролюючого органу щодо проведення звірки даних, що впливають на середньоринкову вартість належного йому вищевказаного автомобіля, не скористався, інформацію про пробіг автомобіля не повідомив.
За наведених обставин, всупереч твердженню позивача, контролюючий орган вірно визначив середньоринкову вартість транспортного засобу TOYOTA, модель LAND CRUISER 200 з об'ємом двигуна 4461 куб.см, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску, визначивши таким чином цей автомобіль об'єктом оподаткування.
Суд також критично сприймає доводи позивача про те, що контролюючим органом не визначено період, за який позивачу нараховано до сплати транспортний податок.
Згідно з постановою Верховного Суду від 27.12.2018 в даній адміністративній справі з наявних в матеріалах справи заперечень відповідача на позов вбачається, що транспортний податок визначений позивачу до сплати відповідачем за 2016 рік. При цьому відповідно до листа відповідача від 13.12.2016 № 7319/10/26-05-13-05 про надання інформації на запит представника позивача, відповідач зазначив на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення у зв'язку з відповідністю транспортного засобу позивача критеріям об'єкту оподаткування, встановленого на 2016 рік, процитувавши підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, встановлена постановою Верховного Суду від 27.12.2018 обставина про те, що транспортний податок визначений позивачу до сплати контролюючим органом за 2016 рік, не підлягає доказуванню під час нового розгляду цієї справи.
Суд критично сприймає доводи позивача про порушення контролюючим органом встановленого абзацом першим підпункту 267.6.2 пункту 267.6.2 Податкового кодексу України строку надіслання йому оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме до 1 липня 2016 року, які він обґрунтовує тим, що це податкове повідомлення-рішення прийняте 15.07.2016, а надіслане ще пізніше, а не до 01.07.2016.
Як зазначено судом вище, абзацом першим підпункту 267.6.2 пункту 267.6.2 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
За змістом підпункту 267.8.1 пункту 267.8 Податкового кодексу України транспортний податок, зокрема фізичними особами, сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За висновком суду затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений абзацом першим підпункту 267.6.2 пункту 267.6.2 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про недотримання процедури їх направлення (вручення), що, однак, не змінює суті оскаржуваного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності цього рішення та його скасування.
Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.
Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 у справі №820/1975/17.
Отже, наявність затримки у формуванні податкового повідомлення-рішення не вливає на обов'язок позивача сплатити транспортний податок і не є підставою для визнання такого рішення протиправним та для його скасування.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню судом не підлягають.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур