ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 серпня 2020 року м. Київ № 640/10656/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу під час її перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення;
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу в неповному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, а саме - 50% суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року і 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2019 року;
зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у разі ухвалення рішення на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення не стосується перерахунку вже призначеної пенсії.
Також позивач стверджує, що відповідач внаслідок визнання протиправними і нечинними відповідних пунктів постанови № 103 повинен здійснити виплату недонарахованих сум пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення, а не 50% або 75%.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що відповідно до постанови № 103 ГУ ПФУ в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, з урахуванням передбачених видів грошового забезпечення. Також представник відповідача вказує, що відповідач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виплати перерахованих пенсій.
Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до розрахунків пенсії за вислугу років (т. 1 а.с. 11, у тому числі на звороті), основний розмір, який використовувався відповідачем для розрахунку пенсії позивача складав 90% грошового забезпечення.
Водночас, після проведення перерахунку пенсії позивача, основний розмір, який використовувався відповідачем для її розрахунку склав 70% грошового забезпечення (т. 1 а.с. 12-13).
30 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою (т. 1 а.с. 7-8) про перерахунок пенсії, в якій просив, зокрема, провести з 01 січня 2018 року повний - 100 відсотковий перерахунок його пенсії.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач повідомив позивачу листом від 23 квітня 2020 року № 8099-8653/Т-02/8-2600/20 (т. 1 а.с. 9-10), що, зокрема, станом на 01 грудня 2017 року розмір пенсії позивача за вислугу років обчислено з розрахунку 90% суми грошового забезпечення за 34 роки вислуги. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії на підставі наданої уповноваженим органом довідки про грошове забезпечення, при здійсненні якого розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70% суми грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Виплата пенсій здійснюється у 2019 році у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Не погоджуючись з таким перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 статті 13 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким змінено максимальний розмір пенсії від суми грошового забезпечення до 70%.
Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.
Приписами ч. 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, не поширюються на відносини, які виникли до набуття ним чинності.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо визначення позивачу розміру пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до ч. 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд також наголошує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до ч. 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Суд звертає увагу відповідача на те, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення ним пенсії. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 175/1665/17 (провадження № К/9901/9550/18), від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
Згідно з ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № Пз/9901/58/18).
Водночас, частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд, відповідно до вказаної норми, враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Тож, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, суд вважає, що задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, буде дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Стосовно решти позовних вимог, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 103) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Тобто, пункт 1 Постанови № 103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
В цьому контексті варто зазначити, що відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ в м. Києві не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Суд звертає увагу на вимоги ч. 2 статті 265 КАС України, яка визначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Пункти 1, 2 Постанови № 103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу, визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, а відтак, ураховуючи наведені положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Таким чином, виплата пенсії у період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року мала здійснюватися відповідачем у порядку, встановленому пунктом 2 Постанови № 103. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18 та від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19.
Отже, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (у 2018 році та у період з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року) пункт 2 Постанови № 103 був чинним, а відтак підлягав застосуванню ГУ ПФУ в м. Києві, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу у неповному обсязі за вказаний період.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 2040/6740/18 та від 09 квітня 2020 року у справі №640/19928/18.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що з 05 березня 2019 року позивачу виплачується пенсія у розмірі 100% суми підвищення.
В той же час, Кабінетом Міністрів України 14 серпня 2019 року прийнято постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04 вересня 2019 року, згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Отже, після набрання законної сили (05 березня 2019 року) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення.
Проте, з 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804, яка підлягає обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 804 набрала чинності 04 вересня 2019 року, виплата позивачу пенсії у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише у період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову лише в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу у неповному обсязі за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року.
В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, адже дії відповідача з приводу виплати пенсії позивача відповідали приписам вказаних постанов Кабінету Міністрів України № 103 та № 804.
Стосовно ж вимоги позивача зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також зважаючи на приписи статті 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст. 287 КАС України щодо можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця в ході виконання судового рішення, та на відсутність об'єктивних обставин, які вказують на невиконання відповідачем рішення суду, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 3 статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в неповному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, а саме 75% суми підвищення пенсії у період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 100% перерахованої пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 1 681 ,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк