Справа № 234/1755/20
Провадження № 2/234/1572/20
14 серпня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі
головуючого судді Бакуменко А.В.
за участі секретаря судового засідання Кісточка І.В
представника позивач ОСОБА_1
представника відповідача Нощенко Л.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював з 01.08.2003 року по 19.06.2019 рік в умовах впливу шкідливих факторів, а саме в умовах перевищуючих гранично -допустимий рівень фібро генного пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень.
У зв'язку із шкідливими і тяжкими умовами праці отримав хронічні професійні захворювання, висновком МСЕК від 24.09.2019 року йому , первинно було встановлено 65% втрати працездатності, у зв'язку із професійним захворюванням, третя група інвалідності. В результаті ушкодження здоров'я йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях в зв'язку з ушкодженням здоров'я і необхідністю постійно лікуватися, порушено нормально життєві зв'язки, постійно відчуває больові відчуття, страждання, психологічний дискомфорт, постійна моральна тривога, тощо. Тому, просить суд стягнути з відповідача на його користь 65 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження.
Ухвалою від 13.02.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до підготовчого розгляду.
03.03.2020 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду.
03.03.2020 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи,.
03.03.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно до котрого, просять зменшити суму стягнення на 50%, оскільки вважають, що сума в 65000 грн. позивачем не доведена.
Представник позивача, в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, навівши доводи викладені в позовній заяві, просив вимоги задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні просила зменшити суму відшкодування моральної шкоди на 50%.
25.03.2020 року до суду надійшло клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, згідно до котрого просили справу розглянути за їх відсутності.
Суд, вислухавши учасників, дослідивши письмові докази цивільної справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на ПАТ «Енергомашспецсталь» з 01.08.2003 року, на посаді обрубувача, в умовах впливу шкідливих чинників, 19.06.2019 року звільнився з підприємства, що підтверджено трудовою книжкою.
У зв'язку з його захворюванням 26.07.2019 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання за формою П-4, в якому зазначено, що позивачу встановлено професійні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст.. в фазі затихаючого загострення , дифузний пневмосклероз, вібраційна хвороба ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легкою ступінню пониження слуху - захворювання професійні, встановлені вперше.
24.09.2019 року ОСОБА_2 встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності -40% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 5% - приглухуватість, визнаний інвалідом 3 групи.
Позивач тривалий час перебував на лікуванні, стан його здоров'я залишається досить тяжким, в зв'язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує лікування. Позивач вважає, що внаслідок професійних захворювань йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.
Все це разом вплинуло на його образ життя, на бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з'явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров'я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина, а він є молодою людиною, оскільки на час встановлення інвалідності йому було 45 років..
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган.
Згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11 та від 25 травня 1998 року №15, від 24 жовтня 2003 року №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Такий висновок, відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Суд зауважує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Факт моральних страждань позивача при обставинах, які він зазначив у позові, суд вважає встановленим і доведеним самим фактом втрати позивачем працездатності, що безперечно не може не створювати ті негативні наслідки, про які зазначає позивач.
Позивач тривалий час перебував на лікуванні, стан його здоров'я залишається досить тяжким, в зв'язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує лікування. Позивач вважає, що внаслідок професійних захворювань йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.
Все це разом вплинуло на його образ життя, на бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з'явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров'я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина, а він є молодою людиною, оскільки на час встановлення інвалідності йому було 45 років..
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення її здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65 %, , суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, стягнувши на його користь з відповідача 65000 грн..
Доводи представника відповідача з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи викладеними вище, та не приймає за основу при ухваленні даного рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.
Керуючись ст.ст.10,17,18,263,265,273,351,352,354 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства « Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ: 00210602, 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, в розмірі 65000 грн. ( шістдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.);
Стягнути з публічного акціонерного товариства « Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ: 00210602, 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко