20 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1861/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі також - Північна митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA 102000/2020/000044/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 № UA102030/2020/00062.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним Північній митниці надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням положень статті 55 Митного Кодексу України.
22.06.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного проведення без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позов не визнає, посилаючись на те, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, за результатами якої встановлено розбіжність в ціні товару та у визначенні валюти при розрахунку, що позбавило митний орган перевірити числове значення митної вартості оцінюваного товару. Отже, виявлені розбіжності слугували підставою для визначення митної вартості за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації щодо аналогічного товару, про що винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що митному органу подано рахунок-фактуру від 27.02.2020 № б/н про придбання UAB "Serus" у MB "Autozyga" легковий автомобіль - "PEUGEOT 5008";номер кузова НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення - 2012 за ціною 2150 EUR. У свою чергу, UAB "Serus" реалізувало даний транспортний засіб позивачу за 2300 EUR, про що свідчить інвойс та квитанція від 27.02.2020 SERU № 15 про оплату готівкою за транспортний засіб. Отже, позивач вважає, що подав всі необхідні документи для митного оформлення товару. Щодо визначення ціни товару в літах, то фірма помилково не вказала в квитанції діючу валюту "Евро".
Відповідачем подано заперечення, в яких, серед іншого, вказано, що представником митниці надсилалось позивачу електронне повідомлення про проведення консультації, однак позивач не відреагував на вказане повідомлення, наголошує на аргументах, викладених у відзиві на позовну заяву. Також надіслав клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
27.02.2020 UAB SERUS придбав у MB "Autozyga" легковий автомобіль бувший у використанні, марка - PEUGEOT; - модель - 5008; - номер шасі немає даних; - номер кузова - НОМЕР_1 ; - тип кузова - універсальний; - тип двигуна - бензиновий; - номер двигуна - немає даних; - робочий об'єм циліндрів - 1598 см3; - потужність -115 kw; - колір - сірий; - загальна кількість місць - 7; - колісна формула - 4x2; - календарний рік виготовлення - 2011; - модельний рік виготовлення -2011;- призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - екологічний стандарт двигуна - Євро-5; - торговельна марка PEUGEOT; - виробник PEUGEOT; - країна виробництва FR за 2150 EUR, що підтверджується рахунком-фактури № б/н (а.с.12).
27.02.2020 згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів № б/н, ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої нотаріально від 24.02.2020 за р. № 178 (а.с.21), придбав у Литовській республіці легковий автомобіль бувший у використанні, марка - PEUGEOT; - модель - 5008; - номер шасі - немає даних; - номер кузова НОМЕР_1 ; - тип кузова - універсальний; - тип двигуна - бензиновий; - номер двигуна - немає даних; - робочий об'єм циліндрів - 1598 см3; - потужність -115 kw; - колір - сірий; - загальна кількість місць -- колісна формула - 4x2; - календарний рік виготовлення - 2011; - модельний рік виготовлення - 2011; - призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - екологічний стандарт двигуна - Євро-5; - торговельна марка PEUGEOT; - виробник PEUGEOT; -г країна виробництва FR за 2300 EUR (а.с.13).
Розрахунки за придбаний автомобіль здійснювались у готівковій формі, що підтверджується квитанцією Setija SERU № 15 від 27.02.2020 ( а.с.17).
Технічні характеристики автомобіля підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 27.02.2020 № НОМЕР_2 ( а.с.16).
Особою, що здійснює декларування подано до відповідача митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA102030/2020/632944, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 2300 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактура від 27.02.2020 № б/н; декларація про походження товару від 27.02.2020 № б/н (договір купівлі-продажу транспортних засобів); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.02.2020 № UA205110/2020/002557; свідоцтво про реєстрацію транспортного від 27.02.2020 № НОМЕР_3 ; договір про надання послуг митного брокера від 27.02.2020 № 27/02/1/2020; паспорт громадянина України від 17.08.2005 Серії НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України від 23.07.2014 Серії НОМЕР_5 ; довіреність від 24.02.2020; посвідчення про тимчасову реєстрацію транспортний засобів від 27.02.2020 № НОМЕР_7.
04.03.2020 посадовою особою митного поста "Нові Яриловичі" сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: копію декларації країни відправлення; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (сервісна книжка); висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями.
На виконання вказаного повідомлення декларантом надані: платіжний документ, що підтверджує вартість товару Serija SERU № 15 від 27.02.2020, цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок на придбання транспортного засобу продавцем. Інші документи не надано через їх відсутність.
05.03.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості№ UA 102000/2020/000044/1, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на даних комерційних пропозицій щодо вживання транспортних засобів ідентичних та подібних товарів на ринку провідних країн-експортерів та країни експорту, а саме Литовської республіки, транспортного засобу -легковий автомобіль марки "PEUGEOT" модель " 5008", першої реєстрації 2012 року, бензиновим двигуном об'ємом 1,6 л, потужністю 115 кВт", вартістю 5200,00 EUR, та
картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00062 (а.с. 26-27).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною першою статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частиною третьою статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Як передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У відповідності до положень частини другої статті 54 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною десятою статті 55 МК України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Однак законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Крім того, з вказаних вище норм суд приходить до висновку, що відповідний орган митниці ДФС має обов'язок послідовного вибору методів, тобто починаючи від основного (першого) до резервного.
Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, 27.02.2020 згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів № б/н, ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої нотаріально від 24.02.2020 за р. № 178 (а.с.21), придбав у Литовській республіці легковий автомобіль бувший у використанні, марка - PEUGEOT; - модель - 5008; - номер шасі - немає даних; - номер кузова НОМЕР_1 ; - тип кузова - універсальний; - тип двигуна - бензиновий; - номер двигуна - немає даних; - робочий об'єм циліндрів - 1598 см3; - потужність -115 kw; - колір - сірий; - загальна кількість місць -- колісна формула - 4x2; - календарний рік виготовлення - 2011; - модельний рік виготовлення - 2011; - призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - екологічний стандарт двигуна - Євро-5; - торговельна марка PEUGEOT; - виробник PEUGEOT; -г країна виробництва FR за 2300 EUR ( а.с.13). Розрахунки за придбаний автомобіль здійснювались у готівковій формі за 2300 EUR, що підтверджується квитанцією Setija SERU № 15 від 27.02.2020 ( а.с.17). Технічні характеристики автомобіля підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 27.02.2020 № НОМЕР_2 ( а.с.16).
Митну вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойс) № б/н від 27.02.2020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.02.2020 № UA205110/2020/002557; свідоцтво про реєстрацію транспортного від 27.02.2020 № НОМЕР_3 .
Вказані докази є належними документами на підтвердження заявленої в митній декларації ІМ 40 ДЕ № UA102030/2020/632944 вартості товару - автомобіля в розмірі 2300 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.
Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов'язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).
Вказаний рахунок - фактури (інвойсу) є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законом порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону.
При цьому суд зауважує, що ненадання додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного суду у постанові від 27 липня 2018 року № 809/1174/17.
Отже, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, в силу частини другої статті 53 Митного кодексу України платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються під час митного оформлення у разі, якщо рахунок сплачено.
Стосовно доводів відповідача, що у квитанції від 27.02.2020 оплата в за автомобіль проведена у литовській літах, то суд зазначає, що у листі UAB SERUS , вказано, що легковий автомобіль - "PEUGEOT 5008";номер кузова НОМЕР_1 ; 2012 року виготовлення був придбаний позивачем за готівку у зв'язку з чим була видана відповідна квитанція від 27.02.2020 SERU № 15 про оплату готівкою за транспортний засіб в розмірі 2300,00 Евро. Валюта вказана в квитанції не являється "Литми". Фірма помилково не вказала в квитанції діючу валюту "Евро"в якій і була проведена угода (а.с. 34).
Тобто вказана інформація свідчить про помилку у визначенні валюти.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом скориговано відповідно до статті 64 МКУ за резервним методом, скориговано відповідно до пункту 7.53 Методики за ціною продажу КТЗ в країні придбання або в провідних країнах-експортерах, з урахуванням вимог статті 64 МКУ. Митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 5200 EUR.
Суд критично ставиться до наведених аргументів митного органу, оскільки згідно умов договору купівлі - продажу, загальна вартість товару складає 2300,00 Євро, зокрема вартість товару підтверджується квитанцію Serija SERU № 15 від 27.02.2020 (а.с.17).
У свою чергу суд враховує, що вказана відповідачем цінова інформація з мережі Інтернет не може мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар, а тим більше, впливати на договірні умови між продавцем та покупцем, на підставі яких ними була визначена, та фактично сплачена, вартість транспортного засобу.
Також суд зазначає, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура № б/н від 27.02.2020 містить відомості про продавця, його адресу, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.
Посилання відповідача на результати застосування системи управління ризиками також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Також, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA 102000/2020/000044/1, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методів коригування митної вартості : 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які Імпортуються (вартість операції) - з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність цінової інформації на ідентичні товари; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність цінової інформації на подібні товари; 4) на основі віднімання вартості - відсутність основи для віднімання; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність основи для додавання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16, від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA102000/2020/000044/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 № UA102030/2020/00062 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн, суд зазначає таке.
Як вбачається з платіжного доручення від 06.06.20 № 215600426655, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, та відповідно до квитанцій від 27.07.2020 № 0.0.1714818023.1, від 28.07.2020 № 0.0.1783943451.1, від 22.07.2020 № ПН1597896 судові витрати на правничу допомогу складають в сумі 8500,00 грн.
Відповідач просить зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки справа є незначної складності, що ставить під сумнів кількість часу. Яка витрачена для підготовки заяв по суті.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи частини третьої статті 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 816/2096/17.
З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2020 позивач з адвокатом Мхитарян Ю.В. укладений договір про надання правничої допомоги №72.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: рахунок - фактуру №72/1 від 19.05.2020, рахунок - фактуру №72/2 від 22.07.2020, акт надання послуг №71/1 від 24.07.2020 року, квитанції від 27.07.2020 № 0.0.1714818023.1, від 28.07.2020 № 0.0.1783943451.1, від 22.07.2020 № ПН1597896 про сплату послуг на загальну суму 8500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи те, що справа є незначною складності, розглянута без повідомлення сторін, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, сплачені відповідно до квитанцій від 27.07.2020 № 0.0.1714818023.1, від 28.07.2020 № 0.0.1783943451.1, від 22.07.2020 № ПН1597896.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Північної митниці Держмитслужби від 05.03.2020 № № UA102000/2020/000044/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 № UA102030/2020/00062.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн) 80 коп., сплачений відповідно до квитанції від 06.06.20 № 215600426655 та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі грн).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Північна митниця Держмитслужби, просп.Перемоги, 6,м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 43332675.
Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2020 року.
Суддя І.І. Соломко