20 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1913/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 № Ф-1436-17.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки), оскільки вона перебуває на спрощеній системі оподаткування у зв'язку з тим, що з 2007 року є пенсіонером за віком, а отже, відповідно до чинного законодавства звільняється від сплату єдиного внеску. Позивачем помилково подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску (форма №Д5) за 2014-2015 роки. Однак відповідач відмовив у скасуванні самостійно визначених позивачем зобов'язань.
22.06.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем до суду подано відзив, в якому позов не визнає та зазначає, що позивач самостійно визначила суми зобов'язань, тому відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок № 454) такі суми підлягають сплаті на загальних підставах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є пенсіонером за віком з 2007 року, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 ( а.с.12).
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.07.1993 (а.с.15-16).
16.01.2015 та 18.01.2016 позивачем до контролюючого органу помилково подано звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2015 роки Форми Д5 (річна) та зазначено суму нарахованого єдиного внеску за 2014 рік в розмірі 5293,88 грн та за 2015 рік в розмірі 5293,88 грн.
29.07.2018 позивач звернулась до ГУ ДФС в Чернігівській області з вимогою скасувати звіти про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014- 2015 роки, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, тому не мала подавати такий звіт.
Головне управління ДФС у Чернігівській області листом від 05.08.2019 №37397/6/99-99-13-02-0125 повідомило позивача, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Однак відповідачем зазначено, що в разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.
21.05.2020 позивачем отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 №Ф-1436-17 на суму 10365,68 грн (а.с.14).
Вважаючи зазначену вимогу протиправною, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, (далі - Інструкція № 449), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435) Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок № 454).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Наведені норми кореспондують з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 435, відповідно до змісту якого фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію за віком. Звіт зазначеними особами не подається.
Відповідно до п. 1 та п. 2 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючи документи, тобто, страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючи документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.
При цьому, єдиною правовою підставою для виникнення в особи, яка звільнена від сплати єдиного внеску, зобов'язання сплачувати такий внесок є укладання нею договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу на те, що позивач зареєстрована як ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за віком, а отже є особою, яка звільнена від сплати ЄСВ та подання відповідного звіту.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач не укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, жодною нормою чинного законодавства не передбачено виникнення в особи, звільненої від вищезазначених зобов'язань, обов'язку зі сплати ЄСВ у разі помилкового подання звіту про доходи, тобто в разі транспарентності нею своїх доходів перед податковими органами.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в листі, який наданий відповідачем на запит позивача, не досліджено та не проаналізовано підстави, за яких в особи, яка в силу закону звільнена від сплати єдиного внеску, виникає обов'язок його сплачувати, а також не наведено жодних висновків щодо можливості та порядку виправлення помилки, допущеної позивачем при поданні звіту форми № Д5 за 2014-2015 роки.
При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 № Ф-1436-170 є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов у цій справі - задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 14.05.2020 № Ф-1436-17 на суму 10365,68 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн) 80 коп., який сплачений відповідно до квитанції від 29.05.2020 №1009414220.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби України у Чернігівській області, вул.Реміснича, 11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966.
Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2020 року.
Суддя І.І. Соломко