20 серпня 2020 року справа № 580/2742/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не визначення станом на 01 січня 2020 року суми заборгованості, яка утворилась в результаті виплати за період із 01 січня 2018 по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого із 01.01.2018 основного розміру пенсії, та невжиття заходів по її виплаті;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаські області провести ОСОБА_1 розрахунок та виплату заборгованості, яка утворилася станом на 01 січня 2020 року в результаті виплати за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого та встановленого із 01.01.2018 його основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осі” № 704 від 30 серпня 2017 року та “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” № 103 від 21 лютого 2018 року здійснив перерахунок пенсії позивача. Відповідно до вказаних розрахунків основний розмір пенсії позивача з 01.01.2018 становить 9985,50 грн.
Фактично виплата підвищення перерахованої пенсії відповідачем проводилась із 01.01.2018 по 31.12.2018 в розмірі 50% суми підвищення пенсії, що становило 2694,24 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 така виплата проводилась в розмірі 75% суми підвищення до пенсії, що становило 4041,35 грн і лише із 01.01.2020 виплата підвищення до пенсії проводилась в повному обсязі.
Позивач наголошує, що жодною нормою Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування, а також позбавлення права на отримання нарахованої пенсії не в повному обсязі.
Крім того, рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано, зокрема протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
За таких обставин вважає, що має право на виплату заборгованості перерахованого та невиплаченого в повній сумі основного розміру пенсії, яка утворилася за період із 01.01.2018 по 31.12.2019.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 серпня 2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та постанов Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” позивачу проведено перерахунок пенсії у лютому 2018 року з 01.01.2018.
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” ( з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення.
Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, що набрало законної сили 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішення суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативного-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно правовий акт.
Відповідач зазначає, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови № 103 не впливає на розгляд справи, оскільки алгоритм дій Головного управління під час проведення перерахунку та виплати пенсії позивачеві з 01.01.2018 та 01.01.2019 був передбачений чинними на той час п.п. 1-2 постанови від 21.02.2018 № 103.
Відповідач наголошує, що постанова КМУ № 103 на час вчинення спірних дій була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато з урахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та постанов Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” позивачеві проведено перерахунок пенсії у лютому 2018 року з 01.01.2018.
Виплата перерахованих відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” ( з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводилася з 01.01.2018 у таких розмірах: 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення
Позивач вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не визначення станом на 01 січня 2020 року суми заборгованості, яка утворилась в результаті виплати за період із 01 січня 2018 по 31 грудня 2019 року не в повному обсязі перерахованого із 01.01.2018 основного розміру пенсії, та невжиття заходів по її виплаті протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З такого законодавчого регулювання слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
З метою реалізації норми частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, з 01.01.2020 100% щомісячно 100% підвищення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до приписів частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Частиною другою статті 265 згаданого Кодексу встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Таким чином, виплата пенсії у період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року мала здійснюватися відповідачем у порядку, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року.
Враховуючи, що п. 2 Постанови № 103 втратив чинність з 05 березня 2019 року, саме з цієї дати виплата позивачу пенсії в розмірі 75 % суми підвищення пенсії є безпідставною.
Разом з цим, суд враховує, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (набрала чинності 04 вересня 2019 року), відповідно до пункту 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14 серпня 2019 року набрала чинності 04 вересня 2019 року, то виплата позивачеві пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку є протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно), оскільки поняття “бездіяльність” трактується як не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, а оскільки дії щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) Головним управління вчинені, то в даному випадку саме дії відповідача є протиправними і, як наслідок, слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Наведене свідчить, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, є всі підстави для зобов'язати Головне управління нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно)згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати у період з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року (включно) 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року (включно).
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.08.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк