11 серпня 2020 року справа № 580/1506/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
за участю:
секретаря - Сачинської В.С.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42494-17 від 10.01.2019,-
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС України, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-42494-17 від 10.01.2019.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що згідно з вимогою №Ф-42494-17 від 10.01.2019 станом на 31.12.2018 за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 15008,48 грн. як самозайнятої особи, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність. Позивач з 07.06.2013 перебуває на обліку як платник податків -самозайнята особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, в Черкаському ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Канівське районне відділення) та з 11.10.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку як платник єдиного внеску за спрощеною системою оподаткувння 3 групи та здійснює діяльність у сфері права. Нарахування єдиного соціального внеску як особі, яка здійснює адвокатську діяльність, є протиправним, оскільки здійснюється подвійний облік однієї і тієї ж особи, яка забезпечує себе роботою, та подвійне оподаткування однієї і тієї ж діяльності.
Згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 64 ПКУ контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від якої регулюється ст. 178 ПКУ і лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Вважає, що оскільки зареєстрована як фізична особа-підприємець, на неї не розповсюджуються норми ч. 3 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». В розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, яка регулярно сплачує єдинй внесок у розмірі не менше мінімального, що виключає її обов'язок по сплаті єдиного внеску як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з ознакою «провадження незалежної професійної діяльності», і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 29.11.2018 позивачем подано заяву до контролюючого органу за формою 5-ОПП з позначкою «Зміни» про взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності, проте чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність. Отже така особа повинна сплачувати єдиний внесок двічі.
Ухвалою судді від 10.05.2019 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 14год. 00 хв 14.06.2019.
Ухвалою суду від 04.06.2019 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19.
Ухвалою суду від 13.04.2020 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 14 год 00 хв 29.04.2020.
Ухвалою суду від 29.04.2020 судове засідання відкладено у зв'язку із запобіганням поширенню на території України корона вірусу COVID-19.
Усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 13.08.2020, здійсено процесуальну заміну відповідача Головного управління ДФС у Черкаській області на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області.
У судовому засіданні 13.08.2020 позивач позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений судовою повісткою, отриманою згідно розписки 20.07.2020, про причини неявки не повідомів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте про причини неявки не повідомив, суд розглядає справу за відсутності відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5380 від 19.04.2013 Микитишин Оксана Миколаївна (позивач) має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно довідки форми №4-ОПП від 07.06.2013 №1323060700003 позивач була взята на облік платника податків у Канівській об'єднаної ДПІ як адвокат, тобто особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.10.2017, позивач 11.10.2017 була зареєстрована як фізична особа-підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1 за кодом діяльності 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань оподаткування.
Згідно Витягу з Реєстру платників єдиного податку від 10.11.2017 №1723153400130, виданого Канівським відділенням ГУ ДФС у Черкаській області, позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець - платник єдиного податку 3 групи, здійснює господарську діяльність, зокрема, за кодом згідно з КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.
25.01.2018 позивач подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за жовтень-грудень 2017 року як фізичною особою-підприємцем у сумі 2112,00 грн.
25.04.2018 позивач подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік як особою, що провадить незалежну професійну діяльність, у сумі 8448,00 грн.
Відповідач у 2018 році нарахував позивачу єдиний внесок:
2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю за 1 квартал 2018 року терміном сплати 19.04.2018;
2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - як фізичній особі -підприємцю за 11 квартал 2018 року терміном сплати 19.07.2018;
2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю за 11 квартал 2018 року терміном сплати 19.07.2018;
2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - як фізичній особі-підприємцю за 111 квартал 2018 року терміном сплати 19.10.2018;
2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю за 1 квартал 2018 року терміном сплати 19.10.2018.
Згідно інтегрованої картки платника ЄСВ станом на 01.01.2018 за позивачем обліковувалась переплата у сумі 2112,00 грн.
За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 згідно платіжних доручень №5 від 07.02.2018 на суму 1638,12 грн, №8 від 15.03.2018 на суму 819,06 грн, №9 від 18.04.2018 на суму 819,06 грн, №11 від 07.09.2018 на суму 819,06 грн, №13 від 25.09.2018 на суму 819,06 грн, №15 від 22.10.2018 на суму 819,06 грн, №17 від 19.12.2018 на суму 1638,12 грн та банківської квитанції 0.0.1087229137.1 від 18.07.2018 на суму 819,06 грн. позивач сплатила єдиний внесок.
З врахуванням переплати у сумі 2112 грн та сплачених сум ЄСВ за 2018 рік станом на 31.12.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка у сумі 15000,48 грн.
10.01.2019 відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42494-17 у сумі 15000,48 грн. та направлена позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19
Судом встановлено, що згідно з довідкою форми №4-ОПП від 07.06.2013 №1323060700003 позивач перебувала на обліку як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність-платник єдиного внеску, проте з 11.10.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Вказані правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву та реєстраційних і облікових даних платника податків (а.с. 37), 29.11.2018 позивач подала заяву до контролюючого органу за формою №5-ОПП з позначкою «Зміни» про взяття на облік як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим відповідач нарахував позивачу у 2018 році єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність: у сумі 2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) -за 1 квартал 2018 року терміном сплати 19.04.2018; 2457,18 грн (819,06 грн х3 міс) - за 11 квартал 2018 року терміном сплати 19.07.2018; 2457,18 грн (819,06 грн х 3 міс) - за 1 квартал 2018 року терміном сплати 19.10.2018, всього 7371,54 грн.
Проте подання заяви за формою №5-ОПП передбачено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, прийнятим відповідно до статті 62 глави 5, статей 63 - 68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України.
Суд не враховує доводи відповідача про наявність заяви позивача від 29.11.2018 форми №5-ОПП, оскільки Порядок № 1588 не враховується при вирішенні спірних правовідносин з огляду на положенням пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, за якими цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також положення частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, згідно з якими виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Вказаний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.
Окрім цього, у судовому засіданні позивач заперечила, що надавала відповідачу заяву форми №5-ОПП з позначкою «Зміни» про взяття на облік як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, а відповідач на підтвердження вказаної обставини заяву від 29.11.2018 до суду не надав.
За вищезазначених обставин позивач була взята на облік як платник єдиного внеску з 29.11.2018 всупереч діючим нормам, тому не є платником єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Отже нарахування єдиного внеску за 2018 рік у сумі 7371,54 грн здійснено без законних підстав і сплаті не підлягає.
Щодо єдиного внеску у сумі 8448,00 грн згідно поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік як особою, що провадить незалежну професійну діяльність, суд зазначає наступне.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Пунктом 19 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 (в редакції до 15.05.2018, яка діяла на час подання звітів Додаток №5 від 25.01.2018 та від 25.04.2018) передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є ФО - підприємцями, крім осіб, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.
Отже відповідно до вказаних приписів особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність і отримує дохід, та одночасно є фізичною особою-підприємцем за іншими видами діяльності, зобов'язана була подавати окремі Звіти у разі здійснення різних видів діяльності.
Судом встановлено, що у витягу з Реєстру платників єдиного податку від 10.11.2017 №1723153400130 зазначений вид діяльності позивача за кодом згідно з КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.
Отже позивач не зобов'язана була подавати звіт як особа, яка здійснює адвокатську діяльність як незалежну професійну діяльність, оскільки вказаний вид діяльності здійснюється нею як фізичною особою-підприємцем.
У судовому засіданні позивач пояснила, що подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність за 2017 на суму 8448,00 від 25.04.2018 помилково, оскільки здійснює діяльність у сфері права та сплачує єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець.
На підставі положень пункту 19 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 (в редакції до 15.05.2018, яка діяла на час подання звітів Додаток №5 від 25.01.2018 та від 25.04.2018), суд погоджується з доводами позивача та вважає, що єдиний соціальний внесок у сумі 8448,00 грн відображений у Звіті від 25.04.2018 помилково, тому сплаті не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, нарахування позивачу єдиного внеску у 2018 році у сумі 8448 грн. та 7371,54 грн., всього 15819,54 грн є безпідставним, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 №Ф-42494-7, згідно з якою недоїмка складає 15000,48 грн, є незаконною та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 10 січня 2019 року №Ф-42494-17 на суму 15000 грн. 48 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 18 серпня 2020 року.
Головуючий суддя А.В. Руденко