Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 серпня 2020 р. № 520/8308/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (про визнання дій протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії старшого державного виконавця Омельченко В.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 61997688 від 06.05.2020 року та скасувати зазначену постанову;
визнати протиправною та скасувати постанову ВП 61997688 від 06.05.2020 р. старшого державного виконавця Омельченко В.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
визнати протиправною та скасувати постанову ВП 61997688 від 06.05.2020 р. старшого державного виконавця Омельченко В.В Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору;
визнати протиправним та скасувати виклик державного виконавця за ВП № 61997688 від 06.05.2020 р. старшого державного виконавця Омельченко В.В Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
судові витрати по справі покласти на Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 замінено третю особу по справі на ГУ ДПС у Харківській області та закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування виклику старшого державного виконавця Омельченко В.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за ВП № 61997688 від 06.05.2020 р
Позивач, відповідач, тертя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачем надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідачем по справі надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства у межах наданих повноважень.
Третя особа правом подання пояснень на позовну заяву не скористалася.
По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Омельченко В.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 61997688 від 06.05.2020 року та скасування зазначеної постанови.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів/посадових осіб відповідно до приписів частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VІІІ (надалі по тексту також Закон №1404-VІІІ) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
ГУ ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 на підставі положень ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено від 05.03.2020 № Ф-4252-52-У про сплату боргу у розмірі 12605.20 грн., в тому числі недоїмка 9791.88 грн, штраф 1134.86 грн., пеня 1678.46 грн.
Частиною 5,6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі вимоги про сплату боргу та заяви стягувача про її виконання, відповідачем 06.05.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 61997688.
Частиною 1ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Як встановлено судом, в постанові про відкриття виконавчого провадження від № 61997688 від 06.05.2020 року державним виконавцем не указано ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження.
Суд зазначає, що надсилання документів виконавчого провадження врегульовано ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Долученими до матеріалів справи документами встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що постанова про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, виклик державного виконавця направлені на адресу позивача простим поштовим відправленням 06.05.2020 року відповідно до відбитку штампу поштового відділення на реєстрі згрупованих відправлень № 55, що з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» є порушенням відносно постанови про відкриття виконавчого провадження.
Направлення постанови про відкриття виконавчого провадження звичайним поштовим відправленням не є підставою для її скасування, оскільки зазначена дія вчиняється після відкриття виконавчого провадження, тоді як з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження виключає можливість застосовування виконавцем засоби і способи примусу,
Також, долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що повторно копії означених вище документів надіслані на адресу позивача з повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідно отримані останнім, що в подальшому обумовило звернення до суду.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність у діях відповідача порушень вимог ст.19, 28 Закону України "Про виконавче провадження" в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника звичайним поштовим відправленням та не забезпечення доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження внаслідок не зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження відповідного ідентифікатору доступу, проте вказані дії не є підставою для скасування рішення чи виконавчої дії.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника звичайним поштовим відправленням та не забезпечення доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження внаслідок не зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження відповідного ідентифікатору доступу
Щодо постанови про стягнення виконавчого збору , то суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження).
Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. (ч.2 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII). Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4).
Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Пунктом 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Частиною першою статті 40 Закону 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.
Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, обов'язковість врахування яких при вирішенні цієї справи зумовлена вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України.
З матеріалів справи слідує, що 06.05.2020 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Омельченко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження змісту якої встановлено, що питання про стягнення виконавчого збору з позивача ним не вирішено.
В той же час 06.05.2020 з посиланням на положення ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з позивача виконавчий збір у сумі 1260.52 грн., тоді як доказів наявності підстав для винесення вказаної постанови в порядку, встановленому ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови від 06.05.2020 про стягнення виконавчого збору.
Пунктом 3 частини 1статті 42 Закону України №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
суд зазначає, що частиною 2 статті 42 Закону України №1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Абзацом 3 частини 3 цієї правової норми визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Аналогічні приписи містяться у пункті 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012, відповідно до якої витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно з урахуванням положень ст.42 Закону №1404-VIII винесено постанову про стягнення з позивача мінімальних витрат виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Омельченко В.В. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 61997688 від 06.05.2020 року в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника звичайним поштовим відправленням та незабезпечення доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження внаслідок не зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження відповідного ідентифікатору доступу.
Визнати протиправною та скасувати постанову ВП 61997688 від 06.05.2020 р. старшого державного виконавця Омельченко В.В Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.