Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 серпня 2020 р. № 520/6821/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09,2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснити виплату суми перерахунку;
- визнати протиправною дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум;
- зобов'язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2017 року по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що при виключенні його зі списків особового складу відповідач не провів з ним всіх належних розрахунків при звільненні
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що в правовідносинах, з приводу яких подано позов, діям в межах повноважень.
Позивач надав відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Наказом Адміністрації ДПС України від 11.07.2017 року № 693-ос позивача звільнено з військової служби, а наказом відповідача від 01.08.2017 року № 386-ос виключено зі списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення з 01.08.2017 року.
Позивач є учасником бойових дій, що вбачається з посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 30.04.2015 року.
Щодо позову в частині оскарження дій відповідача, які полягають у розрахунку та виплаті, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби та в частині оскарження дій відповідача, які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до відповідача з запитами 25.03.2020 року в яких просив повідомити, чи було здійснено з ним при звільненні зі служби всі належні розрахунки, а саме, щодо одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та щодо інформації про складові грошового забезпечення з яких обраховано компенсацію, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/13271/19.
Відповідач на вказані запити надав відповідь листом від 31.03.2020 року, в якому повідомив позивачу, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить характер винагороди, тому до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби не враховується. Також, до вказаної відповіді надано копії особистих карток позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року (справа № 520/13271/19) було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 серпня 2017 року.
Вказане рішення було виконане та позивачу сплачено 10803,78 грн.
Однак, отримавши вказані кошти, позивач вказував, що ця компенсація проведена без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, що, як він вказує, вбачається з листа відповідача та копій особистих карток.
По суті позову в зазначених частинах суд вказує наступне.
Згідно ч.1 та 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( надалі - Закон №2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 частини другої статті 15 Закону України №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до приписів підпункту 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №899 (що була чинна на час звільнення позивача), установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Розглядом справи встановлено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну грошову винагороду.
Отже, така додаткова винагорода була нарахована та виплачувалась позивачу постійно до його звільнення з військової служби.
Суд вказує, що в силу положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Крім того, чинним законодавством України передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховується, зокрема, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Посилання відповідача на п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена Наказом МВС України від 02.02.2016 № 73, за яким винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, суд відхиляє, оскільки вказаним підзаконним актом звужено права позивача та зазначені приписи йдуть в розріз нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи викладене, а також те, що у судовому порядку у справі № 520/13271/19 підтверджено право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, зважаючи, що п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 чітко встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, водночас, беручи до уваги, що розглядом справи підтверджено, що відповідачем протиправно не було враховано позивачеві щомісячну додаткову грошову винагороду при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову у вказаних частинах.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10.05.2019 року по справі №820/5285/17, від 22.10.2019 року по справі № 520/3505/19, від 31.07.2019 року по справі № 826/3398/17.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо решти позову про оскарження дій Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум із визначенням належного способу захисту порушеного права у спосіб зобов'язання Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2017 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 чітко встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
На думку позивача, обґрунтованість його вимог у зазначеному випливає з наступного:
- відповідачем протиправно не було враховано позивачеві щомісячну додаткову грошову винагороду при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, хоча сама одноразова грошова допомога виплачена своєчасно;
- відповідачем при звільненні позивача не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а фактично такі дії вчинено 28.02.2020 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року (справа № 520/13271/19);
- відповідачем протиправно не було враховано позивачеві щомісячну додаткову грошову винагороду при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року (справа № 520/13271/19).
Крім того, як вказував позивач, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 520/13270/19 було зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.08.2017.
Вказані суми у розмірі 32119,35 грн. виплачено позивачу 31.03.2020 року.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ст. 47 КзПП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Вказані правові позиції викладені Верховним Судом є обов'язковими для врахування, в силу положень ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд також зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24.03.1995 N 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 (далі - Порядок N 100).
Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Суд вказує, що чинним законодавством передбачено два випадки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, котрі залежать від факту існування спору про розміри виплат, а саме: 1) у разі відсутності спору про розмір платежів за ч.1 ст.117 КЗпП України та 2) у разі наявності спору про розміри платежів за ч.2 ст.117 КЗпП України.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі №620/1982/19 відносно компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні у правовідносинах з приводу проходження публічної служби строк давності взагалі складає один місяць від події проведення остаточного розрахунку.
Таким чином, враховуючи підстави позову в даній частині, право заявника на вимогу про компенсацію середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні виникає лише у момент настання події остаточного розрахунку і у відносинах публічної служби має бути реалізовано протягом місяця.
Позивач просив про компенсацію середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні внаслідок несвоєчасного та неповного розрахунку, що полягало у наступному:
- відповідачем протиправно не було враховано позивачеві щомісячну додаткову грошову винагороду при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, хоча сама одноразова грошова допомога виплачена своєчасно;
- відповідачем при звільненні позивача не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а фактично такі дії вчинено 28.02.2020 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року (справа № 520/13271/19);
- відповідачем протиправно не було враховано позивачеві щомісячну додаткову грошову винагороду при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року (справа № 520/13271/19).
Крім того, як вказував позивач, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 520/13270/19 було зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.08.2017. Вказані суми у розмірі 32119,35 грн. виплачено позивачу 31.03.2020 року, а не в день звільнення.
Відтак, остаточний розрахунок за всіх видів виплат у належному обсязі та у сукупності наразі ще не настав, отже, позов у цій частині є передчасним та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших витрат ним суду не надано.
Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61166, м.Харків, пров. Інженерний, 7, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09,2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). які полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2017, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, здійснити виплату суми перерахунку;
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 серпня 2020 року.
Суддя О.М. Шляхова