Справа № 500/1593/20
19 серпня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 30608,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30608,64 грн, яка не сплачена відповідачем добровільно, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 23.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання, в якому просить розглядати справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК) на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.
Суд встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала узгоджені суми податкового зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30608,64 грн.
Зазначена сума заборгованості підтверджується довідкою про наявність податкового боргу від 10.06.2020 (арк. справи 6), розрахунком суми позовних вимог (арк. справи 7), світлокопією інтегрованої картки платника податків (арк. справи 15-16) та податковим повідомленням - рішенням від 23.09.2019 № 0292225-5205-1917 (арк. справи 10).
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку зазначеного податкового повідомлення - рішення (далі - ППР) відповідач не надала, а суд не здобув. Також відповідач не надала, а суд не здобув доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у зазначеному ППР суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Таким чином, податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, нараховане контролюючим органом на підставі зазначеного ППР є узгодженим у порядку і на умовах, визначених ПК.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковим боргом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30608,64 грн є податковим боргом.
Суд встановив, що у зв'язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 ПК відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 351-52 від 15.01.2020, яку отримала остання 22.01.2020, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 9).
Як підтверджується матеріалами справи, з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашала у повному обсязі, а отже, відповідно до статті 60 ПК зазначена податкова вимога не відкликалася.
На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 30608,64 грн відповідач не надала, а суд не здобув.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 30608,64 грн задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 30608 (тридцять тисяч шістсот вісім) грн 64 коп. на р/р UA858999980314040512000019631, код одержувача 36488038, МФО 899998, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 18010300.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.08.2020.
Реквізити сторін:
позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 43142763);
відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Цеценівка, Шумський район, Тернопільська область, 47151, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головуюча суддя Мірінович У.А.