Справа № 420/219/19
20 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства у справах ветеранів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 420/219/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості, зобов'язано Міністерство соціальної політики України здійснити замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 року апеляційні скарги Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, що полягають у порушенні вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484, визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 листа талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно із 50-відсотковою знижкою їх вартості, зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, серія НОМЕР_1 , згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них», підписаною 12.03.1993 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства у справах ветеранів України, яке є правонаступником Міністерства соціальної політики, про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії і в цій частині залишено в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 420/219/19, в іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 року у справі № 420/219/19 залишено без змін.
У ході розгляду справи у суді касаційної інстанції до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 було внесено зміни постановою від 16.10.2019 року № 887, а саме п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 викладено у такій редакції: «Установити, що виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів: для осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - за замовленням Міністерства у справах ветеранів».
Верховний Суд під час перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку залучив як відповідача Міністерство у справах ветеранів України з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 212 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчих органів».
03.08.2020 року було видано виконавчий лист ОСОБА_1 про зобов'язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, серія НОМЕР_1 , згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них», підписаною 12.03.1993 року.
18.08.2020 року до суду від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшла заява про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення. У вказаній заяві відповідач просить суд: відстрочити виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 420/219/19 до виготовлення та надходження бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку, що заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення не належить до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в обґрунтування поданої заяви про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення вказує, що з метою вжиття відповідних заходів щодо виконання рішення суду ним неодноразово направлялись листи до Міністерства соціальної політики України, Міністерства у справах ветеранів, Департаменту соціальної політики Одеської облдержадміністрації з проханням посприяти у вирішенні питання щодо забезпечення бланками листів талонів на пільговий проїзд країнами СНД. Департамент не отримував талони на пільговий проїзд на території країн - членів СНД на 2016-2020 роки та на теперішній час вони відсутні, тому це істотно унеможливлює виконання рішення суду у добровільному порядку. 03.08.2020 року Міністерство у справах ветеранів війни України задля забезпечення виконання рішення суду було здійснено замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків відповідних листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни». Відповідач зазначає, що на теперішній час не можливо виконати рішення суду в частині надання ОСОБА_1 листа талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни ІІ групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року без виготовлення бланків та подальшого розподілу на департамент.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч.2 ст.378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч.4 ст.378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З матеріалів справи вбачається, що П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 03.10.2019 року зазначив, що підстави, з яких позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви щодо видачі листів талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД, є необґрунтованими, оскільки на теперішній час не припинено дію Угоди, не ініційовано та не внесено змін щодо питання виготовлення країнами-учасницями листів талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД; чинним законодавством не ставиться у залежність можливість реалізації права особи на пільговий проїзд із наявністю чи відсутністю в уповноваженого органу державної влади бланків листів талонів.
На підставі зазначеного, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що ОСОБА_1 має право на одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, ненадання таких талонів не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 року погодився з висновками апеляційного адміністративного суду про те, що чинним законодавством не ставиться у залежність можливість реалізації права особи на пільговий проїзд із наявністю чи відсутністю в уповноваженого органу державної влади бланків листів талонів, а підстави, з яких позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви щодо видачі листів талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД, є необґрунтованими, оскільки на теперішній час не припинено дію Угоди, не ініційовано та не внесено змін щодо питання виготовлення країнами-учасницями листів талонів на пільговий проїзд територією країн-членів СНД.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на відсутність талонів на пільговий проїзд на території країн - членів СНД на 2016-2020 роки, як на підставу для неможливості виконання у добровільному порядку судового рішення, що набрало законної сили, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Кодекс адміністративного судочинства України спрямовує правосуддя в адміністративних справах саме на забезпечення реалізації права особи на ефективний судовий захист, створюючи судам всі необхідні механізми для гарантування цього.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на положення пунктів 53-55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень», які передбачають, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції, означає те, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу; Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту; рішення повинно бути сформульоване таким чином, щоб його можна було втілити в життя; нечітке рішення, яке можна тлумачити по-різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
Відтак, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч.1 ст.2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов'язок ухвалення рішення, яке відновить права такої особи у сфері публічно-правових відносин від порушень.
Згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, ч.2 ст.5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд зазначає, що задоволення заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення у справі № 420/219/19 в даному випадку призведе до порушення права ОСОБА_1 на ефективний судовий захист, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим з боку відповідача.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення у справі № 420/219/19.
Відповідно до ч.8 ст.378 КАС України ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 5, 242, 243, 248, 370, 372, 378 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення у справі № 420/219/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства у справах ветеранів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко