про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 серпня 2020 р. № 400/3327/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Г.В. Лебедєвої, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради та Миколаївського міського голови про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Миколаївської міської ради та Миколаївського міського голови про:
- визнання бездіяльності Миколаївського міського голови і Миколаївської міської ради протиправними;
- зобов'язати Миколаївського міського голову в тижневий термін розробити індивідуальний проект рішення міськради щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з 07.07.2015 року і викласти його на офіційному сайті міськради. Після сплину передбаченого Регламентом 20-денного/робочі дні/терміну перебування проекту рішення на сайті, в тижневий строк скликати позачергову сесію міськради і винести на її розгляд вищезазначений індивідуальний проект рішення міськради;
- зобов'язати Миколаївську міську раду розглянути індивідуальний проект рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки і своїм рішенням розірвати договір оренди з 07.07.2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір, що стосується бездіяльності відповідачів, яка полягає в не розірванні договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди.
Отже, спір виник у сфері орендних правовідносин щодо об'єкта комунального майна.
Згідно зі статтями 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (при наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб'єктами підприємницької діяльності.
Крім того, за змістом статей 123, 124 ЗК рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Отже, в даному випадку відповідач реалізовує повноваження власника землі і виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин, в яких він діє не як суб'єкт владних повноважень, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій.
Даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача - права користування спірною земельною ділянкою.
З огляду на наведене, вбачається спір про право, який є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене та наведені норми закону, суд дійшов висновку, що вказані спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради та Миколаївського міського голови про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії належить відмовити.
Позовна заява, у відповідності до ч. 3 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню особі, яка подала позовну заяву.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 243, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження по адміністративній справі №400/3327/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради та Миколаївського міського голови про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачам, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду, в порядку цивільного судочинства.
Повідомити позивачів, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Лебедєва