18 серпня 2020 р. № 400/2483/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, вул. Садова, 1, офіс. 307, м. Миколаїв, 54001
про:скасування постанов від 12.05.2020 р., від 13.05.2020 р. ВП № 62044174,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича у виконавчому провадженні № 62044174 від 12.05.2020 року про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та від 13.05.2020 року про розшук майна боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав що постанови на підставі яких накладено арешт та розшук майна боржника є незаконними, оскільки рішення суду на підставі якого видано судовий наказ оскаржується у Південно - західному апеляційному суді та 03.06.2020 року винесено ухвалу про зупинення дії рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 року по справі 915/1741/19. Крім того про наявність постанов про накладення арешту та оголошення транспортних засобів ОСОБА_1 стало відомо від третіх осіб, так як звернувся фактичний користувач транспортного засобу ИЖ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/нoмep шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , якому позивач продав даний автомобіль та надав довіреність на зняття його з обліку та постановку на облік. Так, при зверненні до ТСЦ йому було повідомлено про неможливість проведення дій по перереєстрації транспортного засобу по причині накладеного арешту на все майно ОСОБА_1 .
Відповідач надав відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, та зазначив, що всі дії виконавця вчинені в межах повноважень наданих Законом України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів".
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
12.05.2020 року приватним виконавцем Баришніковим Артемом Дмитровичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 62044174 про примусове виконання судового наказу Господарського суду Миколаївської області по справі 915/1741/19 від 06.04.2020 про стягнення з ФОН ОСОБА_1 (далі- боржник) на користь ПАТ «ЖЛК-Україна» збитків в сумі 400821.42 гри. та судового вбору в сумі 6012.32 грн.
Того ж дня приватним виконавцем Баришніковим Артемом Дмитровичем винесена постанова про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику.
13.05.2020 року приватним виконавцем Баришніковим Артемом Дмитровичем винесена постанова про розшук майна боржника та оголошено в розшук транспортні засоби: 1) ИЖ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 3) DAF, реєстраційний номер НОМЕР_5 ,
4) STEVENS, реєстраційний номер НОМЕР_6 ,
5) OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_7 ,
6) FRUEHAUF, реєстраційний номер НОМЕР_8 ,
7) DAF, реєстраційний номер НОМЕР_9 ,
8) MAN, реєстраційний номер НОМЕР_10 ,
9) CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_11 ,
10) RENAULT, реєєтраційний номер НОМЕР_12 ,
11) CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_13 ,
12) MAN, реєстраційний номер НОМЕР_14 ,
13) TRAILOR, реєстраційний номер НОМЕР_15 , які належать фізичній особі ОСОБА_1 .
11.06.2020р. боржником приєднана до матеріалів виконавчого провадження ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 р. по справі 915/1741/19 про поновлення ФОП ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Ми колаївської області.
15.06.2020 р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження па підставі п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись із постановами, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі-Закон №1404-VII).
Статтею 1 Закону №1404-VII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами частини першої статті 5 Закону Закону №1404-VII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною другою статті 48 Закону №1404-VII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Водночас, суд звертає увагу, що статтею 13 Закону №1404-VII врегульовано питання строків прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону №1404-VII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За змістом статті 36 Закону 1404-VIII у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини; розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
З матеріалів справи та доданих до неї матеріалів по виконавчому провадженню № 62044174 вбачається, що постанова про арешт коштів боржника винесена 12.05.2020 року, а постанова про розшук майна боржника винесена на наступний день, тобто - 13.05.2020 року.
Проте, відповідачем документально не доведено підстав для розшуку майна боржника. Крім того, на думку суду, відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на реальне виконання, з огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідачем формально було вчинено дії, начебто спрямовані на розшук майна боржника, без настання реальних наслідків.
Крім того, позивачем самостійно частково сплачено заборгованість а саме, 22.05.2020р. на рахунок приватного виконавця було перераховано 28 352,86 грн. та 06.07.2020р. на рахунок ПАТ «ЖЛК-Україна» було перераховано 100 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції 0.0.1758825327.1 від 06.07.2020р. та копією меморіального ордеру K0522NGOT5 від 22.05.2020р (арк.спр. 37,38).
Також суд зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вид економічної діяльності позивача - 49.41, це - Вантажний автомобільний транспорт. Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД - 2010) цей клас включає: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, тобто діяльність пов'язана з перевезенням будь-яких вантажів, а отже у разі затримання автомобілів позивача працівниками поліції та передача їх на зберігання на спеціальні майданчики нанесе додаткову значну матеріальну шкоду, що також призведе до ускладнення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 року та завадить виконати зобов'язання по сплаті заборгованості.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними визнання протиправною та скасування постанови про розшук майна боржника від 13.05.2020 у виконавчому провадженні № 62044174 підлягають задоволенню.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_16 ) до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича (вул. Садова, 1, офіс. 307, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер НОМЕР_17 ) задовольнити частково.
2. Скасувати постанову про розшук майна боржника, ФОП ОСОБА_1 , від 13.05.2020 у виконавчому провадженні №62044174, винесену приватним виконавцем Баришніковим Артемом Дмитровичем.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича ( вул. Садова, 1, офіс. 307, м. Миколаїв, 54001 , ідентифікаційний номер НОМЕР_17 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_16 ) судові витрати в розмірі 1051,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення,
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник