20 серпня 2020 р. № 400/1405/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області та Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.03.2020 року (вх. № 285Ш від 03.03.2020 р.) про повернення надміру сплачених податкових грошових зобов'язань в сумі 718 315.18 грн. за платежем: орендна плата з фізичних осіб; зобов'язання Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2020 року (вх. № 285Ш від 03.03.2020 р.) про повернення надміру сплачених податкових грошових зобов'язань в сумі 718 315.18 грн. за платежем: орендна плата з фізичних осіб.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 27 травня 2016 року Баштанська ОДПІ ГУ ДФС в Миколаївській області прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 65719-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 91 090.96 грн. та № 65720-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 268 066.60 грн. Вказала, що позивачем вищевказані податкові зобов'язанні були сплачені 16.09.2016 року, що підтверджується квитанціями № 0.0.618476938.1 на суму 91 090,96 грн. та № 0.0.618480358.1 на суму 268 066,60 грн. 20 квітня 2017 року ГУ ДФС в Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 1195-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 91 090,66 грн. та № 1194-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 268 066,66 грн. Позивачем вищевказані податкові зобов'язанні були сплачені 22.08.2017 року, що підтверджується квитанціями № 0.0.833788989.1 на суму 268 066,60 грн. та № 0.0.833791003.1 на суму 91 090,96 грн. Разом з тим, відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 400/2927/18, яке набрало законної сили 26.07.2019 року, податкові повідомлення-рішення №№ 65719-20, 65720-20 від 27.05.2016 року були визнані протиправними та скасовані. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 400/2926/18 року, податкові повідомлення-рішення №№ 1194-20 та 1195-20 від 20 квітня 2017 року були визнані протиправними та скасовані. 21.11.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань. Листом від 02.12.2019 року за вих. № 159/14-29-51-06-09 відповідач повідомив, що станом на 02.12.2019 року у зв'язку з приведенням у відповідність КОР Шабардіної Ганни Василівни (код бюджетної класифікації 18010900 ст.16) до Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року сума переплати становить 359 157,62 грн. Позивач повторно звернулася до відповідача із заявою від 02 березня 2020 року про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань. Однак, листом від 12.03.2020 року за вих. № 129/14-29-51-05-09, відповідач повідомив, що в заяві позивача зазначено реквізити рахунку орендної тати з фізичних осіб по Явкінській сільській раді Баштанського району, які були актуальними у 2016 та 2017 році та є недійсними на даний чай і через це немає можливості опрацювати заяву позивача відповідно до вимог Порядку № 60. Водночас позивачу запропоновано подати нову заяву із зазначенням реквізитів рахунку, з якого повертаються кошти, що є актуальним на теперішній час. Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, щодо не підготовки висновку про повернення з державного бюджету податку на прибуток в сумі 718 315, 18 грн., та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ухвалою суду від 06.04.2020 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом з належним чином оформленою позовною заявою відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, з позовними вимогами до кожного з відповідачів, в якій ОСОБА_1 в якості відповідача визначено Баштанське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області (надалі - третя особа), відповідно до якої просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо не формування та не надсилання до Управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області "Електронного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені" ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 718 315, 18 грн.;
- зобов'язати Баштанське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області сформувати та надіслати до Управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області "Електронний висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені" ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 718 315, 18 грн.
Ухвалою від 27.04.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1405/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.05.2020 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.05.2020 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області в судове засідання, призначене на 20.05.2020 року не з'явився, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
25.05.2020 року за вх. № 10431 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області надійшли пояснення, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, третя особа послалася на те, що наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182. Пунктом 5 Порядку 787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Вказала, що документів щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів на користь позивача до Управління не надходило.
13.07.2020 року за вх. № 14013 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного упраління ДПС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 02.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Баштанського управління ГУ ДПС у Миколаївській області із заявою про повернення надміру сплачених зобов'язань у сумі 718 315,81 грн. При цьому, позивач у вищевказаній заяві вказав реквізити рахунку орендної плати, які є недійсними на момент подання такої заяви. Через це Баштанське управління ГУ ДПС у Миколаївській області не має можливості опрацювати заяву відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року №60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії ДФС України, її територіальних органів, ДКС України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платниками податків та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені». А саме, при внесенні реквізитів, вказаних у заяві Позивача, до ІС «Податковий блок» вказана заява залишається у підсистемі «Обробка ПЗ та платежів» та не потрапляє до реєстру заяв, необхідних до подальшого відпрацювання. У квитанції про прийняття заяви вказується результат обробки «Документ не прийнятий до розгляду» із зазначенням виявленої помилки «Не вірно вказані реквізити для перерахування коштів». У заяві про повернення надміру сплачених зобов'язань були зазначені реквізити рахунку орендної плати з фізичних осіб по Явкінській сільській раді Баштанського району, які були актуальними у 2016 та 2017 роках та на даний час є недійсними, а зміни відбулись з 01.01.2020 року, про що було повідомлено позивача листом від 12.03.2020 року №129/14-29-51- 05-09.
Ухвалою від 20.08.2020 року суд замінив первісного відповідача по справі № 400/1405/20 - Баштанське управління Головного управління ДПС у Миколаївській області належним - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) (надалі - відповідач).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27 травня 2016 року Баштанська ОДПІ ГУ ДФС в Миколаївській області прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 65719-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 91 090,96 грн. та № 65720-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 268 066,60 грн.
ОСОБА_1 вищевказані податкові зобов'язанні були сплачені 16.09.2016 року, що підтверджується квитанціями № 0.0.618476938.1 на суму 91 090,96 грн. та № 0.0.618480358.1 на суму 268 066,60 грн.
20 квітня 2017 року ГУ ДФС в Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 1195-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 91 090,66 грн. та № 1194-20 за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 268 066,66 грн.
Позивачем вищевказані податкові зобов'язанні були сплачені 22.08.2017 року, що підтверджується квитанціями № 0.0.833788989.1 на суму 268 066,60 грн. та № 0.0.833791003.1 на суму 91 090,96 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 400/2927/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 27.05.2016 року № 65719-20 та податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 27.05.2016 року № 65720-20.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 400/2927/18 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 400/2926/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.04.2017 № 1194-20 від 20.04.2017 року, від 20.04.2017 року № 1195-20, від 01.11.2018 року № 513224-1302-1411, від 01.11.2018 року № 513223-1302-1411.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 400/2926/18 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року залишено без змін.
21.11.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань.
Листом від 02.12.2019 року за вих. № 159/14-29-51-06-09 відповідач повідомив, що станом на 02.12.2019 року у зв'язку з приведенням у відповідність КОР Шабардіної Ганни Василівни (код бюджетної класифікації 18010900 ст.16) до Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року сума переплати становить 359 157,62 грн.
ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою від 02 березня 2020 року про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань, в якій було зазначено назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначено напрямок перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів.
До заяви було долучено копії квитанцій від 16.09.2016 року №№ 0.0.618476938.1, 0.0.618480358.1 та від 22.08.2017 року № 0.0.833788989.1, № 0.0.833791003.1.
Листом від 12.03.2020 року за вих. № 129/14-29-51-05-09, відповідач повідомив, що в заяві позивача зазначено реквізити рахунку орендної плати з фізичних осіб по Явкінській сільській раді Баштанського району, які були актуальними у 2016 та 2017 році та є недійсними на даний чай і через це немає можливості опрацювати заяву позивача відповідно до вимог Порядку № 60. Водночас позивачу запропоновано подати нову заяву із зазначенням реквізитів рахунку, з якого повертаються кошти, що є актуальним на теперішній час.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів..
Згідно з п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені у ст. 43 ПК України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно п. 43.2 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Так, відповідно до приписів п. 43.4 ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Згідно п. 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Пунктом 43.6 ст. 43 ПК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснювались шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім'я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.
Згідно з п. 5 Порядку у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Порядку, у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Надання та погодження висновку здійснюється відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року N 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за N 976/30844.
Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року N 60 затверджений Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 р. за N 370/33341 (надалі - Порядок №60).
Так, згідно із пунктом 1 розділу II Порядку № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 2 розділу II Порядку № 60 передбачено, у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються:
на поточний рахунок платника податку в установі банку;
на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;
у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку
в банку.
Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 2001.5 статті 2001 Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Після надходження до територіального органу ДФС подана в електронній формі заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Журналу опрацювання заяв на повернення (далі - Журнал), який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС.
Заява платника, внесена до Журналу, розглядається структурними підрозділами територіального органу ДФС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу та погашення боргу.
Якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-чствертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Після внесення до Журналу відмітки підрозділу територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, проставляє у Журналі відмітку про наявність або відсутність податкового боргу та правомірність або неправомірність за таких умов повернення коштів.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
На заяви, щодо яких у Журналі встановлено відмітки підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків, зборів, платежів та погашення боргу, здійснюється накладання кваліфікованих електронних підписів керівників (заступників керівників) цих підрозділів у строки, визначені в абзацах другому- четвертому пунктів 5, 6 цього розділу.
Інформація про повернення, щодо якого у Журналі здійснено накладання кваліфікованих електронних підписів керівників (заступників керівників) підрозділів територіального органу ДФС, що виконують функції з адміністрування відповідних податків, зборів, платежів та погашення боргу, автоматично вноситься до Реєстру узгоджених повернень, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС.
Реєстр узгоджених повернень містить, зокрема, дані про податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування або прізвище, ім'я, по батькові (для фізичних осіб), дату та номер заяви про повернення коштів, назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, суму помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються, тощо.
Опрацювання Реєстру узгоджених повернень здійснюється шляхом формування електронних висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені (далі - електронні висновки) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку структурним підрозділом територіального органу ДФС, на який покладено функцію з формування таких електронних висновків.
Формування електронних висновків здійснюється територіальними органами ДФС щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з урахуванням календарної черговості розміщення інформації у Реєстрі узгоджених повернень.
На кожний сформований електронний висновок накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував висновок, керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДФС та кваліфікована електронна печатка такого органу.
Кваліфіковані електронні підписи та кваліфікована електронна печатка накладаються:
за платежами, належними державному бюджету,- не пізніше 16:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви;
за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами,- не пізніше 18:00 восьмого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви.
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.
Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального), направляються до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).
Судом встановлено відсутність у позивача податкового боргу станом на час звернення останнього із відповідними заявами про повернення надмірно сплачених сум грошового зобов'язання.
З огляду на приписи абзацу першого п. 43.5 ст. 43 ПК України, після отримання вказаних заяв, у відповідача виник обов'язок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, підготувати та подати відповідний висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Проте, відповідач листом від 12.03.2020 року за вих. № 129/14-29-51-05-09 повідомив, що питання щодо повернення ОСОБА_1 зайво сплаченої суми з податку з орендної плати фізичних осіб немає можливості опрацювати, оскільки реквізити рахунку орендної плати з фізичних осіб по Явкінській сільській раді Баштанського району, які були актуальними у 2016 та 2017 році та є недійсними на даний чай.
Зі змісту наведених вище норм, слідує, шо за результатами розгляду заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань контролюючим органом або надається висновок про повернення відповідних сумкоштів з відповідного бюджету або приймається рішення про відмову у поверненні помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, у разі відсутності законодавчо визначених умов повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.
Як вбачається з повідомлення про відмову у поверненні коштів, відповідачем причиною такої відмови зазначено, що ОСОБА_1 вказано реквізити рахунку орендної плати з фізичних осіб по Явкінській сільській раді Баштанського району, які були актуальними у 2016 та 2017 році та є недійсними на даний чай.
Проте, посилання відповідача на те, що в заяві мають бути значені актуальні банківські реквізитів рахунку, з кого повертаються кошти, не відповідає вимогам п. 2 розділу II Порядку №60.
Суд зазначає, що відповідачем не виявлені та не встановлені будь-які дані про невідповідність суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку з орендної плати фізичних осіб (яка зазначається у заяві про повернення коштів) сумі, заявленій в податкових деклараціях або наявності у платника податку податкового боргу. Відповідних доказів до суду відповідачем не подано.
Таким чином, суд вважає, що позивач виконав усі умови, передбачені ст. 43 Податкового кодексу України, необхідні для повернення надміру сплачених сум податку з орендної плати з фізичних осіб.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та ГУ ДКС України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ зроблено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14, та вказано, що ефективним способом захисту порушеного права платника податків на повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та отриманні пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, є стягнення таких сум з Державного бюджету України через Казначейство на користь платника податків.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи приписи частини другої статті 5 КАС України, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позовні вимоги, заявлені у даній справі, спрямовані на повернення позивачем з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку з орендної плати з фізичних осіб.
Обраний позивачем при пред'явленні позову спосіб захисту своїх прав у формі визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення таких коштів відповідав існуючій на той час судовій практиці, проте такий спосіб захисту (у разі, якщо суб'єкт звернення дотримався усіх визначених законом умов і це підтверджено судом) не може призвести до реального відновлення прав позивача. Така мета буде досягнута у випадку стягнення на користь позивача відповідних сум.
З метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов'язок ухвалення рішення, яке відновить права платника податків у сфері публічно-правових відносин від порушень.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №826/13360/18.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо не формування та не надсилання до Управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області "Електронного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені" ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 718 315, 18 грн. та стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_1 помилково сплачених грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 718 315, 18 грн.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для формування та направлення до Управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області "Електронний висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені" ОСОБА_1 , а тому наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1681,60 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимог про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься лише ордер про надання правничої допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії МК № 001334.
Суд зазначає, що представником позивача не надано Договору про надання правової допомоги, рахунку фактури, платіжного доручення на підтвердження оплати за правові послуги у сумі 6000 грн., акту приймання-передачі правових послуг про надані правові послуги згідно договору про надання правової допомоги.
Тобто вказані документи не доводять факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі.
Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними та не підтвердженими матеріалами справи.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо не формування та не надсилання до Управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області "Електронного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені" ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 718 315, 18 грн.
Стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_1 помилково сплачених грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 718 315, 18 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.08.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва