справа №380/3578/20
11 серпня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
за участю: представника позивача Завади Т.Р.,
представника відповідача Рибяк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінгім» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінгім» (далі - позивач) до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210051/2 від 19.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UА 209000/2019/210062/2 від 20.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210060/2 від 20.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210061/2 від 20.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210081/2 від 24.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210080/2 від 24.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210082/2 від 24.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/201990/2 від 26.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210089/2 від 26.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210087/2 від 26.12.2019 року.
Ухвалою судді від 20.05.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Берінгім» та компанією «ТеІІ-Тех Gmbh» (Швейцарія) укладено контракт від 18.04.2018 № 1-BERI-TELL. За умовами контракту продавець продає, а покупець купує одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах. На виконання вказаного контракту ТОВ «Берінгім» до митного оформлення подано митні декларації. Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту від 18.04.2018 № 1-BERI-TELL, положень відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій. Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Також, звертає увагу, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав. Наведені в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.06.2020 вх. № 28828, у якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Під час здійснення митного контролю за митними деклараціями позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визначена. На вимогу декларантом додаткові документи не надсилалися.
Зважаючи на необґрунтованість числового значення митної вартості, виявленні розбіжності та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України. Відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували зазначені в рішеннях митні декларації.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Вважає, що посадові особи відповідача при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, оскільки відповідачем у своєму відзиві не наведено переконливих доказів та заперечень щодо протиправності прийняття оскаржуваних рішень, хоча обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваних рішень покладений саме на суб'єкта владних повноважень. На думку представника позивача, для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі. Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості. За таких обставин, наведена в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості причина неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальною.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судом установлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берінгім» (код ЄДРПОУ 42038162) та компанією «Tell-Tex Gmbh» (Швейцарія) укладено контракт №1-BERI-TELL від 18.04.2018. За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах.
На виконання вказаного контракту ТзОВ «Берінгім» до митного оформлення подано наступні митні декларації, а саме:
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/704240;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/704900;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/704729;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/704726;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706081;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706074;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706101;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706666;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706650;
- ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/706629; за кодами товарів 63090000 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,2USD; за кодом 6309000010 «взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї,2-ї,3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Галицька митниця ДМС приймала рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2019/210051/2 від 19.12.2019 року, рішення UА 209000/2019/210062/2 від 20.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210087/2 від 26.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210060/2 від 20.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210081/2 від 24.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210080/2 від 24.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210082/2 від 24.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/201990/2 від 26.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210089/2 від 26.12.2019 року, рішення UA 209000/2019/210061/2 від 20.12.2019 року, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:
- за кодом товару 6309000020 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;
- за кодом товару 6309000010 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;
- за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідач наводить формулювання, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст. 64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалось для визначення митної вартості, котре є неактуальним по часовим параметрам. Також, відповідач стверджує, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Зазначено, що за результатами контролю проведеного на підставі ст. 54 МК України встановлено, що:
- у фактурі повинна бути передоплата, відповідно до п.5.2 контракту (можлива передоплата), проте до митного оформлення жодного платіжного документу не додано;
- висновок, зазначений у графі 44 МД №19-09/239 від 04.07.2018 року стосується іншої партії товару, а ціни, зазначені у висновку, є актуальними протягом липня 2018 року.
Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідачем зазначено, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД UA209150/2019/16933 від 18.10.2019, МД UA206010/2019/10724 від 31.10.2019 року.
Також митним органом прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зв'язку із неможливістю завершення митного оформлення у зв'язку із невірно заповненими графами гр. 12,45,43,44 ВМД, відповідно до рішень про коригування митної вартості (порушено умови декларування передбачені п. 1 п.8 ст. 257 МКУ, ст. 55 МКУ, ПКМУ від 20.05.12 №450), а саме:
- картку відмови №UA209140/2019/70069 від 19.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70080 від 20.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70078 від 20.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70079 від 20.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70108 від 24.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70107 від 24.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70106 від 24.01.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70119 від 26.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70118 від 26.12.2019;
- картку відмови №UA209140/2019/70116 від 26.12.2019;
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі за текстом - МК України).
Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановлено судом, разом з митними деклараціями декларантом для митного оформлення подано наступні документи: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, зовнішньоекономічний договір 1-BERI-TELL, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір (контракт) про перевезення, заява про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікати дезінфекції, копії митних декларацій країни відправлення.
Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту від 18.04.2018 № 1-BERI-TELL та відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.
За умовами контракту 1-BERI-TELL від 18.04.2018 року та наданих до митного оформлення інвойсів встановлено умови поставки EXW відповідно до умов міжнародної торгівлі ІNCOTERMS, а тому вартість доставки включена у вартість самого товару.
Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.
Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ТОВ «Берінгім» товару.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України.
В оскаржених рішеннях відповідач, як на підставу для витребування додаткових документів, вказує, зокрема, на те, що у фактурах відсутні відомості щодо термінів оплати товару, а тому є необхідність витребувати докази оплати за такий товар.
На момент митного оформлення ввезеного на митну територію України товару позивачем оплата за нього проведена не була, платіжні доручення про оплату товару митниці не подавались.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з п. 5.2 контракту №18.04.2018 № 1-BERI-TELL розрахунку за цим Контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку покупця, на поточний рахунок продавця. За домовленістю сторін можлива передоплата відповідно до виставленого інвойсу.
За положеннями ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар.
При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 803/49/16 (адміністративне провадження № К/9901/12792/18).
Щодо доводів митного органу “контракт не відповідає вимогам ст. 254 Митного кодексу України” суд зазначає наступне.
Положенням ст. 254 Митного кодексу встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Положеннями вказаної статті чітко передбачено, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Такої вимоги митним органам не здійснено. Крім того контракт, на підставі якого було здійснено поставку товару, викладений українською та англійською мовами. Такий контракт є однаковим для всіх поданих до оформлення пакетів документів, проте недоліки, щодо невідповідності ст. 254 Митного кодексу України викладено лише в частині оскаржених рішень про коригування митної вартості.
Щодо зауваження митного органу щодо того, що висновок зазначений у гр. 44 МД від 27.11.2018 № 19-09/394 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом липня 2018 року, суд зазначає, що дана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 327 Митного кодексу України, орган доходів зборів наділений правом залучати спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного оформлення.
Таким чином, доводи відповідача на неактуальність висновку експерта, суд не бере до уваги, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені.
Також, з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари, методі 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього визначається, що джерелом для коригування митної вартості слугували МД UA209150/2019/16933 від 18.10.2019, МД UA206010/2019/10724 від 31.10.2019 року.
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із Правилами заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 вказаного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Також, суду не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем. В ході судового розгляду не здобуто доказів і щодо під ставності виникнення сумніву у правильності визначення задекларованої вартості цих товарів.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за № 808/1619/16, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такі при вирішенні даної справи.
Відповідач в оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чине визначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Про обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом зазначено також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортувались за цими договором та контрактом, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за цінами Контракту №1-BERI-TELL від 18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берінгім» та компанією «Tell-Tex Gmbh» (Швейцарія).
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару за цінами Контракту №1-BERI-TELL від 18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берінгім» та компанією «Tell-Tex Gmbh» (Швейцарія), а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210051/2 від 19.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UА 209000/2019/210062/2 від 20.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210060/2 від 20.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210061/2 від 20.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210081/2 від 24.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210080/2 від 24.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210082/2 від 24.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/201990/2 від 26.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210089/2 від 26.12.2019 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/210087/2 від 26.12.2019 року.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінгім» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 280, код ЄДРПОУ 42038162) судовий збір в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.08.2020.
Суддя В.М. Сакалош