справа №380/1366/20
11 серпня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання - Гулкевича В.О.,
за участю: позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Кубіцького П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач 2) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач), в якій позивачі просили суд:
1. Визнати протиправність дій/бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року.
2. Визнати протиправність дій Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, щодо надання недостовірної інформації Головному управлінню ДФС у Львівській області листом від 21.03.2019 №13-0.37-210/109-19, що мало наслідком прийняття судами у справах №№ 813/625/14, 813/6766/14 рішень про наступне:
- податковий орган вжив всіх можливих заходів для надання обґрунтованої відповіді (пояснень/розрахунків) на запити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо нарахування їх земельного податку;
- у податкового органу запитувана інформація відсутня, а отримати таку іншим способом неможливо;
- податковий орган не ухилився від виконання остаточних судових рішень у вказаних справах, а скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були визнані такими, що не підлягають задоволенню.
3. Визнати факт систематичного ухилення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від надання достовірної інформації позивачам, що призвело до порушення їх прав:
- права на отримання обґрунтованої відповіді та інформації, що стосується особисто їх, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- права на мирне володіння своїм майном, визначене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції;
- права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року.
5. Відшкодувати моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб кожному із позивачів.
6. Встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області судового рішення у даній справі після набрання ним законної сили.
Заявлені позовні вимоги позивачі обґрунтували наступним. ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі та проживають у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана нерухомість, земельна ділянка для обслуговування будинку, а також землі призначені для ведення садівництва належить їм на праві спільної часткової приватної власності. Зазначають, що право приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані вище об'єкти набувалося частинами починаючи з 1995 року. Площа всієї землі яка знаходиться у приватному володінні позивачів становить 3247 кв.м. про що ними отримано відповідні Державні акти.
Позивачі вказують, що у серпні 2008 року ними були отримані від податкового органу податкові повідомлення-рішення з квитанціями для сплати земельного податку за 2008 рік. На відміну від попередніх років, згадані квитанції містили не тільки суми нарахованого податку, але й значення площі землі, на яку був нарахований такий податок. З цих документів позивачі виявили той факт, що площі їх земельних ділянок на які нараховувався податок були значно занижені. У зв'язку з чим позивачі зверталися до податкового органу та відповідного відділу відповідача із запитами на інформацію. Проте протягом 2014-2016 років позивачі не отримали земельно-кадастрової інформації за своїми запитами. Причому вказані органи також не виконували добровільно рішення судів у адміністративних справах №№813/625/14, 813/4276/14, 813/6766/14.
Крім того за наведених вище обставин позивачі зверталися до Держгеокадастру України і через отримання неповної та суперечливої інформації зверталися до суду. Рішенням у справі №826/3985/17 позовні вимоги було задоволено частково, однак вказане рішення залишається невиконаним. 27.08.2019 позивачі звернулися до відповідача із заявою про проведення розслідування і надання інформації. Як видно з таблиць які отримали позивачі, площі земельних ділянок заявників за період 2003-2007 роки істотно відрізняються від площ за 2003-2007 роки. При чому представлені у таблицях площі ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2003-2007 роки є значно меншими за ті що знаходяться на АДРЕСА_1 . і на які вони отримали Державні акти. Зокрема площа земельних ділянок ОСОБА_2 у період 2004-2007 років, яка представлена у таблиці 2 є меншою від фактичної, що була відображена у її Державних актах майже в два рази, що підтверджує, на переконання позивачів, обставини виявлення ними недостовірних даних при нарахуванні їх земельного податку.
Позивачі наголошують, що звертали особливу увагу відповідача на те, що вичерпна інформація про земельно-кадастрові данні кожної ділянки міститься у Поземельних книгах, а тому просили надати розширену інформацію.
Однак з листа відповідача від 25.09.2019 №КО-505/0-738/6-19 у відповідь на заяву від 27.08.2019 видно що він не містить жодної інформації по суті заяви, а лише один абзац в якому зазначено про надсилання інформації на виконання судового рішення у справі №813/4276/14.
Таким чином відповідач не надав відповіді ні на один пункт/підпункт заяви позивачів від 27.08.2019, а протиправно на їх переконання підмінив надання конкретних відповідей на ці пункти відповіддю яка стосувалася судового рішення
Також позивачі наголошують, що на виконання рішення суду у справі №813/4276/14 відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження. При ознайомленні з його матеріалами позивач 1 виявив що лист відділу відповідача від 19.09.2019 №1375/409-19-0.37 доводить що ця установа мала можливість надати податковому органу у березні 2019 року всю необхідну земельно-кадастрову інформацію, однак через надання недостовірної інформації були нівельовані всі зусилля і витрати позивача 1, скеровані на відновлення його порушеного права.
Більше того постанова державного виконавця у вищевказаному виконавчому провадженні про накладення штрафу свідчить про невиконання боржником рішення, тобто про те, що позивач не отримав інформації від відповідача за своїми запитами які датовані ще 2014 роком.
Наведене, на переконання позивачів свідчить про систематичне ухилення відповідача від надання достовірної інформації, яке триває понад 4 роки і шість місяців (з моменту набрання законної сили рішенням апеляційного суду по справі №813/4276/14).
Позивачі зазначають, що вказані обставини перешкоджають їм вільно розпоряджатися своїм майном, внаслідок надання недостовірної інформації, позивачі не тільки не змогли відновити своє порушене право на отримання обґрунтованої відповіді про нарахування їх земельного податку, але й були позбавлені права на компенсацію витрат які вони понесли.
Значні додаткові витрати за умови незадовільного майнового стану є неможливими для позивачів, у зв'язку з чим вони також заявляють вимогу про відшкодуванні їм моральної шкоди.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акцентують на цілому ряді тривалих і взаємопов'язаних порушень їх прав: як невиконання судового рішення, так і вчинення чергових порушень, що підтверджує, на думку позивачів, наявність підстав для компенсації нанесеної їм моральної шкоди.
Загальне позовне провадження у справі суд відкрив ухвалою від 17.02.2020.
ГУ Держгеокадастру у Львівській області у підготовче засідання по розгляду справи явку представника не забезпечило.
Листом від 05.03.2020 суд повідомив відповідача про виклик у наступне засідання призначене на 24.03.2020 та зобов'язав подати відзив в порядку ст. 162 КАС України.
19.03.2020 за вх. №15154 Гу Держгеокадастру у Львівській області подало відзив на позов. Твердження позивачів щодо ненадання їм відповідей на заяву щодо отримання публічної інформації вважає безпідставними та необґрунтованими. На спростування вимог зазначено, що дана заява розглядалась ГУ Держгеокадастру у Львівській області неодноразово, в даній заяві йдеться про надання інформації та виконання постанови Львівського апеляційного суду по справі №876/8021/14 (в суді першої інстанції №813/4276/14).
Зазначено, що листом «Про виконання рішення суду» від 23.09.2019 №31-13-0.2-6412/2-19 ОСОБА_1 проінформовано про виконання рішення суду та надано всю наявну інформацію яка міститься у відповідача. Згодом ОСОБА_1 повторно проінформовано листом від 19.12.2019 №31-13-0.6-8221/2-19 щодо виконання рішення суду.
Відповідач також звернув увагу суду, що листування з органом державної влади, місцевого самоврядування з правоохоронними органами з питань земельних відносин у відділі у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області відсутнє, а відповідно унеможливлює підтвердити чи спростувати факт надання інформації про дані площ земельних ділянок належних позивачам до ДПС за період 2003-2014 років, про що свідчать копії актів «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду».
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачами не доведено протиправність поведінки відповідача, наявність самої шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, з огляду на що така вимога задоволенню не підлягає.
Позивачі надали відповідь на відзив за вх. №15568 від 20.03.2020. Зазначено, що відповідач сам визнає, що листи від 23.09.2019 і 19.12.2019 надсилалися ним позивачу 1 з питань виконання рішення суду у справі №813/4276/14. А предметом позову у даній справі є зокрема неотримання позивачами обґрунтованих відповідей та інформації за їх заявою від 27.08.2019. Отже, на думку позивачів, жодних належних і достатніх доказів на спростування позовних вимог не надано.
Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 14.05.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 23.06.2020 суд витребував у ГУ Держгеокадастру у Львівській області оригінали Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими №№4610137200:06:002:0001;4610137200:06:002:0002;4610137200:06:002:0003;4610137200:06:002:0004;4610137200:06:002:0009 для їх дослідження в судовому засіданні та їх належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи.
Частина витребуваних доказів надійшла на адресу суду 11.08.2020.
В судовому засіданні по розгляду справи позивачі свої вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні до викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доводи та пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи і надані докази, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є чоловіком і дружиною, які проживають у будинку, що належить їм на праві спільної часткової приватної власності (довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописки №1521 від 30.01.2020. Нерухомість позивачів знаходиться у АДРЕСА_1 , даний факт сторонами не заперечується.
Щодо права власності на зазначене нерухоме майно суд з матеріалів справи зокрема встановив таке.
У 1995 році ОСОБА_1 успадкував 1/2 частину приватного будинку за вказаною вище адресою, що підтверджується реєстраційним посвідченням Львівського міжміського Бюро технічної інвентаризації від 15.02.1995 р. (реєстровий №292).
Так позивач 1 став платником податку і користувачем 1/2 частини закріпленої за будинком земельної ділянки, площа якої становила 1536 м2, оскільки загальна площа землі присадибної ділянки за адресою АДРЕСА_1 згідно з викопіюванням з генерального плану від 20.01.1954 р. (копія наявна в матеріалах справи), виготовленим БТІ, становила 3072,5 м2.
Згідно договору купівлі-продажу посвідченого 4 Львіською державною нотаріальною конторою, у 1996 році ОСОБА_2 стала користувачем земельної ділянки площею 768 м2 за вказаною вище адресою і, відповідно, платником податку на землю, оскільки отримала право власності на 1/4 частину будинку, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданим Львівського міжміського Бюро технічної інвентаризації від 12.06.1996 р. (реєстровий №292).
Також як вбачається з матеріалів справи третім співвласником (1/4 частини будинку) та користувачем ділянки площею 768 м2 була ОСОБА_4 .
15.01.2003 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали Державний Акт на право приватної власності на землю (ІІ-ЛВ №011712) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку.
ОСОБА_1 .Державний Акт на право приватної власності на землю (ІІ-ЛВ №011678) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1123 га для ведення садівництва.
ОСОБА_2 отримала Державний Акт на право приватної власності на землю (ІІ-ЛВ №011861) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0562 га для ведення садівництва.
ОСОБА_4 отримала Державний Акт на право приватної власності на землю (ІІ-ЛВ №011679) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0562 га для ведення садівництва.
Отже сукупна площа земельної ділянки, яку отримано на підставі Актів склала 3247 кв.м.
09 вересня 2004 року ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на землю (ЛВ №010704) площею 1124 м2 із кадастровим номером 4610137200:06:002:0009 з цільовим призначенням - ведення садівництва, у зв'язку з тим що ОСОБА_4 подарувала позивачу-2 свою земельну ділянку для ведення садівництва і відбулось об'єднання двох вже зазначених вище земельних ділянок площею по 562 м2 кожна.
ОСОБА_4 подарувала позивачу-1 належну їй частину землі для обслуговування будинку, а також 1/4 частину будинку, що підтверджується копією витягу БТІ від 19.10.2004 про реєстрацію права власності на 1/4 частину житлового будинку (копія наявна в матеріалах справи.
17 травня 2005 р. позивачі отримали Державний акт на земельну ділянку площею 1000 м2 (0,1000 га) для обслуговування житлового будинку (серія ЯА №200373), з акта вбачається що частка у спільній власності на землю становила: ОСОБА_1 - 2/3 (0,0667 га), а ОСОБА_2 - 1/3 (0,0333 га).
У зв'язку з виявленням невідповідності площі вищезгаданої земельної ділянки відображеної у податковому-повідомленні -рішенні від 07.07.2008 та у Державних актах про право власності на землю, позивач 1 зверталися до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова із зверненням № 04/06 від 07.06.2012 року згідно з яким просив надати відповідь на запитання, зазначені у зверненні, а також надати вказані у зверненні копії документів та зокрема пояснення чому земельний податок, який нараховано йому в 2008 - 2010 роках при площі 0,1790 м кв., є значно менший, ніж податок за землю, який нараховано в 2003 - 2007 роках при площі 0,1536 м кв.
Не отримавши на його думку повної інформації ОСОБА_1 звернувся до суду.
Постановою від 13 лютого 2014 р. у справі № 813/625/14 (2а-7121/12/1370) Львівський окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Пунктом 2 резолютивної частини постанови від 13.02.2014 р. у справі № 813/625/14 суд визнав протиправними дії Личаківської ДПІ щодо ненадання позивачу-1 інформації на його запит № 04/06 від 07.06.2012 року.
Зокрема суд зобов'язав Личаківську ДПІ розглянути вказаний вище запит і надати запитувану інформацію.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 813/625/14 був встановлений судовий контроль за виконанням Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 р. у цій справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 813/625/14 звіт Головного управління ДПС у Львівській області про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 р. у справі №813/625/14 був прийнятий, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду і застосування до нього заходів для виконання судового рішення - відмовлено.
З означеної ухвали вбачається, «що відповідач вжив усіх можливих заходів для надання обґрунтованої відповіді на запит і оскільки з об'єктивних причин у нього запитувана інформація відсутня і отримати таку іншим способом неможливо, суд приймає звіт про виконання рішення в частині надання відповіді на 2-3 пункти запиту позивача».
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 березня 2014 року та 09 квітня 2014 року звернулися до Відділу Держземагенства у м. Львові з запитом № 05/03 та № 01/04 про надання інформації. У вказаних запитах просили надати інформацію, яка відображена в Поземельній книзі та в базі даних Держземагенства.
Позивачі отримали відповідь яка містила наступну інформацію. Згідно земельно-кадастрових даних на АДРЕСА_1 зареєстровані наступні державні акти на право власності на землю протягом 2003-2014 років: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 : - № 641 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5 (власники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , площа земельної ділянки 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0001. За категорією земель, дана земельна ділянка до 17.05.2005 року відносилась до земель житлової та громадської забудови. За формою власності дана земельна ділянка до 17.05.2005 року знаходилась у приватній власності; - № 1146 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_5 , площа земельної ділянки 0,0562 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0004. За категорією земель, дана земельна ділянка до 09.09.2004 року відносилась до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка до 09.09.2004 року знаходилась у приватній власності; - № 1147 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 0,1123 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0003. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності; - № 1148 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0,0562 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0002. За категорією земель, дана земельна ділянка до 09.09.2004 року відносилась до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка до 09.09.2004 року знаходилась у приватній власності; - № 01:04:438:00852 від 09.09.2004 року в кн.записів 01-5 (власник ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0.1124 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2003 року серії ВВА № 381769 та ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року взамін державних актів на право власності на земельну ділянку №1146 та №1148 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2. Кадастровий номер земельної ділянки : 4610137200:06:002:0009. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності; - № 01:05:438:00939 від 17.05.2005 року в кн.записів 01-5 (власники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку). Державний акт виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2003 року серії ВВА № 381771 та ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 pоку, взамін державного акта на право власності на земельну ділянку № 641 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0001. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності. Згідно п.2.3 ухвали Львівської міської ради №102 від 31.10.2002 року: - забезпечити цілодобовий доступ на території ділянок інженерних мереж для їх ремонту, обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.
Додатково в листі повідомлено, що згідно земельно-кадастрових даних нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 для земель житлової забудови становить у 2003 році - 336 596,86 грн., у 2004 році - 336 596,86 грн., у 2005 році - 336 596,86 грн., у 2006 році - 348 377,76 грн., у 2007 році - 348 377,76 грн., у 2008 році - 358 132,34 грн., у 2009 році - 412 568,46 грн., у 2010 році - 436 910,00 грн., у 2011-2014 роках - 1 661 020,00 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1123 га на АДРЕСА_1 для садівництва становить у 2003 року - 190,71 грн., у 2004 році - 190,71 грн., у 2005 році - 190,71 грн., у 2006 році - 197,37 грн., у 2007 році - 197,37 грн., у 2008 році - 202,89 грн., у 2009 році - 233,49 грн., у 2010 році - 247,24 грн., у 2011-2014 роках - 722,02 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1124 га на АДРЕСА_1 для садівництва становить у 2003 році - 190,88 грн., у 2004 році - 190,88 грн., у 2005 році - 190,88 грн., у 2006 році - 197,54 грн., у 2007 році - 197,54 грн., у 2008 році - 203,08 грн., у 2009 році - 233,70 грн., у 2010 році - 247,46 грн., у 2011-2014 роках - 722,66 грн.
Вважаючи інформацію неповною, позивачі звернулися до суду.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16.07.2014 у справі № 813/4276/14 повністю відмовив у задоволенні позову. Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв 05.08.2015 постанову у цій справі якою задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та зокрема зобов'язав відповідача надати вичерпну письмову відповідь на запити позивача-1
Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області постановою від 04 червня 2019 р. відкрито виконавче провадження ВП № 59243653 про примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа № 813/4276/14, виданого 26.07.2017, із врахуванням ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі № 813/4276/14.
Як вбачається з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ВП № 59243653 є відкритим, а відповідач, як боржник за цим провадженням, не виконав судового рішення у справі № 813/4275/14 і приписів державного виконавця. 09.12.2019 винесена постанова державного виконавця про накладення штрафу.
ОСОБА_2 звернулась у Відділ Держземагенства у м. Львові Львівської області з запитом вих. № 04/07 від 29.07.2014 р. Не отримавшо повної та достовірної, на її думку інформації ОСОБА_2 також звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу Держземагентства у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, щодо неотримання публічної інформації.
12 грудня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 813/6766/14, якою задовольнив вимоги позивача-2 частково. Вказаним вище судовим рішенням тільки податковий орган був зобов'язаний повторно розглянути запит ОСОБА_2 вих. № 03/07 від 18.07.2014 р. та надати запитувану інформацію.
05 березня 2019 р. Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу в адміністративній справі № 813/6766/14, якою наклав на Личаківську ОДПІ штраф за невиконання нею вказаного вище судового рішення. Личаківська ОДПІ оскаржила це судове рішення як необґрунтоване.
16 липня 2019 р. Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову в адміністративній справі № 813/6766/14 , якою задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області (правонаступник Личаківської ОДПІ); скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 р. та прийняв постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, встановлення нового строку для подання звіту та застосування до суб'єкта владних повноважень заходів у вигляді накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі № 813/6766/14 - відмовив.
Як зазначили позивачі у своїх поясненнях в ході розгляду справи причиною невиконання рішень судів та прийняття судами негативних для позивачів рішень стало те, що у листі № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019 р. Відділ відповідача надав податковому органу недостовірну інформацію. Саме вказаними обставинами позивачі мотивують свої вимоги в частині визнання протиправними дій Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, щодо надання недостовірної інформації Головному управлінню ДФС у Львівській області листом від 21.03.2019 №13-0.37-210/109-19, що мало наслідком прийняття судами у справах №№ 813/625/14, 813/6766/14 рішень про наступне:
- податковий орган вжив всіх можливих заходів для надання обґрунтованої відповіді (пояснень/розрахунків) на запити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо нарахування їх земельного податку;
- у податкового органу запитувана інформація відсутня, а отримати таку іншим способом неможливо;
- податковий орган не ухилився від виконання остаточних судових рішень у вказаних справах, а скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були визнані такими, що не підлягають задоволенню.
Також судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися із заявами про отримання інформації стосовно спірних обставин до Держгеокадастру України. Вважаючи, що вони не отримали належних та повних відповідей на свої заяви від 24 червня 2016 року №01/06, від 07 серпня 2016 року №02/08 та від 19 вересня 2016 року №01/09 вони звернулися до суду.
Рішенням Оружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 року в адміністративній справі № 826/3985/17, позов був задоволений частково. Суд визнав, що Держгеокадастр України не надав позивачам повної відповіді на їх звернення і зобов'язав його повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 24.06.2016, 07.08.2016, 19.09.2016 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 року в адміністративній справі № 826/3985/17 було задоволено частково заяву позивачів, зокрема: визнано протиправними дії Держгеокадастру України щодо невиконання цим органом рішення Оружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 р. у цій адміністративній справі; встановлено судовий контроль за виконанням Держгеокадастром України вказаного рішення суду в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
За виконавчими листами № 826/3985/17, виданими позивачам Окружним адміністративним судом м. Києва 25.09.2019, Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавчі провадженнями №№ 60486091 і 60486371.
Як вбачається з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ВП №№ 60486091 і 60486371є відкритими, а відповідач, як боржник за цим провадженням, не виконав судового рішення у справі № 826/3985/17 і приписів державного виконавця. 15.01.2019 винесена постанова державного виконавця про накладення штрафу.
Стосовно вищезазначеного судового процесу позивачі надали в судовому засідання додаткові пояснення з яких вбачається, що Лист Держгеокадастру від 20.07.2016 № КО-3717/0-0.21-2690/6-16 містить інформацію про втрату ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку і позивачі не отримали, зокрема, пояснень щодо наведеної вище інформації про втрату чинності Державного акта на земельну ділянку площею 0,1124 га.
ОСОБА_2 наголосила, що саме у зв'язку із ухиленням Держгеокадастру України від виконання судового рішення у справі № 826/3985/17, (ненадання позивачам пояснень щодо суперечливої інформації, яка міститься у електронних документах цього органу), ухиленням відповідача від виконання судового рішення у справі № 813/4276/14 (ненадання позивачу-1 інформації, зокрема на підставі даних Поземельної книги), позивачі звернулись до відповідача із заявою від 27.08.2019.
Судом крім іншого встановлено таке.
27 серпня 2019 р. позивачі звернулись до відповідача із заявою про проведення розслідування і надання інформації.
З даної заяви вбачається, що позивачі просили відповідача надати їм наступну розширену інформацію:
« 1. Щодо процедур і документів, пов'язаних із реєстрацією/поданням земельно- кадастрових даних земельних ділянок, ицо знаходяться на АДРЕСА_1 , у періоди: а) виготовлення Державних актів права власності на земельні ділянки; б) після видачі власникам Державних актів права власності на земельні ділянки; в) після втрати чинності Державних актів права власності на земельні ділянки, просимо:
1.1. навести повний перелік всіх нормативних документів (законів України, положень, інструкцій тощо) із врахуванням змін, що вносились у них, чинних у період з 31 жовтня 2002 р. (дати прийняття третьою сесією 4-го скликання Львівської міської ради ухвали № 102 про передачу власникам приватного будинку АДРЕСА_1 у приватну власність земельних ділянок, які були у їх користуванні) по даний час, якими керувались (повинні були керуватись) працівники Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у м. Львові, а також юридичні особи, правонаступниками яких є вказані щойно органи, при вчиненні ними дій з реєстрацїї/внесення земельно-кадастрових даних земельних ділянок в документи/форми згідно процедури, передбаченої законодавством, у такі періоди: - до моменту виготовлення Державних актів права власності на земельні ділянки; - після видачі власникам Державних актів; - після втрати чинності Державних актів;
1.2. з посиланням на нормативні документи, вказані вище у підпункті 1.1, навести повний перелік всіх випадків, коли працівники Держгеокадастру України (відповідних підрозділів) мали/мають підстави констатувати, що Державний акт права власності на земельну ділянку втратив чинність;
1.3. навести перелік всіх документів і форм (як паперових, так і електронних), а також термінів їх зберігання, які створювались у вказаний вище у підпункті 1.1 період часу, в яких були відображені дані про власника відповідної земельної ділянки і площу цієї земельної ділянки, у які вносились записи: - при виготовленні Державного акта права власності на земельну ділянку; - після втрати чинності Державного акта права власності на земельну ділянку;
1.4. навести перелік всіх документів і форм, зазначених вище у підпункті 1.3, якими Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і/або Відділ Держгеокадастру у м. Львові, а також юридичні особи, правонаступниками яких є ці органи, передавали інформацію про власників земельних ділянок, їх площу тощо до Держгеокадастру України;
1.5. навести точні дати внесення відомостей (реєстрації) земельних ділянок з
кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0002,
4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0004, 4610137200:06:002:0009 у Державний земельний кадастр, а також назву органу, який вносив ці відомості;
1.6. повідомити дату відображення відомостей про зазначені вище у підпункті 1.5 земельні ділянки у Публічній кадастровій карті України (http://map.land.gov.ua/kadatrova- karta);
1.7. повідомити, у якій формі (паперовій і/або електронній) Відділ Держгеокадастру у м. Львові, а також юридичні особи, правонаступником яких він є, подавали земельно- кадастрові дані про земельні ділянки заявників до податкового органу у 2003 - 2016 роках; вказати на чию адресу (податкової інспекції Личаківського району або ж вищої інстанції) надсилались/відправлялись ці дані.
2. Щодо земельно-кадастрових даних земельних ділянок на АДРЕСА_1 , якими володів/ володієОСОБА_1 , просимо:
2.1. підтвердити/спростувати факт подання Вами у 2003 - 2007 роках до податковому органу даних для нарахування земельного податку ОСОБА_1 із загальною площею землі в розмірі 0,153600 га;
2.2. підтвердити/спростувати, що площа землі в розмірі 0,153600 га, яку отримував податковий орган для нарахування земельного податку ОСОБА_1 протягом 2003 - 2007 років, є записана в Поземельних книгах відповідних земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 ;
2.3. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах вказана загальна площа земельних ділянок ОСОБА_1 в розмірі 0,153600 га, то просимо повідомити, на підставі яких правових документів були зроблені ці записи;
2.4. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах вказана загальна площа земельних ділянок ОСОБА_1 в розмірі 0,153600 га, то просимо повідомити кадастрові номери/кадастровий номер і цільове призначення цих земельних ділянок/ділянки;
2.5. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах зазначена загальна площа земельних ділянок ОСОБА_1 в розмірі 0,153600 га, то просимо вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала ця земельна ділянка (ці ділянки) і чи змінювався цей статус протягом 2003 - 2007 років?;
2.6. підтвердити/спростувати подання Вами у 2008 - 2016 роках до податкового органу даних для нарахування земельного податку ОСОБА_1 із загальною площею землі в розмірі 0,179000 га;
2.7 вказати кадастровий номер, цільове призначення земельної ділянки/ділянок загальною площею 0,179000 га, зазначених у підпункті 2.6, а також підтвердити факт відображення даних цих ділянок у відповідній Поземельній книзі/книгах із зазначенням їх реквізитів (номерів, дат початку ведення тощо);
2.8. вказати всі правові документи, на підставі яких в Поземельній книзі/книгах, зазначених у підпункті 2.7, вносились всі записи щодо площ земельної ділянки/ділянок та ії/їх власників (користувачів тощо);
2.9. вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала земельна ділянка/ділянки, зазначені у підпункті 2.7, і чи змінювався цей статус протягом 2008 - 2016 років?;
2.10. вказати загальну площу землі і окремих земельних ділянок, а також їх нормативну грошову оцінку, яка подавалась Вами у 2017 - 2019 роках до податкового органу для нарахування земельного податку ОСОБА_1 ;
2.11. підтвердити, що вказані Вами у підпункті 2.10 земельно-кадастрові дані земельних ділянок є записані у відповідних Поземельних книгах і вказати їх кадастровий номер та цільове призначення земельних ділянок;
2.12. вказати всі правові документи, на підставі яких в Поземельній книзі/книгах ділянок, зазначених у підпункті 2.11, вносились всі записи щодо площ земельної ділянки/ділянок та ії/їх власників (користувачів) тощо протягом 2017-2019 років;
2.13. вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала земельна ділянка/ділянки, зазначені у підпункті 2.11, і чи змінювався цей статус протягом 2017- 2019 років?;
2.14. вказати всі реквізити (номери, дати початку ведення тощо) Поземельної книги/книг земельних ділянок, зазначених у підпункті 2.11;
2.15. підтвердити/спростувати, що у згаданих вище Поземельних книгах/ книзі, на підставі якої/яких подавались дані до податкового органу для нарахування земельного податку ОСОБА_1 протягом 2003 - 2019 років, є записи, які вказують, що земельна ділянка/ділянки надавалась або є надана в оренду іншим особам, або існують інші записи, які би вказували, що цими земельними ділянками/ділянкою розпоряджались/ мають право розпоряджатися/користуватися інша фізична особа ніж ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , або інша юридична особа;
3. Щодо земельно-кадастрових даних земельних ділянок на АДРЕСА_1 , якими володіла/володіє ОСОБА_2 , просимо:
3.1. підтвердити/спростувати факт подання Вами у 2003 - 2007 роках до податковому органу даних для нарахування земельного податку ОСОБА_2 із загальною площею землі в розмірі 0,076800 га;
3.2. підтвердити/спростувати, що площа землі в розмірі 0,076800 га, яку отримував податковий орган для нарахування земельного податку ОСОБА_2 протягом 2003 - 2007 років, є записана в Поземельних книгах відповідних земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 ;
3.3. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах вказана загальна площа земельних ділянок ОСОБА_2 в розмірі 0,076800 га, то просимо повідомити, на підставі яких правових документів були зроблені ці записи;
3.4. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах вказана загальна площа земельних ділянок ОСОБА_2 в розмірі 0,076800 га, то просимо повідомити кадастрові номери/кадастровий номер / цільове призначення цих земельних ділянок/ділянки;
3.5. якщо за період 2003 - 2007 років в Поземельних книгах зазначена загальна площа земельних ділянок ОСОБА_2 в розмірі 0,076800 га, то просимо вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала ця земельна ділянка (ці ділянки) і чи змінювався цей статус протягом 2003 - 2007років?;
3.6. підтвердити/спростувати подання Вами у 2008 - 2016 роках до податкового органу даних для нарахування земельного податку ОСОБА_2 із загальною площею землі в розмірі 0,145700 га;
3.7. вказати кадастровий номер, цільове призначення земельної ділянки/ділянок загальною площею 0,145700 га, зазначених у підпункті 3.6, а також підтвердити факт відображення даних цих ділянок у відповідній Поземельній книзі/книгах із зазначенням їх реквізитів (номерів, дат початку ведення тощо);
3.8. вказати всі правові документи, на підставі яких в Поземельній книзі/книгах, зазначених у підпункті 3.7, вносились всі записи щодо площ земельної ділянки/ділянок та її/їх власників (користувачів тощо);
3.9. вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала земельна ділянка/ділянки, зазначені у підпункті 3.7, і чи змінювався цей статус протягом 2008 - 2016 років?;
3.10. вказати загальну площу землі і окремих земельних ділянок, а також їх нормативну грошову оцінку, яка подавалась Вами у 2017 - 2019 роках до податкового органу для нарахування земельного податку ОСОБА_2 ;
3.11. підтвердити, що вказані Вами у підпункті 3.10 земельно-кадастрові дані земельних ділянок є записані у відповідних Поземельних книгах і вказати їх кадастровий номер та цільове призначення земельних ділянок;
3.12. вказати всі правові документи, на підставі яких в Поземельній книзі/книгах ділянок, зазначених у підпункті 3.11, вносились всі записи щодо площ земельної ділянки/ділянок та її/їх власників (користувачів) тощо протягом 2017-2019 років;
3.13. вказати, який правовий статус (власність, постійне користування тощо) мала земельна ділянка/ділянки, зазначені у підпункті 3.11, і чи змінювався цей статус протягом 2017-2019 років?;
3.14. вказати всі реквізити (номери, дати початку ведення тощо) Поземельної книги/ книг земельних ділянок, зазначених у підпункті 3.11;
3.15. підтвердити/спростувати, що у згаданих вище Поземельних книгах/книзі, на підставі якої/яких подавались дані до податкового органу для нарахування земельного податку ОСОБА_2 протягом 2003 - 2019 років, є записи, які вказують, що земельна ділянка/ділянки надавалась або є надана в оренду іншим особам, або існують інші записи, які би вказували, що цими земельними ділянками/ділянкою розпоряджались/мають право розпоряджатися/користуватися інша фізична особа ніж ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , або інша юридична особа;
На вищевказане звернення відповідач листом від 25.09.2019 № КО- 505/0-738/6-19 «Про розгляд звернення» надіслав інформацію щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року № 813/4276/14 надану Відділом у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 09.09.2019 № 1316/409-19-0.37.
Важаючи таку відповідь неповною та необґрунтованою, позивачі у даній справі заявляють вимоги про визнання протиправними дій/бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року та просять зобов'язати відповідача надати повну відповідь на кожен пункт їх звернення від 27.08.2019.
Вважаючи наведені факти систематичним ухиленням Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від надання достовірної інформації позивачам, порушенням їх прав, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд керувався таким.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини третю, п'яту та шосту статті 55 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулює Закон України "Про звернення громадян".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частини третьої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Окрім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
З матеріалів справи суд встановив, що заява позивачів адресована Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області про проведення розслідування і надання інформації містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», та Закону України про доступ до публічної інформації».
Як вбачається з відповіді відповідача на вищеозначену заяву, і що вже встановлювалося судом, ГУ Держгеокадастру у Львівській області на звернення надіслало інформацію щодо виконання рішення суду по справі №813/4276/14, яка була надана відділом у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Зі змісту вказаного листа судом встановлено, що він не містить відповіді на жодне порушене позивачами у зверненні від 27.08.2019 питання.
Стосовно додатку від 09.09.2019 №1316/409019-0.37, то з його змісту вбачається що такий надано на заяву позивачів від 27.08.2019, також у відповідь на звернення від 26.03.2014 та 09.04.2014, а також на виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року по справі №876/8021/14, тобто зазначена у ньому інформація уже надсилалася позивачам з інших питань, про що свідчить і відмітка «ПОВТОРНО».
У даному випадку суд також вважає за доцільно наголосити, що згаданою вище постановою державного виконавця про накладення на відповідача штрафу за невиконання рішення суду по справі №876/8021/14, підтверджується той факт що на своє звернення від 2014 року позивачі так і не отримали усього обсягу запитуваної інформації. Дані обставини свідчать про те що відповідач поверхнево розглянув заяву позивачів. Співставивши питання викладені у зверненні від 27.08.2019 та інформацію наявну у листі 09.09.2019 №1316/409019-0.37, суд констатує що повних відповідей на усі викладені у заяві питання позивачів та належного обґрунтування відсутності відповідей на усі питання вказаний документ не містить.
Також суд бере до уваги також доводи позивачів про необ'єктивне і недобросовісне ставлення до їх звернення, що по суті є неправомірною відмовою у наданні інформації. А тому відповідач порушив згадані вище положення: - частини 2 статті 22, пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; - частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»; - а також частини 1 статті 5, частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію».
Крім того суд додатково зазначає, що право на звернення особи гарантується ст.19 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, яка визначає, що кожна людина має право на свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами, не забороненими законом. Аналогічні права зазначені у ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та чи не кожним міжнародним актом, який у тій чи іншій мірі стосується прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Також суд бере до уваги що згідно штампу вхідної кореспонденції заява позивачів була отримана 27.08.2019, тоді як лист про розгляд звернення - 25.09.2019. Наведене свідчить про порушення відповідачем норм Закону України "Про звернення громадян" щодо строків надання відповіді на заяву громадян.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованої відповіді на їх заяву.
У зв'язку з чим вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надати обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року підлягає задоволенню.
Щодо решти вимог суд бере до уваги наступне.
З матеріалів справи вбачається що під час примусового виконання судового рішення у справі № 813/4276/14 в порядку виконавчого провадження, відповідач надав державному виконавцю лист начальника Відділу Держгеокадастру у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 19.09.2019 № 1375/409-19-0.37. Цей лист доводить, що інформація, представлена у листі цього ж Відділу № -13-0.37-210/109-19 від 21.03.2019 р. щодо відсутності земельно-кадастрових даних земельних ділянок позивачів за період 2003 - 2014 років, була неповною. Спочатку відповідач вказує про відсутність нормативно грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за період 2003-2014 роки, тоді як у листі від 19.09.2019 надає таку інформацію за вказаний період.
Крім того про наявність відповідача даних, які запитував податковий орган, свідчить і лист Начальника Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 09.09.2019 № 1316/409-19-0.37.
Враховуючи вказане, дії Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, щодо надання недостовірної інформації Головному управлінню ДФС у Львівській області листом від 21.03.2019 №13-0.37-210/109-19 не є правомірними, однак судом не встановлено, а позивачами не арґументовано, яким саме чином ці дії вплинули на прийняття судами рішень у справах №№ 813/625/14, 813/6766/14. При цьому суд наголошує, що обставини встановлені судами під час розгляду інших адміністративних справ, рішення за наслідками розгляду яких набрали законної сили, не підлягають доказуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сукупно оцінивши встановлені обставини в ході розгляду даної справи, проаналізувавши докази надані позивачами на обґрунтування вимог, суд приходить до висновку про те Головне управління Держгеокадастру у Львівській області систематично не надає повної та достовірної інформації позивачам, що призводить до порушення їх прав і зумовлює необхідність звернення до суду за їх захистом та відновленням.
Проте, на думку суду, вказане тільки додатково підтверджує необхідність задоволення позову в частині зобов'язання належним чином розглянути заяву позивачів та надати повну і ґрунтовну відповідь по всіх запитуваних пунктах. Однак, не свідчить про порушення права позивачів на мирне володіння своїм майном, визначене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції, чи права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Належних обґрунтувань таких ознак в позовній заяві позивачів та доданих до неї документах не наведено.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає таке.
Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 року у справі за № 813/731/18, а також від 24.03.2020 року у справі за № 818/607/17.
З наданих позивачами обґрунтувань слідує, що останні пов'язують заподіяння їм моральної шкоди неправомірною бездіяльністю відповідача у цій справі, наслідки якої зумовили для них тривогу і нервові напруження, переживання і почуття обмеженості, приниженої гідності.
Верховний Суд у п. 51 постанови від 27.11.2019 року (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Однак, у контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, судом встановлено, що хоча бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернень позивачів і є неправомірною, однак за своїм характером не може вважатися засобом негативного впливу на позивачів як і причиною досягнення позивачами негативних емоцій, рівня страждання або приниження.
Також судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між покликаннями позивачів на їх незадовільний майновий стан та необхідність відшкодування моральної шкоди. Такі підстави не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань.
З сукупного аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання позивачам обґрунтованої відповіді на їх заяву та зобов'язанням відповідача надати обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року.
При цьому суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", яке набуло статусу остаточного 15.01.2010, констатовано систематичне невиконання в Україні рішень національних судів. З огляду на суть порушення суд зобов'язав державу, зокрема, невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
З огляду на наведене, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, у зв'язку з наданням позивачами доказів неналежного виконання відповідачем рішень судів у справах де розглядалися подібні правовідносини суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 11.08.2020 протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сили.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.282 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підстав для розподілу судових витрат судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 114, 115, 117, 241, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суддя -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльнісь Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2020.
Суддя В.М. Сакалош