Справа № 569/2971/17
10 серпня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді Смолій Л.Д.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю сторін: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
та представників сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання рухомого та нерухомого майна спільною сумісною власністю. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що в1996 році між ним та ОСОБА_5 було укладено шлюб, в якому вони перебували до 12 липня 2007 року. Через шість місяців після розірвання шлюбу вони помирилися і далі стали проживати однією сім'єю до 2016 року. Протягом часу перебування у шлюбі та проживання однією сім'єю ними було придбано житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , приміщення офісу (1 поверх) квартира АДРЕСА_2 , автомобіль MERSEDES седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 . Посилаючись на норми ст.ст 70, 71, 74 Сімейного кодексу України позивач просить встановити факт його проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період після розірвання шлюбу до липня 2016 року, визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; приміщення офісу (1 поверх) квартира АДРЕСА_2 ; автомобіль MERSEDES седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , набуті під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Поділити спільне майно, виділивши ОСОБА_1 в натурі 46/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 на суму 475 133,00 грн. у складі: житлового будинку (А-1): приміщення 1-3 коридор площею 11,9 м2, 1-4 кухня-їдальня площею 18,5 м2, 1-5 житлова кімната площею 21,7 м2, загальною площею 52,1 м2; з надвірних будівель: 50% гаража «Б», оглядова яма (-), вбиральня (б), 50% огорожі (№1), 50% огорожі (№2), 50% воріт з хвірткою (№3), 50% замощення (І), септик (септ.) з стягненням з ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 40845,00 грн. У зв'язку з технічною неможливістю поділу в натурі офісного приміщення (квартира) АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку цього об'єкту нерухомого майна. У зв'язку з технічною неможливістю поділу автомобіля визнати право власності ОСОБА_1 на Ѕ частку автомобіля MERSEDES седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , зобов'язати ОСОБА_1 виконати наступні роботи по переплануванню та переобладнанню житлового будинку: замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-3 та 1-7; приміщеннями 1-3 та 1-1; влаштувати вхідний дверний проріз з подвійними дверима в приміщенні 1-4; влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні 1-3 з влаштуванням у відмежованій частині приміщення 1-3 сантехнічного обладнання санвузла; влаштувати перегородку в будівлі гаражу для поділу його на дві рівні частини; у відокремленій частині будинку влаштувати окреме інженерне обладнання. Зобов'язати відповідачку - ОСОБА_2 виконати наступні роботи по переплануванню та переобладнанню будинку: - влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-7; влаштувати кухню - нішу в приміщенні 1-7; в розділеній частці будинку влаштувати окреме інженерне забезпечення. Стягнути з відповідачки судові витрати по справі .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому обставини, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву та поясненнях під час розгляду справи проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Наголошували, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 1996 року по 09 червня 2000 року, після розірвання шлюбу сімейних стосунків не підтримували, спірне майно ОСОБА_2 було придбано за кошти від здійснення підприємницької діяльності, кошти надані родичами та від продажу особистого майна. Посилаючись на вимоги ст. 72 Сімейного кодексу України просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи 09 серпня 1996 року відділом ЗАГС м. Здолбунів Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , актовий запис №84.
Рішенням Рівненського міського суду від 09.06.2000 року по справі №2-3476/2000 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09.08.1996 року відділом ЗАГС м. Здолбунів Рівненської області, актовий запис №84 розірвано.
12 липня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції видано свідоцтво про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 09.08.1996 року відділом ЗАГС м. Здолбунів Рівненської області, актовий запис №84. (т. 1а.с. 184).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України днем розірвання шлюбу вважається день набрання чинності рішенням суду, натомість згідно із ст. 44 КпШС України, який діяв на час ухвалення Рівненським міським судом рішення по справі №2-3476/2000 про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Роз'ясненнями п. 15. Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що правило про те, що моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК) не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності Сімейним кодексом України.
Таким чином, якщо шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., то такий шлюб вважається розірваним з моменту його реєстрації в органах РАЦС.
Отже, враховуючи, що датою реєстрації розірвання шлюбу між сторонами є 12 липня 2007 року, про що видане свідоцтво про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , днем припинення між ними шлюбу є саме 12 липня 2007 року.
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період після розірвання шлюбу до липня 2016 року, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Ст. 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, інше приміщення придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає, постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до інформації про місце реєстрації, що наявна в паспорті позивача ОСОБА_1 останній зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 20.10.2012 року.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що спочатку позивач з відповідачем проживали в будинку батьків ОСОБА_1 в м. Здолбунів, потім в квартирі в м. Здолбунів. Після чого переїхали в м. Рівне, де проживали в квартирі по АДРЕСА_3 , а потім за його рекомендацією купили будинок по АДРЕСА_1 , де проживали до 2016 року.
Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що знає ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з 2002 року і неодноразово був у них вдома по АДРЕСА_1 , де вони проживали разом як сім"я.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає відповідача ОСОБА_2 з 2005 року, позивача бачила в будинку по АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , підтвердив той факт, що ОСОБА_1 з ОСОБА_6 (Влад) проживали разом сім'єю, повідомив, що вони часто сім'єю відпочивали у нього на дачі, де ночували разом в одній кімнаті. Весь час ОСОБА_1 та ОСОБА_6 сприймали як сім'ю до 2016 року.
В судовому засіданні судом було досліджено роздруківку з карткового рахунку ОСОБА_9 в ПАТ КБ «Приватбанку», відповідно до якої вбачається, що коштами з даного рахунку оплачувалися комунальні послуги в 2011, 2013, 2015, 2016 роках, з даного рахунку переказувалися кошти на картковий рахунок ОСОБА_6 06.09.2013 р, 29.12.15 р. 09.09.2016, оплачувалися мобільні послуги для ОСОБА_6 , купувалися продукти.
В судовому засіданні досліджено договір купівлі-продажу квартири від 27.07.2016 року укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в присутності батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. (реєстровий номер 1678). Відповідно до даного договору на ім'я сина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторонами придбано квартиру. На думку суду, укладення даного договору є підтвердженням існування між сторонами спільних зобов'язань, щодо утримання неповнолітньої дитини, влаштування його майбутнього та забезпечення його життя
Судом оглянуто фотографії спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за кордоном, спільного святкування Нового року, інших свят, спільного відпочинку у колі друзів, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.
Верховний Суд в Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148 цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч.4 ст. 263 ЦПК України)
Щодо посилання відповідача на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року по справі №569/14836/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, як на спростування факту спільного проживання однією сім'єю суд зазначає, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21.06.2018 року по справі № 569/14836/17 вказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року змінено, а саме виключено висновок суду про недоведеність факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу під час укладання договору позики 25.09.2007 року. (т. 2 а.с. 160)
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту спільного проживання однією сім'єю після розірвання шлюбу до 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 09.08.1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було припинено 12.07.2007 року.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартири від 20.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., реєстровий номер 135, придбано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 26,7 м2 та житловою площею 15,3 м2. (т. 1 а.с. 57).
Під час придбання даної квартири, 20.02.2006 року ОСОБА_1 було надано нотаріусу Киселюк О.В. заяву, про те що він надає згоду на купівлю дружиною, ОСОБА_6 , квартири АДРЕСА_2 . Наявність вказаної згоди є підтвердженням спільного придбання сторонами за спільні кошти квартири АДРЕСА_2 та того факту, що відповідач визнавала себе станом на 20.02.2006 року дружиною ОСОБА_1 (т.1 а.с. 56).
Дана квартира, відповідно до рішення ВК Рівненської міської ради від 09.10.2008 року № 143 була реконструйована під нежитлове приміщення офісу. (т. 1 а.с. 58).
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.02.2010 року стверджується належність ОСОБА_6 приміщення офісу в АДРЕСА_3 . (т.1 а.с.62).
Факт участі ОСОБА_1 в реконструкції даної квартири підтверджено показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.07.2004 року укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 реєстровий номер 3954, останньою придбано незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 готовністю 70%. (т. 1 а.с. 52)
Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_2 , що купівля-продаж житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , готовністю 70% була нею здійснена за особисті кошти, які отримані від продажу за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладеного 29.08.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. (т.3, а.с. 144), з огляду на тривалий проміжок часу, що пройшов між продажем квартири в серпні 2003 року та купівлею незавершеного будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1 , яка мала місце 30.07.2004 року і відсутністю беззаперечних доказів, що саме ці кошти витрачені відповідачем для придбання будинку. Окрім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження збереження коштів виручених від продажу квартири 29.08.2003 року до дати придбання незавершеного будівництвом житлового будинку 30.07.2004 року (договору депозитного вкладу, тощо), що в свою чергу ставить під сумнів твердження відповідача про придбання нею незавершеного будівництвом будинку за особисті кошти.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Отже, як будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 так і приміщення офісу по АДРЕСА_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, так як придбані за час перебування у шлюбі.
Рішенням Рівненської міської ради «Про погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт від 09.11.2010 року погоджено прийняття в експлуатацію ОСОБА_6 житлового будинку та гаража, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 54)
Свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що будинок під час продажу був побудований, в ньому лише зробили ремонтні роботи, провели газ , воду та побудували гараж. Він проживає по сусідству, відповідно все це йому і відомо. При цьому він пояснив, що будівництвом та ремонтом як будинку так і офісного приміщення займався саме ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_1 домовлявся з ним про виконання ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1 . Ним виконувалися всі роботи з завершення будівництва будинку: штукатурки, фарбування, укладення ламінату, роботи по фасаду. Замовником цих робіт був ОСОБА_17 , який і розраховувався за їх виконання.
Відповідачка ж, стверджуючи про організацію будівництва даного будинку не надала жодного доказу на підтвердження цього.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_6 з 28.12.2013 року є власником автомобіля MERSEDES-BENZ, з реєстраційним номером НОМЕР_2 . (т.2 а.с. 36)
Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_18 від 22.02.2020 року останній повідомив, що він продав ОСОБА_1 автомобіль MERSEDES седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 . Кошти за автомобіль він отримав від ОСОБА_1 особисто в повному обсязі. Що в свою чергу спростовує пояснення відповідача про те, що вона доручала передати кошти за автомобіль ОСОБА_18 через ОСОБА_19 та розрахувалася частково. Окрім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , повідомили, що ОСОБА_20 говорила, що ОСОБА_21 купив Мерседес.
Як вбачається із відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області територіального сервісного центру № 5641 від 29 липня 2020 року № 31/17-5641/235з згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на 29.07.2020 року за ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2013 року зареєстровано автомобіль MERSEDES-BENZ, з д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 р.в. 06.04.2012 року було зареєстровано транспортний засіб марки AUDI A4, 2001 р.в. та знято з обліку для реалізації 03.10.2013 року.
Твердження ОСОБА_2 про те що автомобіль MERSEDES-BENZ вона придбала за кошти від продажу попереднього автомобіля не підтверджено належними доказами, відповідачем не надано суду доказів того, що автомобіль AUDI A4 був її особистою власністю (зважаючи на реєстрацію автомобіля за нею в період проживання однією сім'єю із ОСОБА_6 ) був реалізований, а кошти витрачені на придбання спірного автомобіля.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом, законною, підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3,4 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Щодо твердження відповідача, що це майно є її особистою власністю, слід зауважити, що за змістом статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Дане твердження відповідач обгрунтовує показами свідка ОСОБА_22 , яка є її бабусею та бланком поштового відправлення на суму 30000. Проте, жодних доказів про надання ОСОБА_22 для ОСОБА_6 коштів на придбання майна до матеріалів справи не надано.
Досліджуючи бланк поштового відправлення датованого 04.05.2004 роком, судом було встановлено, що даний документ є бланком замовлення пересилки товару, оціненого на загальну вартість 30000.
Даний бланк не є підтвердженням доказу переказу коштів. За ним могло бути передано виключно майно. При цьому в бланку не вказано, яке саме майно (речі) пересилаються.
Відсутня в ньому і інформація, чи передано за вказаним замовленням майно (речі) підприємству для відправлення їх в Україну, чи взято перевізником зобов'язання про передачу цього майна в Україну, чи одержувалося це майно будь-ким в Україні.
Крім того, станом на 04.05.2004 року порядок одержання фізичними особами (резидентами і нерезидентами) в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти регулювався правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти, затвердженої Постановою правління Національного банку України №18 від 17.01.2001 року (у відповідній редакції чинній станом на 04.05.2004 року).
Виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти здійснюється банком, установою згідно з вимогами Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої правлінням Національного банку України від 14.08.2003 року №337 (в редакції чинній станом 04.05.2004 року), така виплата оформляється видачею відповідного касового документа.
Відповідно до глави 1 розділу ІІІ даної інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними вказаною інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.
Таким чином, виключно касовий документ виданий банківською установою може бути підтвердженням передачі (отримання) коштів Відповідачці.
Як висновок, вказаний бланк замовлення на відправлення майна, не є таким документом та не є підтвердженням вказаного факту.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність ОСОБА_6 була припинена 14.07.2011 року - номер запису 26 08 00 6000 300 42 46. (т. 3 а.с.77)
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про придбання майна за кошти від підприємницької діяльності з огляду на те, що договір дарування частки в статутному капіталі між ОСОБА_23 та ОСОБА_6 , відповідно до якого 100% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ «ІНФОРМ-БЮРО РІВНЕ» було передано у власність ОСОБА_6 укладено 30.08.2016 року. (т.3 а.с.55).
Спростовується матеріалами справи і твердження відповідача про використання приміщення офісу (1 поверх) по АДРЕСА_3 в своїй підприємницькій діяльності.
Адже, як встановлено судом підприємницька діяльність ОСОБА_6 була припинена 14.07.2011 року, а власником частки ТОВ «РЕКЛАМНА КОМПАНІЯ «ІНФОРМ-БЮРО РІВНЕ» вона стала лише 30 серпня 2016 року - після того як сторони перестали вже проживати сім'єю. Доказів того, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність на даний час, в тому числі за адресою АДРЕСА_3 , відповідачем суду не надано.
Таким чином, житловий будинок по АДРЕСА_1 , приміщення офісу (1 поверх) по АДРЕСА_3 , автомобіль MERSEDES седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як такі, що набуті ними за час перебування у шлюбі та проживання однією сім'єю, а отже підлягає поділу між ними.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
З метою визначення варіантів поділу майна судом призначалась по справі судова комплексна будівельно-технічна, оціночно-будівельна експертиза, проведення якої доручалося ПП «Експерт-Рівне-Консалт».
Відповідно до висновків судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №181030/2/с від 11.02.2019 року визначено варіанти поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 . Оскільки поділ будинку з надвірними будівлями здійснено з відхиленням від ідеальних часток визначено суму компенсації одному із співвласників на основі ринкової вартості в сумі 40 845,00 грн.
Даним висновком встановлено, що поділ в натурі офісного приміщення (квартири) АДРЕСА_2 із дотриманням рівності ідеальних часток у співвідношення Ѕ до Ѕ , або з відступленням від розміру ідеальних часток у співвідношення Ѕ до Ѕ не можливий.
Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Частиною другою статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічне за змістом законодавче положення закріплено у частині першій статті 70 СК України. Відповідно до якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідачем ОСОБА_2 подана заява про застосування строку позовної давності, суд відхиляє її з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Верховним Судом у справі № 203/304/17 від 06 листопада 2019 р зроблено правовий висновок про те, що відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу.
Зважаючи, що сторони до 2016 року спільно володіли та користувалися спірним майном, а позов ОСОБА_1 було подано до Рівненського міського суду Рівненської області 23.02.2017 року строки звернення до суду позивачем не пропущено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,60,68,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,3,10,11,12,13, 76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 12 липня 2007 року до липня 2016 року.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_2 наступне майно:
-житловий будинок по АДРЕСА_1 ;
-приміщення офісу по АДРЕСА_3 ;
-автомобіль Mersedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 .
Здійснити поділ спільного майна ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , виділивши в натурі ОСОБА_1 частку у майні за варіантом розподілу № 2 (синій колір), відповідно до висновку експерта № 181030/2/С від 11.02.2019 року 46/100 житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на суму 475 133,00 гривень, що складається: з
- житлового будинку (А-1): приміщення 1-3 Коридор площею 11,9 кв.м, 1- 4 Кухня-їдальня площею 18,5 кв.м, 1-5 Житлова кімната площею 21,7 кв.м., загальною площею 52,1 кв.м.
-з надвірних будівель та споруд: 50% Гаража «Б», Оглядова яма (-), Вбиральня (б), 50% Огорожі (№1), 50% огорожі ( №2), 50% Воріт з хвірткою (№3), 50% Замощення (І), септик (септ.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в розмірі 40845 гривень.
Виділити ОСОБА_2 в натурі частку у майні за варіантом розподілу № 2 (зелений колір), відповідно до висновку експерта № 181030/2/С від 11.02.2019 року 54/100 житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на суму 556 823 гривні, що складається: з
- Житлового будинку (А-1): приміщення 1-6 Житлова площею 17 кв.м., 1-7 Вітальня площею 24,7 кв.м, загальною площею 41,7 кв.м.
-Прибудову (а) виділити повністю, в тому числі приміщення:1-1 Коридор площею 6,3 кв.м.; 1-2 Санвузол площею 8,2 кв.м., загальною площею 14,5 кв.м.
-з надвірних будівель та споруд: Погріб (Пг/а), 50% Гаража (Б), 50% Огорожі (№1), 50% Огорожі (№2), 50% Воріт з хвірткою (№3), 50% Замощення (І).
Зобов'язати сторін провести такі роботи по переплануванню та переобладнанню будинку:
-замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-3 та 1-7, приміщеннями 1-3 та 1-1;
-влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-7;
-влаштувати вхідний дверний проріз з подвійними дверима в приміщення 1-4;
-влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні 1-3;
-у відмежованій частині приміщення 1-3 влаштувати сантехнічне обладнання санвузла;
-влаштувати кухню-нішу в приміщенні 1-7;
-влаштувати перегородку в будівлі гаражу для поділу його на дві рівні частини;
-в розділених частинах будинку влаштувати окреме інженерне забезпечення.
Виділити у власність ОСОБА_9 Ѕ частку офісного приміщення в АДРЕСА_3 та Ѕ частку автомобіля Mersedes седан НОМЕР_4 , 2007 року випуску, № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 17112 гривень.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на наступне майно:
-житловий будинок по АДРЕСА_1 ;
-приміщення офісу по АДРЕСА_3 ;
-автомобіль Mersedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, № шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя -