14.08.2020 227/3044/20
14 серпня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кошлі А.О.
за участю секретаря судового засідання Заварзіної Я.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чеботаєв Андрій Миколайович, про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄУНСС №227/3044/20), -
Адвокат Чеботаєв А.М., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Краматорський міський ВДРАЦС СМУМЮ (м. Харків). Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харцизьк Донецької області помер батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Глинки Старобешівського району Донецької області. При зверненні до Краматорського міського ВДРАЦС СМУМЮ (м. Харків), для реєстрації смерті ОСОБА_2 , заявник отримав відмову у проведенні державної реєстрації смерті, у зв'язку з чим останній змушений звернутися до суду з даною заявою. Встановлення факту смерті свого батька заявнику необхідно для державної реєстрації смерті державним органом влади на території України та подальшого отримання законного свідоцтва про смерть з внесенням його до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та для безперешкодного використання свідоцтва про смерть, яке буде створювати правові наслідки.
Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 з проханням провести розгляд справи без її участі.
Представник заінтересованої особи, Краматорського міського ВДРАЦС СМУМЮ (м. Харків), в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений. Від начальника відділу надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
В судовому засіданні встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта заявника (а.с. 4-6).
Прізвище заявниці з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » було змінено внаслідок укладення нею шлюбу 3 квітня 1988 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про народження (а.с. 10).
На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 194 від 13 червня 2020 року та копії довідки про причину смерті № 194 від 13 червня 2020 року, які видані лікарем Центральної міської лікарні м. Харцизька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від хронічної серцево-судинної недостатності, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу із гіпертензією (а.с. 13).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в м. Харцизьк, про що відділом РАЦС Харцизького міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР складено актовий запис №448 від 13 червня 2020 року (а.с. 12).
Факт смерті та захоронення ОСОБА_2 також підтверджують фотознімки з місця поховання (а.с. 16), та копія свідоцтва про поховання 14 червня 2020 року ОСОБА_2 на Центральному кладовищі м. Харцизьк (а.с. 15).
Вищевказані досліджені документи, а саме копія лікарського свідоцтва про смерть, копія довідки про причину смерті та копія свідоцтва про смерть - видані органами та закладами м. Харцизьк, які розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.
З відмови у проведенні державної реєстрації смерті, наданої керівником Краматорського міського ВДРАЦС СМУМЮ (м. Харків) №20.13-115/1-2394/4 від 05.08.2020 року вбачається, що у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харцизьк, було відмовлено, так як заявником пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 р.№545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» (а.с. 17).
Відповідно до ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Даючи оцінку допустимості лікарському свідоцтву про смерть та довідки про причину смерті, копії свідоцтва про смерть, які видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ст. 19 Конституції України, ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і вважає, що вказані документи не є дійсними і не можуть створювати правових наслідків.
Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справа проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», будь-який акт, виданий у зв'язку з діяльністю збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України, щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органом реєстрації, лікарняним закладом), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.
Суд вважає, що в судовому засіданні були досліджені докази, які в сукупності підтверджують факт смерті та дають суду підстави для задоволення заяви.
Встановлення факту смерті заявнику необхідно для державної реєстрації смерті державним органом влади на території України та подальшого отримання законного свідоцтва про смерть свого батька з внесенням його до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та для безперешкодного використання свідоцтва про смерть, яке буде створювати правові наслідки.
Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту смерті в певний час, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть, видане відповідним державним органом України.
На підставі ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.
Керуючись ст.ст. 81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якої діє адвокат Чеботаєв Андрій Миколайович (адреса місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ-13, а/с 700), про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 10, ЄДРПОУ 24450860) - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Глинки Старобешівського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Харцизьк Донецької області Україна. Причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз із гіпертензією. Адреса реєстрації на час смерті: АДРЕСА_1 .
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію рішення невідкладно надіслати до Краматорського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для державної реєстрації факту смерті особи.
Суддя А.О.Кошля
14.08.2020