ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2020Справа № 910/6390/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
За позовом Фізичної особи-підприємця Зарицького Сергія Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Агро»
про стягнення 845 152,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Зарицький Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Агро» про стягнення 845 152,00 грн., з яких 792 216,00 грн. основний борг, 45 057,00 грн. пеня, 7 879,00 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору про виконання роботи від 05.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6390/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
22.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 25.05.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача та отриманою відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 71704608.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020.
В подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Суд зазначає, що учасниками справи не подано заяв, клопотань про продовження процесуальних строків у зв'язку з запровадженням карантину.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.11.2018 між Фізичною особою-підприємцем Зарицьким Сергієм Миколайовичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-Агро» (замовник, відповідач) укладено договір про виконання роботи (надалі - договір 1) умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: послуги перевезення зернових, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 2.2. договору 1 визначено, що оплата роботи здійснюється не пізніше 20 днів з дня прийняття замовником роботи.
Додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 до договору від 05.11.2018 сторони визначили вартість послуг.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений п. 6.1. цього договору та закінчується 31.12.2018, або до повного виконання своїх зобов'язань ( п. 6.2. договору 1).
На підтвердження виконання умов договору 1 позивачем було надано суду акти наданих послуг від 20.11.2019 та від 18.12.2019 на суму 617 866,17 грн.
Крім того, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг по договору 1: № З-06 від 18.12.2019 та № №-05 від 20.11.2019.
Відповідач в порушення умов договору 1 не оплатив надані послуги з перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, акт наданих послуг від 20.11.2019 підписаний представниками сторін.
Натомість, акт наданих послуг від 18.12.2019 підписаний лише з боку позивача.
18.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Зарицьким Сергієм Миколайовичем (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-Агро» (орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 181119 (надалі - договір 2) умовами якого передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом з обслуговуючим персоналом, а орендар зобов'язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
Орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, та розраховується відповідно до таких показників: глибоке рихлення - 550,00 грн. за 1, без ПДВ (п. 5.1. договору 2).
Пунктом 5.3. договору 2 визначено, що орендна плата за договором проводиться протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Актом приймання-передачі від 18.11.2019 до договору 2 транспортний засіб Fend 936 VARIO з глибокорозпушувачем MASCHIO ARTIGLIO 400/7, д/н НОМЕР_1 був переданий відповідачу в оренду.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором ( п. 9.1. договору 2).
На виконання умов договору 2 позивачем було надано послуги з глибокого рихлення на суму 174 350,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 25112019 від 25.11.2019.
Крім того, позивач виставляв відповідачу рахунок на оплату послуг по договору 2 № 25112019 від 25.11.2019.
Відповідач в порушення умов договору 2 не оплатив надані позивачем послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, акт виконаних робіт № 25112019 від 25.11.2019 підписаний представниками сторін.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами від 05.11.2018 та № 181119 від 18.11.2019 становить 792 216,00 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за договором, позивачем також нараховані 45 057,00 грн. пені, 7 879,00 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між сторонами укладений договір від 05.11.2018 та договір № 181119 від 18.11.2019 відповідно до умов яких сторони погодили надання послуг з перевезення та послуг глибокого рихлення відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження надання послуг по договору від 05.11.2018 надав суду акт наданих послуг від 20.11.2019 на суму 595 866,17 грн., який підписаний сторонами у справі та акт наданих послуг від 18.12.2019 на суму 22 000,00 грн., який підписаний тільки позивачем.
При цьому, позивач жодним чином не звертався до відповідача щодо підписання акту наданих послуг від 18.12.2019 на суму 22 000,00 грн, а тому, відповідач був позбавлений можливості надати обґрунтовану відповідь щодо не підписання акту від 18.12.2019.
Отже, позивачем не надано доказів суду щодо виконання послуг по акту від 18.12.2019 на суму 22 000,00 грн.
У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підписаний лише зі сторони позивача акт від 18.12.2019 не є належним та допустимими доказом надання послуг на суму 22 000,00 грн.
Позивач в позові вказав, що сума в розмірі 22 000,00 грн. вказується в бухгалтерському обліку позивача. Проте, жодних доказів про облік спірної суми позивачем не надано, при цьому, наявність спірної суми в бухгалтерському обліку позивача не є належним доказом надання послуг.
Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність погодження з боку відповідача акту наданих послуг від 18.12.2019 на суму 22 000,00 грн та відсутність в матеріалах справи доказів направлення такого акту на адресу відповідача, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині заявленої суми в розмірі 22 000,00 грн. по акту надання послуг від 18.12.2019.
Що стосується договору № 181119 від 18.11.2019, то виконання умов договору підтверджується актом наданих послуг від 20.11.2019 на суму 174 350,00 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2. договору 1 визначено, що оплата роботи здійснюється не пізніше 20 днів з дня прийняття замовником роботи.
Пунктом 5.3. договору 2 визначено, що орендна плата за договором проводиться протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
В порушення умов договору відповідач не оплатив надані позивачем послуги.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 05.11.2018 становить 595 866,17 грн. та за договором № 181119 від 18.11.2019 становить 174 350,00 грн. є обґрунтованою та підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором постачання у сумі 770 216,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 770 216,00 грн.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 45 057,00 грн. пені, 7 879,00 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 45 057,00 грн., то суду зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором
В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом встановлено, що договором від 05.11.2018 та за договором № 181119 від 18.11.2019 відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплата за поставлений товар) у вигляді пені, не передбачена.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати послуг не передбачена певними законодавчими актами.
Оскільки, сторони укладаючи договори не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то вимога про стягнення пені у сумі 45 057,00 грн. задоволенню не підлягають.
Також позивач заявив про стягнення 7 879,00 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні стягнення з відповідача 22 000,00 грн. основного боргу, то суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат частково у розмірі 7 702,00 грн., за вирахуванням втрат від інфляції нараховану на суму 22 000,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позов Фізичної особи-підприємця Зарицького Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Агро».
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Агро» (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 41, офіс 307, ідентифікаційний код 39534502) на користь Фізичної особи-підприємця Зарицького Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основний борг у сумі 770 216,00 грн., інфляційних втрат в сумі 7 702,00 грн., судовий збір у розмірі 11 669,43 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 19.08.2020.
Суддя О.В. Гулевець