ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2020Справа № 910/11673/20
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши
заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»
до Київської міської ради
про забезпечення позову
Без виклику представників сторін,
Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Київської міської ради про визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088 прийняте без належних правових підстав з порушенням Регламенту Київради.
Як встановлено судом, позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010), що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 позовну заяву Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 заяву Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику, оскільки остання була подана без дотримання вимог ст. 139 ГПК України.
13.08.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010), що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що відповідно до проекту рішення Київської міської ради №08/231-1717/ПР від 09.07.2020 «Про внесення змін до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні позивача за адресою: вул. Івана Франка, 28, вже хотіли віднести до спеціально обладнаних майданчиків для паркування. Такий проект рішення було визначено як «невідкладний» про те він не набрав необхідної кількості голосів. В той же час факт підготовки такого проекту рішення та голосування за нього підтверджує, що відповідач планує розпорядитися земельною ділянкою за адресою: вул. Івана Франка, 28, яка вилучена з постійного користування позивача на підставі оскаржуваного у позові рішення.
Отже, заявник вважає, що на даний момент у відповідача існує реальна можливість розпорядження земельною ділянкаою без відома заявника, що в подальшому може стати причиною ускладнення виконання рішення суду, та унеможливить поновлення порушеного права заявника в межах одного судового провадження.
Розглянувши заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову, є пов'язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.
Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї доказів, заявником не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини можуть ускладнити виконання рішення у даній справі, а заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення у даній справі, та того, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено та не порушить збалансованості інтересів сторін у даній справі.
Тобто, обраний заявником спосіб забезпечення позову - шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010), що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі, не має належного зв'язку з предметом позову щодо визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви.
Також, заявником не обґрунтовано посилання на неможливість ефективного захисту або поновлення його прав та інтересів в майбутньому, у разі не вжиття судом заходів забезпечення позову, зокрема, не вказано які негативні наслідки можуть настати для позивача внаслідок віднесення спірної земельної ділянки до паркувального майданчика, оскільки проектом рішення Київської міської ради, на яке посилається в обґрунтування поданої заяви заявник, не передбачається будівництво будь-яких капітальних споруд на ній.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Застосування ж формального підходу для визначення підстав для вжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню та основним засадам господарського судочинства визначеним ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про забезпечення позову.
Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 19.08.2020.
Суддя А.І. Привалов