ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2020Справа № 910/4136/20
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс-Транс" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т. Поштовий, 52; ідентифікаційний код 33452535)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 42991374)
про стягнення 203 966, 23 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Декс-Транс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди спецтехніки з екіпажем № 2009/19 від 20.09.2019 в розмірі 203 966, 23 грн, яка виникла у зв'язку із неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати і яка складається із суми основного боргу - 179 349, 99 грн, 3 % річних в розмірі 2 244, 60 грн, пені - 21 103, 87 грн. та інфляційних втрат - 1 267, 77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
13.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на строк дії карантину, який відповідно було запроваджено постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 та відповідно продовжено до 24.04.2020 постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" про продовження процесуальних строків задоволено та відповідно продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат - на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
29.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на строк дії карантину, пов'язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби COVID-19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" про продовження процесуальних строків відмовлено.
З огляду на викладене вище, суд вказує, що станом на дату ухвалення рішення суду відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 у зв'язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.
Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачем не подано до суду обґрунтовану заяву про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
20.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Декс-Транс" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" (далі - замовник) укладено договір оренди спецтехніки з екіпажем № 2009/19, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати екскаватор-навантажувач JCB ЗСХ (або аналог) (надалі за текстом - "Механізм") в оренду, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві надані послуги в розмірі, та в порядку, що встановлені цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість доставки та прибирання механізмів, а також вартість роботи однієї одиниці механізму фіксується у додатку № 1 "Перелік техніки та тарифи", яка використовується при виконанні умов цього договору і підписується обома сторонами. Додаток № 1 "Перелік техніки та тарифи" є невід'ємною частиною договору. Розрахунок здійснюється у національній валюті України перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно п. 3.4. договору за надані послуги замовник зобов'язується здійснювати виконавцеві плату в наступних розмірі та строки:
- за один банківський день до початку робіт, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю 100% вартості трьох робочих зміни та доставки/ прибирання механізму на виробничий об'єкт замовника з виробничого об'єкта замовника;
- за подальшу роботу оплата за надані послуги здійснюється замовником в розмірі 100% в строк одного банківського дня після отримання таких послуг, але не рідше, ніж один раз на тиждень.
За умовами п. 3.5. договору загальна вартість послуг за цим договором складає сукупну вартість послуг, визначених у всіх підписаних сторонами актах про надані послуги.
Факт надання послуг транспортним засобом оформлюється сторонами відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг). Якщо маються заперечення до акту виконаних робіт, то встановлюється строк розгляду не більш ніж два дні, після чого акт вважається затверджений обома сторонами (п. 4.5. договору).
Пунктом 5.3. договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати послуг замовник, в першу чергу, зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення, протягом всього часу прострочення, також у відповідності зі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми на протязі всього часу прострочення, а потім оплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від замовника за надані послуги за цим договором, виконавець спочатку зараховує нараховану суму пені та річних.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 але до повного виконання фінансових зобов'язань (п. 8.1. договору).
Додатком № 1 до договору оренди спецтехніки з екіпажем № 20009/19 від 20.09.2019 між сторонами погоджено Перелік та тарифи, згідно з якими вартість перебазування механізму в с. Акимівка та повернення на базу - 34 300, 00 грн; вартість замовлення за день (8 годин) - 7440, 00 грн, що становить 930,00 грн - за одну годину.
Крім того, 26.09.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди спецтехніки з екіпажем № 20009/19 від 20.09.2019, згідно умов якої сторони домовилися внести зміни до Додатку № 1 та відповідно погодили, що вартість перебазування механізму в с. Акимівка та повернення на базу - 34 300, 00 грн; вартість замовлення за день (8 годин) - 6 800, 00 грн, що становить 850, 00 грн - за одну годину.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним на виконання умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо надання механізму в оренду в загальному розмірі на суму 589 924, 90 грн, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт.
Водночас відповідач здійснив оплату лише частково в розмірі 410 574, 91 грн, а тому у останнього існує заборгованість в розмірі 179 349, 99 грн.
Позивач зазначає, що ним з метою досудового врегулювання спору було на адресу відповідача направлено претензію № 08/01 від 08.01.2020, однак відповідач відповіді на останню не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2009/19 від 20.09.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивач належним чином надав відповідачу в оренду майно, що підтверджується наступними актами здачі-прийомки: № АР-0000353 від 25.09.2019 на суму 45 049, 98 грн, № АР-0000380 від 30.09.19 на суму 31 599, 98 грн, № АР-0000381 від 30.09.19 на суму 37 400, 00 грн., № АР-0000393 від 07.10.2019 на суму 90 950, 00 грн, АР-0000404 від 15.10.19 на суму 78 199, 00 грн, АР -0000413 від 21.10.19 на суму 93 075, 00 грн, № АР-0000437 від 31.10.2019 на суму 57 949,98 грн, № АР-0000431 від 28.10.19 на суму 93 499, 99 грн., № АР-0000441 від 04.11.19 на суму 20 400, 00 грн та № АР-0000452 на суму 41 799, 98 грн., що в загальному становить 589 924, 90 грн.
Суд вказує, що зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками товариств, а відтак суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов'язки в частині надання механізму в оренду відповідачу та виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за таке користування майном.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем також на підставі вказаних вище актів було виставлено відповідачу відповідні рахунки щодо оплати послуг з оренди та перебазування механізму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи п. 3.4.2. договору, яким встановлено, що за подальшу роботу оплата за надані послуги здійснюється замовником в розмірі 100 % в строк одного банківського дня після отримання таких послуг, але не рідше, ніж один раз на тиждень, суд дійшов висновку, що строк зобов'язання у відповідача щодо здійснення оплати є таким, що настав.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач частково здійснив оплату за користування орендованим майном в загальному розмірі 410 574, 91 грн.
Суд зазначає, що позивачем у якості доказів підтвердження дат здійснення відповідачем часткової оплати надано суду копії банківських виписок, з яких вбачається за можливе встановити лише частину здійснених відповідачем оплат (оскільки позивачем надано виписки не за весь період та по декілька однакових примірників), а саме:
- 07.10.19 здійснено оплату за актом № АР-0000353 від 25.09.19 на суму 5 580, 00 грн;
- 11.11.19 здійснено оплату за актом № АР-0000413 від 21.10.19 на суму 93 075,00 грн;
- 11.11.19 здійснено оплату за актом № АР-0000393 від 07.10.19 на суму 90 950,00 грн.
Водночас, з огляду на те, що позивачем зазначено у позовній заяві, а відповідачем не заперечується той факт, судом також встановлено, що з поміж зазначених вище проплат відповідачем також здійснено оплати:
- 20.09.2019 на суму 56 619, 96 грн - передплата за рахунком № 326 від 20.09.19, яких 39 469, 98 грн оплата за актом № АР-0000353 від 25.09.19;
- 07.10.19 на суму 5 580, 00 грн - оплата за актом № АР-0000353 від 25.09.19;
- 11.10.19 на суму 37 400, 00 грн - оплата за актом № АР-0000380 від 30.09.19;
- 11.10.19 на суму 48 749, 96 грн - з яких 17 149, 98 грн передплати за рахунком № 365 від 27.09.19, а 31 599, 98 зараховано в оплату акта № АР-0000380 від 30.09.19;
- 24.10.19 на суму 78 199, 99 грн - оплата за актом № АР-0000404 від 15.10.19.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи загальну вартість підписаних між сторонами актів здачі-прийомки - 589 924, 00 грн та зазначені позивачем проплати відповідача в загальному розмірі 410 574, 91 грн, суд дійшов висновку, що станом на дату ухвалення рішення у відповідача існує заборгованість в розмірі 179 349, 99 грн, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявлених позивачем до стягнення нарахованих на існуючу суму заборгованості пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати послуг замовник, в першу чергу, зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення, протягом всього часу прострочення, також у відповідності зі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми на протязі всього Часу прострочення, а потім оплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від замовника за надані послуги за цим договором, виконавець спочатку зараховує нараховану суму пені та річних.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за користування орендованим майном та у зв'язку із наявністю в матеріалах справи не всіх банківських виписок, з яких можливо було б встановити всі фактичні дати здійснення відповідачем оплат, суд дійшов висновку здійснювати нарахування пені, 3 % річних та інфляційні втрати виключно по актам щодо яких містить дата оплати відповідача та відповідно відображена у банківській виписці.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків позивача від 26.12.2019, який містить дещо іншу інформацію та обставини, які зазначаються позивачем у позовній заяві, а враховуючи, що даний документ є внутрішнім документом товариства та відповідно не є первинним документом щодо здійснення господарської операції із обов'язковими реквізитами, який відповідно фіксує факт здійснення господарських операцій як це передбачено ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", останній не береться судом до уваги.
Таким чином, враховуючи встановлені судом дати здійснення відповідачем проплат згідно наданих позивачем копій банківських виписок та встановлені судом обставини, суд перевіривши надані позивачем розрахунки вважає за доцільне здійснювати нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат (за повні місяці протягом яких існувала заборгованість) наступним чином:
- за актом № АР-0000353 від 25.09.19 на суму 5 580, 00 грн за період з 27.09.19 по 06.10.19, що відповідно становить 50, 45 грн пені; 4, 59 грн - 3 % річних.; 0, 00 грн інфляційних втрат;
- за актом № АР-0000393 від 07.10.19 на суму 90 950, 00 грн за період з 09.10.19 по 10.11.19, що відповідно становить 2 628, 83 грн пені; 246, 69 грн 3 % річних; 0, 00 грн інфляційних втрат;
- за актом № АР-0000413 від 21.10.19 на суму 93 075, 00 грн за період з 23.10.19 по 10.11.19, що відповідно становить 1 512, 15 грн пені; 146, 35 грн 3 % річних; 0, 00 грн інфляційних втрат.
Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що правомірними сумами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є сума пені - 4 191, 43 грн та 3 % річних в розмірі - 251, 28 грн, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 24 500, 00 грн наразі судом не вирішується, оскільки позивачем у позовній заяві вказано, що додаткові документи щодо такої оплати будуть надані додатково після їх фактичного понесення.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс-Транс" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 42991374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс-Транс" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т. Поштовий, 52; ідентифікаційний код 33452535) основний борг в розмірі 179 349 (сто сімдесят дев'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн 99 коп., пеню в розмірі 4 191 (чотири тисячі сто дев'яносто одна) грн 43 коп, 3 % річних в розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість ) 89 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.08.2020
Суддя Д.О. Баранов