про повернення позовної заяви
20.08.2020 Справа № 908/2107/20
м. Запоріжжя
Суддя Господарського суд Запорізької області Горохов Ігор Сергійович, розглянувши
позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі», 71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16; поштова адреса: 71621, Запорізька область, Василівський район, с. Жереб'янки, вул. Центральна, 58
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50
про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, про поновлення
установив
14.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі», Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про:
1. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Ай-Петрі» право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П'ятихатської сільськоїради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 ОСОБА_1 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002;
2. Визнати недійсним накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою»:
- від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, № 8-2764/15-19-СГ, № 8-2766/15-19-СГ, № 8-2768/15-19-СГ, № 8-2769/15-19-СГ, № 8-2771/15-19-СГ, № 8-2772/15-19-СГ, № 8-2773/15-19-СГ, № 8-2778/15-19-СГ;
- від 06.12.2019 № 8-2797/15-19-СГ, № 8-2798/15-19-СГ, № 8-2799/15-19-СГ, № 8-2800/15-19-СГ, № 8-2801/15-19-СГ, № 8-2802/15-19-СГ, № 8-2803/15-19-СГ, № 8-2804/15-19-СГ, № 8-2805/15-19-СГ, № 8-2806/15-19-СГ, № 8-2807/15-19-СГ, № 8-2808/15-19-СГ, № 8-2809/15-19-СГ, № 8-2810/15-19-СГ, № 8-2813/15-19-СГ, № 8-2822/15- 19-СГ;
3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» від 27.12.2019 №8-3502/15-19-СГ;
4. Поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (внести до даного Реєстру) запис про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, що розташована на території П'ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 50,0003 га, кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000, яке зареєстроване Відділом Держземагенства у Василівському районі Запорізької області 05.06.2014 року на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014.
14.08.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, крім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України. При цьому, порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено відповідно Указом від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» і Законом України від 05.06.2003 № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, яким надано земельні ділянки у власність фізичним особам, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (внести до даного Реєстру) запис про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з положеннями ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
З аналізу матеріалів поданої позовної заяви випливає, що в ній об'єднано вимоги, які підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства щодо вимоги про визнання прав постійного користування земельною ділянкою, та такі, що віднесений до компетенції суду загальної юрисдикції та повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства, а саме про визнання недійсними наказів Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність фізичним особам.
Суд звертає увагу заявника, що йому належить роз'єднати вимоги та звернутися з відповідними позовами у межах визначеної юрисдикції щодо кожного з судочинств.
Враховуючи наведене, оскільки заявником у одному позові об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, то дана позовна заява підлягає поверненню заявнику п. 4 ст. 173 ГПК України, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі», Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, про поновлення - повернути позивачу без розгляду.
Матеріали направити на адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
Додаток: позовна заява (на 54 аркушах) з додатками згідно переліку, описи вкладення у цінний лист від 13.08.2020 у кількості 27 шт., платіжні доручення про сплату судового збору на загальну суму 58 856,00 грн у кількості 28 шт.
Відповідно до ст. ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 цього Кодексу, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Ухвала підписана 20.08.2020.
Суддя І. С. Горохов