номер провадження справи 35/64/20
19.08.2020 Справа № 908/1149/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, б. 17-А)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 97-А)
про стягнення коштів
Суть спору:
08.05.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 45 862,00 грн.
08.05.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1149/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/842/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993, 1187, 1192 ЦК України та просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 45 862,00 грн.
Відповідач позов визнав частково на суму34 876,91 грн, про що зазначив у відзиві. В обґрунтування посилається на приписи ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що позивачем в порушення зазначеної норми страхова виплата здійснена без врахування зносу.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 13110 від 22.07.2019 року вартість матеріального збитку з урахуванням зносу, заподіяного власнику "Рено", держ. номер НОМЕР_1 дорівнює 37 323, 59 грн. (з ПДВ), коефіцієнт фізичного зносу "Рено", держ. номер НОМЕР_1 складає: 0,70, та вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (без ПДВ) складає 34 876, 91 грн.
Відповідно до п. 36.2. Закону України Про" ОСЦПВВНТЗ" Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Як вбачається з доданих до позову документів, ремонт автомобіля "Рено", держ. номер НОМЕР_1 здійснювався ФОП Гальчишак Л.М., який не є платником ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № 190089 від 26.07.2019 року.
Таким чином, розмір страхового відшкодування належного до сплати Відповідачем ПрАТ "УАСК АСКА" має визначатись на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 13110 від 22.07.2019 з урахуванням зносу та без врахування ПДВ, що становить 34 876, 91 грн., на підставі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусу хвороби (COVID-19)", розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Законом України від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) п. 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Відповідно до п. 2 розділу ІІ зазначеного Закону, Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 06.08.2020 сплив термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.08.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд
12.11.2018 року між ПрАТ «АСК «ОМЕГА» (Страховиком) та ПАТ «Галичфарм» (Страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 311-07-3568-30 , за яким застраховано автомобіль «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 .
04.07.2019 р. в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF LF 45.180», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини підтверджуються довідкою поліції (витягом з бази НПУ) та постановою Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 23.09.2019 у справі № 369/9310/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 13110 від 22.07.2019, складеного на замовлення Позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Фаворит», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 складає 71 577,21 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ, становить 37 323,59 грн.
Фактичні витрати на ремонт автомобіля «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 склали 45 862,00 грн., відповідно до рахунку-фактури ФОП Гальчишак Л.М. № 190089 від 26.07.2019.
На виконання умов Договору, на підставі страхового акту № 7-15325 від 06.08.2019, розрахунку суми страхового відшкодування Позивач сплатив на рахунок СТО страхове відшкодування в розмірі 45 862,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2513 від 23.10.2019.
Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» згідно полісу № АМ/8954053, який був чинний на дату ДТП 04.07.2019.
05.12.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена заява про виплату страхового відшкодування за вих. № 22/4 від 05.12.2019.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до рахунку-фактури №190089 від 26.07.2019 (виконавець - ФОП Гальчишак Л.М.) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 , склала 45 862,00 грн.
Згідно страхового акту № 7-15325 від 06.08.2019 ПрАТ «АСК «Омега» було розраховано страхове відшкодування, яке склало 45 862,00 грн.
Платіжним дорученням №2513 від 23.10.2019 ПрАТ «АСК «Омега» сплачено ФОП Гальчишак Л.М. 45 862,00 грн. При цьому, в призначенні платежу зазначено, що сума сплачується без врахування ПДВ.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1 , підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2019.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як вбачається з розрахунку суми страхового відшкодування від 06.08.2019, зазначена сума позивачем розрахована без врахування зносу транспортного засобу.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. ст. 32 Закону).
Відтак, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16).
При цьому, у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Вищенаведене спростовує твердження відповідача, що у даному випадку для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб'єкта оцінювання.
Водночас, суд вважає правомірним посилання відповідача на те, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 13110 від 22.07.2019, складеного на замовлення Позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Фаворит» знос транспортного засобу «Renault Premium», д/н НОМЕР_1 , становить 0,70%.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 45 540,96 грн.
В той же час, судом не приймаються до уваги посилання відповідача про необхідність зменшення суми відшкодування на суму ПДВ, оскільки як вбачається з платіжного доручення №2513 від 23.10.2019, вартість ремонту сплачена без врахування ПДВ.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, б. 17-А, ідентифікаційний код юридичної особи 21626809) виплачене страхове відшкодування в сумі 45 540,97 грн (сорок п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 97 коп.), судовий збір у розмірі 2 087,30 грн (дві тисячі вісімдесят сім гривень 30 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.08.2020 року.
Суддя О.А. Топчій